скачать книгу бесплатно
Не вiрите? Не смiла голови пiдняти —
Вiн бився люто.
Бляха закашлюеться. Дружина Вчителя встае i подае йому склянку з водою. Той продовжуе:
Ну що я мiг з такого виховання
Собi узяти у душу, ви скажiть?
На людях ми були усi пригнiченi
І замкнутi якiсь i вовчкуватi,
Не вмiли ми ковтати з тоi радостi,
В якiй жили i хлюпалися iншi.
Не мiг я вийти з того кола гнiту.
І нiс в душi завжди образи тiнь —
Тiнь розчарованостi у життi…
І знаете, що якось сталося,
А статись воно мусило доконче:
Якось напився батько i в хлiвi
Заночував, а я, побитий, луплений,
Облив з канiстри хлiв з усiх бокiв
І – сiрником… Який вогонь там був!
Попiкся батько, а мене до суду.
І почалось – не вистачило сили
У мене вийти з тюрем. Тiльки строк
Один закiнчувався, другий починався…
Та не про те я, а про зовсiм iнше
Хотiв сказати, i таки скажу.
І ви скажiть усiм, що Бляха-Муха
В душi не пiдлий, а в дiлах – не кат.
Так от: двi, двi таки причини
Мене примусили ввiйти
У свiт злочинницький. Тож по порядку!
Стукiт у дверi. Знову з’являеться сторож Чухно.
Чухно
В район я подзвонив.
Зараз будуть. Порядок есть порядок!
Чухно виходить.
Бляха-Муха
У, вишкребок, ще не дадуть скiнчити!
Вчитель
Продовжуйте. Ми слухаем.
Бляха-Муха
Перша причина – це розчарування.
Я бачив, вiдчував на кожнiм кроцi,
Я усвiдомлював на кожнiм словi
Свою вiдсталiсть, недорозвиненiсть свою,
Свою неловкiсть, дикiсть, замкнутiсть
Супроти всiх людей навколишнiх,
Їм все даеться легко вiд природи!
Од виховання людського з дитинства.
Поговорити, повеселитися серед дiвчат,
Менi це не давалось нi за якi грошi,
А грошi – це грабунки i крадiжки,
А потiм розум свiй останнiй
Вбиваеш алкоголем, щоб зрiвнятись з ними,
Та тiльки потрапляеш мимоволi
У дико незручне становище —
І бiльше болю i досади бiльше.
Ви знаете, нестерпно як до смертi
Недорозвиненiсть свою вiдчути.
Свою вiдсталiсть, боже, як це тяжко!
Вчитель
Не можна було вискочити з цього
Смертельного кiльця? Не можна було
Десь зупинитись? Ви ж бо розумiете
Усе, соромитеся, мучитеся тяжко?
Бляха-Муха
Це ж – своерiдний алкоголь, чефiр.
Є насолода хвороблива – йти по гранi,
Пройтись по гострiм лезу бритви,
Раз, два, а потiм iншого й не треба,
Все iнше вже стае буденним, нецiкавим,
Затягуе у цей бездонний вир —
І лише iнколи ось так свiтлiе,
Тодi знов кидаешся в авантюри.
Об заклад я побився з хлопцями —
Помру, а все ж дiстануся до вас.
Бо в мене на свободi
Синок росте, тож втiк я перш до нього.
І вже я був у нього, вже зустрiвся.
А пiсля нього – вже до вас дорога,
Дорога задля сина, для дитини.
Дружина Вчителя
А скiльки йому? И де вiн?
Бляха-Муха
Йому десятий рочок. В третiм класi.
Так от. Щоб по порядку. Тож тепер
Про найстрашнiше. Ви менi повiрте!
Це найлихiше у моiм життi.
Це ж бо не те, що ваш школяр
За пташку пережив, чи за шпаргалку.
Я iх просив: не убивайте, хлопцi!
Я вiдмовляв iх – не послухали.
Таки його убили по-звiрячому.
А потiм убивця сам того не витримав —
Наклав на себе руки. На судi
Я приголомшений був, все мовчав.
Все iншi говорили – все на мене.
Усi вони давно уже на волi,
Попереду у мене ж – цiла прiрва!
Знадвору чути шум машини. Заходять дружинники з мiлiцiонером, з ними – Чухно.
Мiлiцiонер
Даруйте, добрий вечiр, Вчителю!
Ви знаете, хто це такий?
Вчитель
Це мiй знайомий – Бляшкевич.
Мiлiцiонер
Вiн вже тiкае п’ятий раз.
Вiн батька убивав i вбив
Учителя – пенсiонера, нумiзмата.
Все через грошi…
Вчитель
Уперше чую, щоб учителя
Вбивали через грошi. Це так?
Бляха-Муха
От бачите, який я!
Зверху наче правда, та нема
Тiеi правди всерединi. Годi!
Берiть мене. Я вже готовий!
І ще найголовнiше. Ось адреса.
Ось фото. Це дружина. Це синок.
Дружина вже готова, дайте згоду,
Щоб син мiй вчився тут, у Павлищанах,
У вашiй школi. А то вже бiда!
Безбатченко вiн. Забiяка лютий.
Всiх колошматить – Мухамед Алi!
Боюсь, щоб не зломився хлопчик,
Вiрнiше, щоб на звiрствi не застиг.
Ви розумiете?
Вчитель
Ви напишiть менi. А я
Даю вам слово забрати сина.
Забирае у Бляхи-Мухи фото i адресу.
І обiцяю вам достоту,
Як ви менi розповiдали,
Все написати у Верховну Раду.
Бляха-Муха
Нi, не за тим я прошкував до вас,
За чим – сказав! На цьому досить.
Спасибi, що не погребували
Моiм високим товариством,
Тож пробувайте у здоров’i, Вчителю!
Прощавайте!
Виходить. За ним – дружинники з мiлiцiонером.
Вчитель
(до Чухна)
Щось ви сьогоднi дуже спритний!
Чухно
А я завжди такий! Порядок
Є порядок.
Вчитель
Ідiть i зачинiть ворота!
Чухно виходить.
Дружина Вчителя
(до Вальтера)
