скачать книгу бесплатно
Т р е т i й м i щ а н и н
Еге ж, сусiде, й я за те,
Хай б'ються там собi на лихо,
Хай свiт перевертом iде,
Аби у нас було все тихо.
С т а р а б а б а
(до дiвчат-городянок)
Дiвчатонька! Ой любий макiв цвiт!
У вас не закохатись годi!
Бабуся стане вам в пригодi —
Чи ворожить, чи вилити пристрiт.
Д i в ч и н а – г о р о д я н к а
Не йди, Агато, до староi вiдьми,
Не станем тут iз нею говорить ми;
Та, знаеш, в неi в новорiчну нiч
Я судженого бачила навiч.
Д р у г а
Та i менi вона гадала,
Його в кришталi показала:
Вiйськовий, смiлий, гарний на виду, —
Шукаю скрiзь його, та хтозна, чи знайду.
С о л д а т и
Крiпкii замки —
Мури зубчатi,
Пишнi дiвчата,
Ще й гордуватi —
Здобич солдата!
Красна в нас плата
За см?ливий труд!
Завше ми радо
Йдем за трубою,
Як до утiхи,
Так i до бою.
Любо нам жити,
Мило нам битись,
Замки й дiвчата
Мусять скоритись.
Красна в нас плата
За смiливий труд!
Вiзьмуть солдати
Й далi iдуть.
Ф а у с т i В а г н е р.
Ф а у с т
Вiд криги звiльнив закутi хвилi
Ясноi весни животворний зiр;
Полiв зеленiе весела шир;
Стара зима у лютi безсилiй.
Втекла до схову суворих гiр
І посилае подеколи звiдти
Зернистого снiгу спiзнiлу стягу,
Що зникне вмить на зеленiм лугу,
Бо бiлого сонце не хоче терпiти;
Всюди буяе рiст i цвiтiння,
Все одягае барвне одiння,
І як немае квiток ще тут,
То iх замiнюе вбраний люд.
З гiрки цiеi обернися
І на мiсто подивися:
Як iз темрявих ворiт
Весело висипав люд, мов цвiт.
Сонце всiх iх радо вiта:
Це ж бо день воскресiння Христа,
Та й самi вони з мертвих встали,
Вийшли з тiсних, ядушних домiв,
Кинули темнi горища й пiдвали,
Стiни гнiтючi майстерень, цехiв,
Вирвались з вулиць щемких оков,
Із святобливого смерку церков —
Вийшли всi до свiтла ясного!
Глянь-бо, глянь, народу якого
Розiйшлось по садах, по полях,
А рiка тече розлого,
Вся в веселих, рухливих човнах.
Од берега, до краю повен,
Одчалюе останнiй човен;
Навiть з далекоi гори
Убрань мигочуть кольор?…
А он – селян святковi зграi,
Тут люди радi, як у раi,
І скрiзь один лунае крик:
Ось тут я справдi чоловiк!
В а г н е р
Шановний докторе, iз вами
Приемно й корисно пройтись;
А сам би я не змiг гулять мiж мугирями,
Бо грубости я не виношу скрiзь.
Цей крик i зик, скрипки, скраклi
Для мене зроду ненависнi:
Так репетують, мов iх гонять духи злi,
І це в них гра, i це в них пiсня!
С е л я н и
(танцюють i спiвають пiд липами)
Ой пастушок прибравсь в танок,
На жупанку – стрiчок, квiток —
Як мак той, процвiтае…
Пiд липою гульня вже йде,
І всi танцюють, аж гуде —
Гей, гоп! Гей, гуп!
Топо-топ! Тупу-туп!
Ще й скрипка витинае.
Ось пастушок прискорив крок,
Та шусть в гурток, та до дiвок,
І вже одну штовхае…
Та обертаеться мерщiй:
«Агiй, дурний, який швидкий —
Гей, гоп! Гей, гуп!
Топо-топ! Тупу-туп!
Звичаю мов не знае!»
Та пастушок ii в кружок,
Направо стриб, налiво скок —
Плахiття тiльки мае!
Розчервонiлись – аж горять,
Втомились – сiли спочивать,
Гей, гоп! Гей, гуп!
Топо-топ! Тупу-туп!
Вiн дiвку пiдмовляе.
«Ой пастушок, голубчичок!
Слова ж твоi, як той медок,
А не зведеш, бувае?»
А вiн ii у гай веде,
З-пiд липи ж iм танець гуде —
Гей, гоп! Гей, гуп!
Топо-топ! Тупу-туп!
Ще й скрипка витинае…
С т а р и й с е л я н и н
А, пане докторе, гаразд,
Що й ви мiж нас у день оцей:
Такий учений чоловiк,
А не цураетесь людей!
За це ж найкращий кухоль вам,
Хоч покуштуйте наших вин, —
Пиття вам згагу прожене;
І, скiльки в кухлi е краплин,
Бажаю я, щоб стiльки днiв
Вам Бог до вiку приложив.
Ф а у с т
За ласку дяку вiддаю
І за здоров'я ваше п'ю.
Народ обступае iх колом.
С т а р и й с е л я н и н
Еге ж, гаразд, що ви до нас
У цей веселий день прийшли;
Та ви i в iнший, гiрший час
До нас прихильними були.
Чимало е мiж нас таких,
Що ваш покiйний панотець
Одзволив з пазурiв чуми,
Поклавши пошестi кiнець.
А ви, ще парубком, iз ним
З села ходили до села
Мiж хворих, чумних мертвякiв —
Не брала вас недуга зла.
Випробувань скiнчився час:
Спасителя Спаситель спас.
У с i
Хай Бог пошле вам довгий вiк,
Учений муж, наш рятiвник!
Ф а у с т
Молiть того, хто боре зле,
Спасати вчить, спасiння шле.
(Іде з Вагнером далi).
В а г н е р
