скачать книгу бесплатно
Ось пiсня вам! Коли ii спiвать,
То буде лiк вас краще пробирать.
М е ф i с т о ф е л ь
Тепер iди мерщiй за мною,
Спiтнiеш добре, й мiць напою
Пройме iстоту всю, не знаючи заслон.
А там навчу тебе я благороднiй лiнi —
І скоро вчуеш ти в солодкому томлiннi,
Як грае у тобi скакунчик Купiдон[53 - І скоро вчуеш ти в солодкому томлiннi, / Як грае у тобi скакунчик Купiдон. – Купiдон (Амур) – у римлян бог кохання, що зображувався крилатим хлопчиком iз луком i стрiлами.].
Ф а у с т
Дай в дзеркало iще раз подивиться
На тую жiнку казков?!
М е ф i с т о ф е л ь
Нi, нi! Чекай, усiм жiнкам цариця
До тебе прийде наяву.
(Стиха).
Тепер, з тим хмелем у голiвцi,
Гелену вбачиш в кожнiй дiвцi.
НА ВУЛИЦІ[54 - Сцена написана до 1775 р.]
Ф а у с т. М а р г а р и т а проходить мимо.
Ф а у с т
Гарна панно! Не вiдмовте в честi[55 - Гарна панно! Не вiдмовте в честi… – Панна (Fr?ulein) – звертання в тi часи лише до осiб дворянського походження. Маргарита (Гретхен) – з мiщан (бюргерiв).],
Дозвольте вас додому провести.
М а р г а р и т а
Не панна я, й не гарна я,
Додому втраплю i сама.
(Випручалась i пiшла).
Ф а у с т
Їй-богу, чарiвне дитя!
Таких не бачив за все життя.
Цнотлива, скромна – ангел кругом,
І трохи з перцем заразом.
Корали уст, рум'янець щiк —
Я не забуду iх повiк!
Очицi опустила вниз —
Аж серце пройняла навкрiзь.
А як вiдрiзала менi…
Я в неi просто в полон?.
Увiходить М е ф i с т о ф е л ь.
Ф а у с т
Ти мусиш дiвку ту пiдмовить!
М е ф i с т о ф е л ь
Яку?
Ф а у с т
Та ту, що ось пройшла.
М е ф i с т о ф е л ь
Вона приходила на сповiдь,
Тут у священика була;
У сповiдальню я прокравсь —
Вона невинна, я дiзнавсь.
Ходила на сповiдь задарма;
Над нею в мене влади нема.
Ф а у с т
Уже за чотирнадцять iй.
М е ф i с т о ф е л ь
Говориш ти, мов Ганс Ласiй[56 - Говориш ти, мов Ганс Ласiй… – Типiзуюче власне iм’я (пор. донжуан, ловелас). Пане магiстре Похвальний… – Іронiчне типiзуюче власне iм’я (в оригiналi – Mein Herr Magister Lobesan).],
Що на всi любi квiтки жадн?й
І думае, що кожна честь
І ласка лиш для нього есть;
Цей шлях бува часом трудний.
Ф а у с т
Пане магiстре Похвальний,
Не треба моралi, то марна праця!
Ось тобi слово мое тверде:
Як те дiвчатко молоде
Цю нiч менi в руки не впаде,
То опiвночi ми мусим розстаться.
М е ф i с т о ф е л ь
Змiркуй, що можна, а що нi!
Два тижнi треба буде менi,
Щоб тiльки знайти якусь приключку.
Ф а у с т
Мав би я часу сiм годин,
То i без чорта, сам-один,
Звiв би таку гарненьку штучку.
М е ф i с т о ф е л ь
Говориш, як француз-пустак;
Тобi все шкода й невигода.
Яка ж одразу насолода?
Тодi кохання буде всмак,
Коли ти здалеку зайдеш
І фiглi-мiглi поведеш,
Доскочиш кралi шляхом iнтриг,
Як знаем ми з iталiйських книг.
Ф а у с т
Й без того маю апетит!
М е ф i с т о ф е л ь
Та годi, ти менi обрид!
Щоб спокусить оте дитя,
Не будьмо поквапнi без пуття,
Тут штурмом нiчого кидатись,
Треба до хитрощiв удатись.
Ф а у с т
Добудь од неi менi що-будь!
Дай у покоi ii побуть!
Дiстань хустину з грудей ii,
Пiдв'язку з нiжки милоi!..
М е ф i с т о ф е л ь
Щоб бачив ти, що я тобi
Допомагаю у цiй журбi, —
Нам н?чого довго зволiкати,
Сьогоднi зводж? до ii кiмнати.
Ф а у с т
До неi? Нею володiть?
М е ф i с т о ф е л ь
Нi, вона буде в сусiдки сидiть,
Тим часом ти можеш помрiть [у виданнi Фолiо 2003 р. – «А ти тим часом можеш мрiть»].
На самотi, в оселi тихiй,
Про неi, про майбутнi втiхи.
Ф а у с т
Зараз пiдем?
М е ф i с т о ф е л ь
Трохи пiзнiш.
Ф а у с т
Та не забудь iй дарункiв, гляди ж!
(Пiшов).
М е ф i с т о ф е л ь
І за дарунки вже? Ну, будеш успiх мати.
Є в мене сила тайникiв,
Давно закопаних скарбiв —
Там треба буде дещо взяти.
ВЕЧІР[57 - Написано 1775 р.]
Невеличка чистенька кiмната.
М а р г а р и т а
(заплiтаючи i пiдв'язуючи коси)
Що б я дала, щоб хто сказав,
Який то пан мене займав!
Такий у нього пишний вид,
Одразу знать вельможний рiд —
Це мов написано на чолi,
А то б не давав собi так волi.
(Виходить).
М е ф i с т о ф е л ь, Ф а у с т.
