скачать книгу бесплатно
З i б е л ь
Як од склепiнь луна iде,
То, значить, добре бас гуде.
Ф р о ш
Отак! Кому ж не в лад, того в три вирви гнать!
Ой тара-ляра-ля!
А л ь т м а е р
Ой тара-ляра-ля!
Ф р о ш
Ну, можна починать.
(Спiвае):
І як воно iще стоiть, Священне Римське царство?
Б р а н д е р
Погана пiсня! Полiтична! Тьху!
Противна пiсня! Даймо Богу славу,
Що не на нас вiн звiрив ту державу.
Про мене й те прибуток немалий,
Що я не цiсар i не канцлер в нiй.
Та треба й нам якесь начальство мати;
Анумо папу обирати!
Вiдомо всiм, котрiй з прикмет
Належить тут прiоритет![40 - Анумо папу обирати! / Вiдомо всiм, котрiй з прикмет / Належить тут прiоритет! – Обрання папи – п’яницька церемонiя, поширена в багатьох европейських краiнах. Прикмета, на яку тут натякаеться, – мужнiсть; за приписами канонiчного права, кастрат не мiг бути папою.]
Ф р о ш
(спiвае)
Соловейку-пташко, лети-вилiтай[41 - Соловейку-пташко, лети-вилiтай… – Початковi рядки нiмецькоi народноi пiснi.],
Мою милованку сто раз привiтай…
З i б е л ь
Про милу не спiвай! Не хочу я i чути!
Ф р о ш
Спiвай i прославляй! По-твоему не бути!
(Спiвае).
Одчини! Бо нiч iде.
Одчини! Бо милий жде.
Зачини! Свiтае день…
З i б е л ь
Ну що ж, спiвай на славу iй пiсень!
Од цих пiсень тобi ж колись завадить:
Мене вже зрадила, чекай, тебе ще зрадить.
Нехай кохаеться вона з домовиком,
Вночi на пустирi стае iз ним на речi,
І цап, вертаючись додому од вiдьом,
Хай на добранiч iм люб'язно промекече.
Хiба я з розуму вже спав,
Щоб за повiею впадав?
Якi у бiса iй привiти?
Хiба що вiкна потрощити!
Б р а н д е р
(гримнув кулаком по столу)
Мовчать! Мовчать! Що за содом!
Ви ж знаете, я вмiю жити:
Тут всi закоханi кругом,
Їх треба чимсь хорошим пригостити,
Щоб все кiнчилося ладом.
Ось пiсня вам нового крою,
І всi тягнiть приспiв за мною.
(спiвае)
Раз криса в кухнi завелась,
Жила iз сала й масла,
Мов доктор Лютер, розплилась,
Пузце собi напасла.
Та кухар iй отрути дав,
І бiлий свiт немилий став,
Неначе з закохання!
Х о р
(весело)
Неначе з закохання!
Б р а н д е р
Вона й туди, вона й сюди,
Усе гризе, що знае,
З усiх калюж пила води —
Нiщо не помагае!
Вона й навплиг, вона й навскач,
Їi ж пече – хоч сядь та й плач,
Неначе з закохання!
Х о р
Неначе з закохання!
Б р а н д е р
І зо страху середо дня
У кухню як не скоче!
Упало край вогню, бiдня,
Так жалiбно пискоче…
Отруйник злий смiеться лиш:
«Ого, як солодко квил?ш,
Неначе з закохання!»
Х о р
Неначе з закохання!
З i б е л ь
Ех, ницi блазнi! І чому б
Із цього приводу радiти?
Жарт – бiдну крису отруiти!
Б р а н д е р
Чи ба, озвався крисолюб!
А л ь т м а е р
Ех ти, товстий, а тонкокожий.
Ти, голомозина гладка!
Недаром же i сам ти схожий
Ураз на крису й пацюка.
Ф а у с т i М е ф i с т о ф е л ь.
М е ф i с т о ф е л ь
От, для початку придивися,
Як весело живе гульвiса:
Йому, крiм гуль, усе бридня,
Справляе празника щодня.
Хоч розум в'яне вiд бездiлля,
Танцюе кожен тут кругом,
Мов кошенятко за хвостом;
Аби легке було похмiлля,
Аби шинкар на вiру дав —
Ото йому усiх i справ.
Б р а н д е р
Що це за люди чудороднi?
Одразу знать, що лиш сьогоднi
До нас у мiсто прибули.
Ф р о ш
Це правда. Ляйпцiг наш в тiм гiдний похвали!
Вiн, мов малий Париж, своiх людей карбуе.
З i б е л ь
І хто ж, по-твоему, вони?
Ф р о ш
Стривайте лиш! Хай вип'ють ув охоту,
Я в?знаю од них усе достоту —
Вони ще проти мене сосуни!
А все ж таки здаеться, що пани:
Такi бундючнi, гордовитi.
Б р а н д е р
Та це базарнi дурисвiти.
А л ь т м а е р
Хтозна.
Ф р о ш
Ось я iм дам, дивись.
М е ф i с т о ф е л ь
(до Фауста)
Людцям i невтямки, що бiс
Їх може враз за карк схопити.
Ф а у с т
