скачать книгу бесплатно
суддя ти станеш безстороннiй
i Украiни вiрний син.
Вiкiв минулих божевiлля
набуде тон картин Доре,
i жартiвливiсть водевiля
трагiчну барву прибере.
Історiя вiдмiни любить.
Щоб не урвався нам терпець,
гримлять ii веселi труби,
що дii другiй вже кiнець.
Завiса падае додолу,
завiса вгору знов iде:
нове накреслюючи коло,
хтось iнший натовпи веде.
І коли закрутить непогода
І мене пiдхопить, мов пiщину,
Хай несуть мене бурхливi води
Вiд пориву до самого чину!
Радiсть[44 - Не входить у шкiльну програму.]
Ой, не знаю, що то за причина —
Переходжу обережно вулицю,
І весь час до мене радiсть тулиться,
Як безжурний вiтрогон-xлопчина.
До мiського руху ми не звикли,
А хлопчина рветься, як метелиця,
Нiби поле перед нами стелиться,
Нiби зникли авта й мотоцикли.
І сама я на ногах не встою,
Пролiтаю мiж людьми похмурими,
Козачка вдаряю попiд мурами —
Бо хлопчина не дае спокою!
Сучасникам[45 - Не входить у шкiльну програму.]
«Не треба слiв! Хай буде тiльки дiло!
Його роби – спокiйний i суворий,
Не плутай душу у горiння тiла,
Сховай свiй бiль. Зломи раптовий порив».
Але для мене – у святiм союзi:
Душа i тiло, щастя з гострим болем.
Мiй бiль бринить, зате коли смiюся,
То смiх мiй рветься джерелом на волю!
Не лiчу слiв. Даю без мiри нiжнiсть.
А може в цьому й е моя смiливiсть:
Палити серце в хуртовинi снiжнiй,
Купати душу у холоднiй зливi.
Вiтрами й сонцем Бог мiй шлях намiтив,
Та там, де треба, – я тверда й сувора.
О, краю мiй, моiх ясних привiтiв
Не дiставав вiд мене жодний ворог.
Іван Якович Франко
1856 (с. Нагуевичi, Львiвська область) – 1916 (м. Львiв)
Моя любов[46 - Програма 10-го класу (додатково).]
Вона так гарна, сяе так
Святою, чистою красою,
І на лицi ярiе знак
Любовi, щиростi, спокою.
Вона так гарна, а проте
Так нещаслива, стiльки лиха
Знесла, що квилить лихо те
В ii кождiськiй пiснi стиха.
Їi пiзнавши, чи ж я мiг
Не полюбить ii сердечно,
Не вiдректися власних втiх,
Щоб iй вiддатись доконечно?
А полюбивши, чи ж би мiг
Я Божую ii подобу
Згубити з серця, мимо всiх
Терпiнь i горя аж до гробу?
І чи ж перечить ця любов
Тiй другiй а святiй любовi
До всiх, що ллють свiй пiт i кров,
До всiх, котрих гнiтуть окови?
Нi, хто не любить всiх братiв,
Як сонце Боже, всiх зарiвно,
Той щиро полюбить не вмiв
Тебе, коханая Вкраiно!
Не пора[47 - Програма 10-го класу (додатково).]
Не пора, не пора, не пора
Москалевi й ляховi служить!
Довершилась Украiни кривда стара,
Нам пора для Украiни жить.
Не пора, не пора, не пора
За невiгласiв лить свою кров
І любити царя, що наш люд обдира, —
Для Украiни наша любов.
Не пора, не пора, не пора
В рiдну хату вносити роздор!
Хай пропаде незгоди проклята мара!
Пiд Украйни еднаймось прапор!
Бо пора ця великая есть:
У завзятiй, важкiй боротьбi
Ми поляжем, щоб волю, i щастя, i честь,
Рiдний краю, здобути тобi!
Розвивайся ж ти, високий дубе[48 - Програма 10-го класу.]
Розвивайся ти, високий дубе,
Весна красна буде!
Розпадуться пута вiковii,
Прокинуться люди.
Розпадуться пута вiковii,
Тяжкii кайдани,
Непобiджена злими ворогами
Украiна встане.
Встане славна мати Украiна,
Щаслива i вiльна,
Вiд Кубанi аж до Сяну-рiчки
Одна, нероздiльна.
Щезнуть межi, що помежували
Чужi мiж собою,
Згорне мати до себе всi дiти
Теплою рукою.
«Дiти ж моi, дiти нещасливi,
Блуднi сиротята,
Годi ж бо вам в сусiд на услузi
Свiй вiк коротати!
Пiднiмайтесь на святее дiло,
На щирую дружбу,
Та щоби ви чесно послужили
Для матерi службу.
Чи ще ж то ви мало наслужились
Москвi i ляховi?
Чи ще ж то ви мало наточились
Братерськоi кровi?
Пора, дiти, добра поглядати
Для власноi хати,
Щоб газдою, не слугою
Перед свiтом стати!»
Розвивайся ти, високий дубе,
Весна красна буде!
Гей, уставаймо, еднаймося,
Украiнськi люди!
Єднаймося, братаймося
В товариство чесне,
Хай братерством, щирими трудами
Вкраiна воскресне!
Степан Миколайович Чарнецький
1881 (с. Шманькiвцi, Тернопiльська область) – 1944 (м. Львiв)
Ой, у лузi червона калина похилилася[49 - Програма 6-го класу.]
Ой, у лузi червона калина похилилася,
Чогось наша славна Украiна зажурилася;
А ми тую червону калину пiдiймемо,
А ми нашу славну Украiну розвеселимо!
Не хилися, червона калино, маеш гарний цвiт;
Не журися, славна Украiно, маеш славний рiд;
А ми той цвiт калиновий iзберемо,
А ми нашу славну Украiну, гей-гей, визволимо!
Не хилися, червона калино, все вгору рости!
Не журися, славна Украiно, ми ж твоi сини!
А ми тую червону калину пiдiймемо,
А ми нашу славну Украiну, гей-гей, визволимо!
Марширують нашi добровольцi у кривавий тан
Визволяти наших украiнцiв з ворожих кайдан.
А ми наших братiв украiнцiв визволимо,
А ми нашу славну Украiну, гей-гей, розвеселимо!
Гей, у полi яроi пшенички золотистий лан,
Розпочали стрiльцi украiнськi з ворогами тан.
А ми тую ярую пшениченьку iзберемо,
А ми нашу славну Украiну, гей-гей, розвеселимо!
Як повiе буйнесенький вiтер з широких степiв,
