скачать книгу бесплатно
Ф а у с т
Роби що хоч, але гляди,
Щоб не було в тiй грi нуди.
М е ф i с т о ф е л ь
Твоi чуття за цю часину
Зазнають бiльше втiх, мiй сину,
Нiж в цiлий рiк сiреньких днiв.
Ти вбачиш любосну картину,
Ти вчуеш духiв нiжний спiв, —
І це не буде лиш маною:
Вiдчуеш ти амброзiй пах
І смак нектару на устах,
Торкнешся щастя ти рукою.
А збори скорi будуть в нас:
Весь гурт наш тут; почнiмо враз!
Д у х и
Щезнiть, зникайте,
Темнi склепiння!
Дивно привiтне,
Нiжно-блакитне
Небо, сiяй!
Геть розпливайтесь,
Чорнii тучi,
Ви ж розгоряйтесь,
Зорi блискучi,
Сонце, заграй!
Дiти небеснi —
Духи чудеснi,
Ласку несучи,
Тут пролiтають,
Трепет жагучий
Скрiзь викликають;
Звиннi iх тiнi
В барв мерехтiннi
Землю вкривають
Там, де в альтанах
Пари коханих
В пристраснiм млiннi
Душi зливають.
Зелено пишнi
Лози буяють,
Грона розкiшнi
Тяжко звисають,
І винотоки
Виннi потоки,
Пiннi й шумливi,
З них вигнiтають.
В радiснiй зливi
З гiр, маем критих,
По самоцвiтах
Струмнi тi ллються,
Поки зiйдуться
В рiки глибокi,
Плеса широкi.
Любить там птиця
Солодко впиться
Й далi помчати
Десь над чудовий
Острiв казковий
Сонце стрiчати.
Чуеш, у лузi
Спiв там лунае?
Бачиш, у крузi
Танець буяе?
Всюди тут воля,
Всiм тут роздолля:
Тi поп'ялися
По верховинi,
Тi розплилися
В озера синi,
Інший ширяе
В небо безкрае,
В далi прозорi,
Звiдки ллють зорi
Щастя жагу.
М е ф i с т о ф е л ь
Заснув! Гаразд, моi хлоп'ята чулi!
Чудово ви спiвали люлi-люлi;
За цей концерт я не лишусь в боргу.
Вiн думав, що менi звiдсiль уже не вийти!
Ще бiльш його маною оповийте,
Ще глибш його занурте в море мар!
Менi ж тепер пацюк на визвiл прийде,
Розбить накреслений цей чар.
От i пацюк вродивсь одразу —
Шмигнув до нiг i жде наказу.
Володар всiх щурiв, мишей,
Жаб, мух, комах, блощиць, вошей[27 - Володар всiх щурiв, мишей, / Жаб, мух, комах, блощиць, вошей… – Уявлення про чорта як про повелителя всiлякоi дрiбноi тваринноi нечистi властиве для всiеi християнськоi демонологii.]
Тобi наказуе пiдлiзти
І на порозi знак прогризти
Там, де оливи вiн полив, —
За дiло ж, ну, без зайвих слiв!
Он закрутка чаклунська, бачиш, скраю?
Я через неi тут сидiти маю;
Гризни! Ще раз, i всьому край! —
Ну, Фаусте, спи i поки що бувай!
Ф а у с т
(прокинувся)
Це що ж, я знов в оману дався?
Знов духiв рiй без слiду зник,
Почезла чортова мана вся,
Та й пудель теж кудись утiк!
КАБІНЕТ ФАУСТА[28 - Початок сцени написано 1800–1801 рр., решта була вже в первiсному фрагментi («Пра-Фаустi»).]
Ф а у с т i М е ф i с т о ф е л ь.
Ф а у с т
Хто там? Заходь! Чи ж мук iще не досить?
М е ф i с т о ф е л ь
Це я.
Ф а у с т
Заходь!
М е ф i с т о ф е л ь
Хто хоче, тричi просить.
Ф а у с т
Заходь же!
М е ф i с т о ф е л ь
От за це люблю;
Дiйдем до злагоди ми духом.
Дивись, яким прийшов я зухом:
В червець убрався, в блаватас[29 - …В червець убрався, в блаватас… – Червець – червона, блаватас – блакитна шовкова матерiя. За народною легендою, Мефiстофель ходив iз Фаустом у чернечому перевдязi; пiзнiше, коли вертепна комедiя про Фауста поширилась у католицьких краях, Мефiстофель фiгурував у нiй уже в багатому свiтському вбраннi.],
Плащем обвинувся едвабним,
Вдяг капелюх з пером привабним
Ще й шпагу замашну припас.
Послухай дружньоi поради,
Вдягни й собi такi наряди,
Покинь нiкчемнi заняття, —
Узнаеш, що таке життя.
Ф а у с т
Шкода менi в тi шати убиратись,
Турбот життя й на них лежить печать.
Я застарий, щоб тiльки гратись,
Замолодий, щоб не бажать.
Чого ж менi од свiту ждати?
І що той свiт спроможний дати?
Страждай, терпи! Терпи, страждай! —
Цей спiв я чую щохвилини,
І щогодини, i щоднини
Усе життя – iз краю в край.
Прокинуся уранцi – i тривога,
Печаль гiрка мене уже тiснить,
Що весь цей день не дасть менi здiйснить
Нi одного бажання, нi одного…
Найменший проблиск щастя враз
Вiд злоi критики погасне,
Зникае видиво прекрасне
За тисяччю гидких гримас…
Нiчною зрадною добою
Я в лiжко з острахом iду —
І тут менi нема спокою
Од снiв, що сняться на бiду.
А Бог той, що живе в менi
І сили збуджуе духовнi,
Громадить iх бентежно в глибинi,
Та вийти не дае назовнi.
Онавiснiв менi тягар буття —
Я кличу смерть, ненавиджу життя.
М е ф i с т о ф е л ь
Та хто ж бажае смерти прибуття?
Ф а у с т
Блаженний той, кому у сяйвi слави
Вона чоло у лавр зав'е кривавий,
Кого знайде серед гулянки
В обiймах дiвчини-коханки.
Чому не вмер я в захватi в ту мить,
Як Дух Землi менi явився!
М е ф i с т о ф е л ь
