скачать книгу бесплатно
Пробачте, пане, за прийом!
Та, бачу, ви не з копитом.
Та й де ж це вашi вiрнi круки?[49 - Та, бачу, ви не з копитом. / Та й де ж це вашi вiрнi круки? – Круки вважались невiд’емним атрибутом чорта (пор. появу вiсникiв-крукiв до Мефiстофеля в IV актi другоi частини трагедii). Серед усiх германських народiв було також здавна поширене повiр’я, що чорт кривий i мае замiсть однiеi ноги кiнське копито.]
М е ф i с т о ф е л ь
Гаразд, цей раз забудьмо зло!
Води чимало утекло
Од часу нашоi розлуки.
Тепер прогрес, що свiт весь охопив,
І чорта навiть зачепив;
Пiвнiчнi привиди вступилися з дороги;
Де стрiнеш кiгтi, хвiст i роги?
От кiнськоi ноги – не можу я зректись,
Хоч з нею вочевидь я не ходжу мiж люди,
Бо рада е й на те: тепер же повелись
Фальшивi литки в моду всюди.
В i д ь м а
(пританцьовуючи)
Ой я п'яна i без вина —
Вернувсь мiй пан, мiй сатана!
М е ф i с т о ф е л ь
Не зви мене бiльш тим iм'ям!
В i д ь м а
Чому? Хiба ж воно завадить вам?
М е ф i с т о ф е л ь
Із тим iм'ям ми в книгу притч попали,
Та не пiшло те на кор?сть людцям:
Лихого вiдреклись, а добрими не стали.
Тепер я – «пан барон», ти так мене i зви;
Тепер я кавалер, як iншi кавалери,
Шляхетна в мене кров, шляхетнi i манери,
І герб шляхетський – ось диви.
(Робить соромiцький жест).
В i д ь м а
(заходиться реготом)
Ха, ха, ха, ха! Оце встругнув!
Такий жартун, як перше був!
М е ф i с т о ф е л ь
(до Фауста)
Мiй друже, вчись, яким шляхом
Пiдходить треба до вiдьом.
В i д ь м а
А що ж сюди вас, панство, привело?
М е ф i с т о ф е л ь
Нам треба склянку, знаеш, того соку…
Та щоб пиття старе було!
Воно мiцнiе рiк вiд року.
В i д ь м а
Та ось той сiк, у цьому бутлю,
Сама я часто з нього дудлю —
Смачне, й нi крихти не смердить;
Чому б i вас не пригостить?
(Нишком).
Та як первiсних чар нема в цii людини,
Вона ж, ви знаете, не витягне й години.
М е ф i с т о ф е л ь
Та не завадить, нi, бо чоловiк це свiй,
Найкрiпшого дання йому готовий дать я,
Накресли круг, скажи закляття
І чару вщерть йому налий.
В i д ь м а ворожить, химерно жестикулюючи, – обмiркуе круг i становить у нього усяке причандалля; склянки тим часом забряжчали, казани загудiли – почалася музика. Вкiнцi дiстае велику книгу i розставляе у крузi мавп – пiддержувати книгу i присвiчувати смолоскипами. Аж тодi кивае Ф а у с т о в i, щоб пiдiйшов.
Ф а у с т
(до Мефiстофеля)
Скажи, нащо це готування,
Це химородне чаклування?
Усi тi витiвки дурнi
Давно вже ввiрились менi.
М е ф i с т о ф е л ь
Нехай собi! То все на смiх;
Не будь же строгим ти до них!
Це мов лiкарська процедура,
Щоб краще дiяла мiкстура.
(Примушуе Фауста вступити в круг).
В i д ь м а
(починае високохмарно декламувати з книги)
Як досягти
До десяти?[50 - Як досягти / До десяти? – Сам Гете смiявся з коментаторiв що намагалися розшифрувати «таемничий смисл» вiдьомськоi таблицi множення, яка насправдi е сатирою на мiстичну «символiку чисел».]
Один – як дим,
А два – сплива,
А три – зiтри,
Чотири ж – вирiж,
А п'ять – украдь,
А шiсть – iзчисть,
А сiм – знесiм,
А вiсiм – повiсим,
А дев'ять що? – Невiдь-що.
А десять – кудесять.
Отак-то лiчим ми, вiдьм?.
Ф а у с т
З гарячки баба щось верзе.
М е ф i с т о ф е л ь
Стривай лишень, це ще не все.
Вся книга та з однакових мудрацiй;
На неi й я поклав чимало працi.
Усiх тих таемниць, усiх тих протирiч
Нi дурень, нi мудрець не втямить анi гич.
І так ведеться вже давно:
Ми знаем прикладiв чимало,
Як кривду в правду обертало
Те «три в однiм i в трьох одно»[51 - …Те «три в однiм i в трьох одно». – Висмiювання християнського догмата «триединоi сутности Бога».].
Отак повчають скрiзь i всюди,
І з дурнями змагатись зась —
Бо, чуючи слова, звичайно вiрять люди,
Що в них i думка е якась.
В i д ь м а
(ворожить далi)
Науки дар —
Немов мiж хмар,
Для людства таемниця!
А хто без дум,
Тому, мов на глум,
Вона спiшить одкриться.
Ф а у с т
А може, годi? Чи не все ще?
Вже як не трiсне голова!
Здаеться, мов отi слова
Ураз сто тисяч дурнiв плеще.
М е ф i с т о ф е л ь
Ну, буде вже, метка Сивiлло![52 - Ну, буде вже, метка Сивiлло! – Сивiлла – вiщунка в стародавнiй Грецii й Римi.]
Бери свое пиття i смiло
По самi вiнця наливай!
Це друговi нiяк не зробить шкоди —
Вже вiн пройшов усякi переходи
Й не раз хиляв аж через край.
Вiдьма з великими церемонiями наливае пиття в чару; коли Фауст ii пригубив, з неi вихоплюеться легке полум'я.
М е ф i с т о ф е л ь
Ну, вимчи духом аж до дна!
Це буде серцевi одрада.
І з чортом ти запанiбрата,
А чара ця тобi страшна?
Вiдьма розмикае круг. Фауст виходить.
В i д ь м а
Ну, доброго здоров'я пивши!
М е ф i с т о ф е л ь
(до Фауста)
Тепер ходiм! Тобi потрiбен рух!
(до вiдьми).
Коли вiд мене ждеш яких послуг,
То нагадай, на шабаш прилетiвши.
В i д ь м а
