скачать книгу бесплатно
З яким нiколи я не розлучаюсь,
Вiн же не сам – вiн вiрний сiм’янин
Із дiтками двома й дружиною.
І взагалi – нема гуманностi абстрактноi,
Нема людяностi поза боротьбою,
Шаленою борнею полiтичною,
Яка заповнюе всi нашi днi по вiнця.
Людину можна справжньою назвати,
Коли вона людей насправдi любить —
Це Ленiновi золотi слова.
До серця людського навiки
Перепинити доступ звiра – ось в чiм змiст
Покликання учителя, колеги.
Головуючий
Спасибi вам, шановний наш колего,
За щиру сповiдь, що ми тут почули, —
Ця сповiдь йшла вiд глибини душi.
Тепер ми знаем, звiдки сили брали ви,
Щоб так прожити ув однiм життi
Життiв багато, повно i натхненно.
Хай радiсть супроводжуе вас всюди!
А ми вам поклянемось, наш колего,
Обпечений жорстокою вiйною,
Що нас веде iдея комунiзму,
Яка в кровi вже клекотить у нас.
Ми всi, антифашисти i борцi,
Вчимось iз ваших книг – вони нам радiсть
Пiзнання найдорожчого в людинi:
Народження людини в малюку.
Приймiть подяку! До новоi зустрiчi!
Нiмецькi колеги розходяться. До Вчителя пiдходить молодий чоловiк, русявий, синьоокий, з папкою пiд рукою – один з уважних слухачiв. Бере Вчителя за руку i його пальцями несподiвано гладить себе по головi. Вчитель вражений.
Вальтер
Погладьте мене ось так, по-батькiвськи.
Так гладили мене в дитинствi.
А потiм убили синочка вашого,
Закатували дружину вашу.
Вчитель
Ви що, товаришу,
Ви, може, нездоровi? Навiщо так?
Вальтер
Дозвольте вiдрекомендуватись:
Учитель Вальтер Функе iз Потсдама.
Це ж прiзвище для вас знайоме!
Вчитель
Ви справдi – Функе?
Вальтер
Так, я справдi Функе.
Посвiдчення мое вам – ось.
А ось моя вам книжка:
«Гуманiзм в системi Януша Корчака».
А ось вам дубль iз фото.
Вальтер виймае з нагрудноi кишенi кiлька фотографiй, серед них i наче справжня копiя з тоi, яку показував Вчитель.
Вчитель
Це неймовiрно. Просто неймовiрно.
Вчитель дiстае фото з своеi кишенi i дивиться на обидва знiмки – вони тотожнi.
Так у життi насправдi не бувае.
Це сон якийсь – i приголомшливий,
І лютий водночас. Це я, мабуть, нездоровий.
До Вчителя i Вальтера пiдходить старий нiмецький педагог, що вiв розмову. Вiн звiддаля стежив за дiалогом i тепер пiдтримуе Вчителя, що заточуеться.
Головуючий
Нi, ви здоровий, друже дорогий.
Я теж буквально приголомшений.
Єдине, що посвiдчити я можу:
Це – здiбний молодий колега наш
З Потсдама, Вальтер Функе.
Вiн закоханий у вас вiддавна —
Все марить Павлищанами. І те потверджую,
Що батько його був гестапiвцем
І воював на Схiднiм фронтi.
Ми все це знаем. Це знання – гiрке.
І в синовi ця гiркота важка
Горить пiд серцем – але щоб аж так
Звести вас вдвох на цiй вузькiй дорозi?
Кабiнет ученоi установи
В кабiнетi – Мещерський i Вальтер, потiм – Суханов.
Мещерський
Мене дивуе, що i ви схопились
За цю фальшиву ниточку.
Та це ж фантом!
Та це ж суцiльна вигадка!
Такий собi придуманий маяк!
Надували його, надували —
Надули, бач! Ви – iдете, чи ж варто?
Вальтер
Не можу не поiхати. Я чув
Про вашi погляди. Така полярнiсть
Лиш iнтригуе, звiсно.
В мене тема дисертацii
«Корчак i радянська педагогiка».
В його книжках про Корчака
Не раз читав я – та i в його поглядах
Багато корчакiвського, – хiба не так?
Мещерський
В нього потроху звiдусюди.
Найменше – вiд самого себе.
У ньому компiлятор аж заснидiвся!
Входить Суханов. Кладе папки на стiл. Пiдходить до Вальтера i по-дружньому стискуе за плечi.
Суханов
Ну що, готовi? На Свiтловодськ «ракетою»,
А там автобус будь-який у Павлищани
Всього за пiвгодини вас домчить.
Поiхав би я з вами, але нiяк.
Я завантажений, колега мiй Мещерський
Теж в клопотi – статтю якраз
Готуе проти вашого улюбленця,
А то б вiн гречно супроводив вас.
Мещерський
Це – ваша Мекка. Я ж туди – нi кроку.
Я розвiнчати цей сучасний мiф
Вважаю необхiднiстю i честю.
Суханов
Смiшнi, iй-право, вашi цi претензii.
Та вiн же в польотi живе,
Птах радостi – цей Вчитель!
А ми, грiшнi, з вами, колего,
Лише павуки-рацiоналiсти.
Згадайте «Новий органон» Френсiса Бекона.
Ми створюем тканину павутинки з себе,
Бджола ж – живе в оточеннi квiток,
З них створюе для свiту мед i вiск,
Дае йому тим солодощi й свiтло.
Тож Вчитель наш – та золота бджола,
Схоластика ж сухих розумувань
Хiба для мух лиха.
Вальтер
Хiба ж бджола, бува, не потрапляе
У павутиння?..
Мещерський
Ви – гiсть наш. Вам усе неспроста.
А Вам, Суханов, мушу нагадати:
Сарказм годиться як приправа страви,
Та можна захлинутися сарказмом.
Тож граю з вами у вашу гру.
Згадайте-но його сентенцii,
Цi пасторськi солодкi замовляння.
Мещерський стае у позу пастора i «глаголить», як йому видаеться, пiд Учителя:
«Тримаючи в руках скрипку,
Людина не здатна сподiяти лихе, —
Так каже старовинна мудрiсть наша,
Сковорода так мовить.
Бо справжня краса i зло —
Ось тканини несумiснi.
Дитинi кожнiй скрипку дайте в руки!»
Мещерський бере уявну скрипку i перекривлюе Вчителя, а потiм, уже звертаючись до Вальтера, сухо резюмуе:
Мещерський
Так згадуеться доктор Франк
Зi скрипкою, його обличчя пиховате,
Самозадоволене, масне од натхнення,
Стоiть у кровi по колiна, на скрипцi грае!
Браво! Браво! Браво!
І так – до безкiнечностi.
Вальтер
Для нас, нiмецьких вчителiв,
