скачать книгу бесплатно
М е ф i с т о ф е л ь
Тодi в вас публiки багато!
М а в п ? й
(пiдлiз i лащиться до Мефiстофеля)
Зiграймо у кiсть
Менi на кор?сть —
Дай виграти грошей!
Я дурень в бiдi,
А стану тодi
Розумний, хороший.
М е ф i с т о ф е л ь
Була б щаслива мавпа, як нiхто,
Коли б умiла грати у лото.
Тим часом мавпенята грають великою кулею i викочують вперед.
М а в п ? й
Оце земля:
Летить, кружля,
Не знае впину;
Бряжчить, як скло,
Бо в нiй дупло
На всю нутрину;
Блищить, мигтить,
Кругом ряхтить, —
Гляди, мiй сину,
За рухом стеж,
Бо розiб'еш ii до решти
І сам за те ж
Тодi помреш ти.
М е ф i с т о ф е л ь
Це що, решето?[47 - Це що, решето? – Коскiномантiя (ворожiння на сито чи решето) була поширена з найдавнiших часiв серед рiзних народiв, у тому числi i в дореволюцiйнiй Росii та в Украiнi. Особливо часто застосовувалась ця ворожба для пiзнання вбивць i злодiiв.]
М а в п ? й
(здiймае решето)
Як злодiй хто —
Воно ураз покаже.
(Бiжить до мавпи, щоб та подивилась крiзь решето).
На, глянь в решето!
Ну, злодiй хто?
Хоч знае, не каже!
М е ф i с т о ф е л ь
(пiдходить до вогню)
Це що за збан?
М а в п ? й
Який ти дурбан!
Та це ж казан.
Чуднi в тебе мислi!
М е ф i с т о ф е л ь
Яке ж ти мурло!
М а в п ? й
Ось на помело
Та й сядь тут у крiслi.
(Садовить Мефiстофеля на крiсло).
Ф а у с т
(дивиться в дзеркало, то пiдходячи, то одступаючи од нього)
Який чудовий вид одкрили
Свiчада чари тут очам![48 - Який чудовий вид одкрили / Свiчада чари тут очам! – Фауст бачить у дзеркалi образ Гелени.]
Ой осiн? мене, Амуре легкокрилий,
Щоб я до неi враз домчав!
Ах, тут стоять доводиться менi;
Коли наблизитись я хочу —
Вже бачу я в туманi, мов у снi,
Ту постать чарiвну жiночу.
Невже ж така у жiнцi е краса?
Невже в цьому простягненому тiлi
Вмiстилися всi неба чудеса?
Невже таке i на землi б ми стрiли?
М е ф i с т о ф е л ь
Та ясно, коли Бог шiсть день попрацював
І потiм «браво» сам сказав,
То, певне, вiн не схибив цiлi.
Ну, поки що дивись на видиво блiде,
А там найду й живу красу для тебе;
Блаженний, хто ii до себе
Як наречений поведе!
Ф а у с т усе дивиться в дзеркало. М е ф i с т о ф е л ь, розлiгшися в крiслi i граючись помелом, веде рiч далi.
Я тут сиджу, неначе цар на тронi!
І скiпетр у руцi, от тiльки не в коронi.
З в i р i
(що досi розмовляли мiж собою на мигах, з кумедними вихилясами i великим галасом приносять Мефiстофелю корону)
Вiнчанiй главi
Дай поту й кровi —
Корону скрiпити.
(Сiпнули якось необережно корону i розбили ii надвое, скачуть довкола з половинками).
А ми глядимо,
За всiм слiдимо,
Щоб вiршi лiпити.
Ф а у с т
(перед дзеркалом)
Я збожеволiю! Це сказ!
М е ф i с т о ф е л ь
(вказуючи на звiрiв)
Та i менi ось цi вже голову прогризли.
З в i р i
А в слушний час
Бувають у нас
У вiршах навiть мислi.
Ф а у с т
(як перше)
У мене в грудях аж клекоче!
Ходiмо далi од бiди!
М е ф i с т о ф е л ь
(в тiй же поставi)
Я визнаю, проте, охоче,
Що з них поети хоч куди!
Мавпа якось одвихнулася од казана, i вiн починае бiгти; спалахуе велике полум'я i жбухае в комин. Вiдьма через полум'я влiтае в кухню з оглушливим репетом.
В i д ь м а
Ух! Ух! Ух! Ух!
Проклята твар! Паскудна гидь!
Казан проспать? Мене спалить?
Триклята бридь!
(Побачивши Фауста i Мефiстофеля).
А ви чого?
А вам кого?
А ви куди?
І як сюди?
Ось я вогню
На вас хлюпну!
(Набирае ополоником у казанi i оббризкуе огнем Фауста, Мефiстофеля i мавп. Звiрi скавулять).
М е ф i с т о ф е л ь
(обернувши помело, трощить склянки й горщики)
Шарах! Тарах!
По всiх горшках!
Все розвалю,
Все розiллю, —
Це, стерво, так
Тобi пiд такт!
Вiдьма одсахнулася з гнiвом i жахом.
Впiзнала вже, опудало погане?
Впiзнала ти свого володаря?
Захочу я – й тебе, й твого звiр'я
Перед очима враз не стане!
Забула вже вбрання червоне це
І пiвняче перо на капелюшу?
Чи, може, я сховав лице?
Чи, може, сам назватись мушу?
В i д ь м а
