скачать книгу бесплатно
Е, нi, таких, як перший чоловiк,
По цiлiм свiтi треба пошукати —
Таке дурне й плохе було воно!
От тiльки що любив, сердега, мандрувати,
Чужих жiнок, чуже вино
Та в розпроклятi костi грати.
М е ф i с т о ф е л ь
Ну, ну, це не такi вже вади!
Бо, може, й вам вiн попускав
З таких робити дещо справ.
Коли б менi такi умови —
Каблучки я змiнять готовий.
М а р т а
Та що ви, пане! Пан жартуе!
М е ф i с т о ф е л ь
(до себе)
Чи не пора звiдцiль тiкать?
Ця й чорта може упiймать!
(До Маргарити).
А ваше серце що вiщуе?
М а р г а р и т а
Не розумiю вас.
М е ф i с т о ф е л ь
(до себе)
Дитина!
(Вголос).
Прощайте!
М а р г а р и т а
Прощавайте!
М а р т а
Паночку, стривайте!
Я хтiла б посвiдку дiстать,
Коли, де й як мого сховали чоловiка.
Порядку зроду я прихильниця велика, —
В газетцi б вiсть про смерть хотiлось почитать.
М е ф i с т о ф е л ь
Що двое свiдкiв будь-яких посвiдчать,
Папери те, як факт, увiковiчать.
У мене ще i приятель е тут,
Ми можем разом пiти у суд.
Що, привести?
М а р т а
Ой, приведiть!
М е ф i с т о ф е л ь
А панна теж буде тут сидiть?
Бравий, бувалий такий панич,
З паннами вмiе вести рiч.
М а р г а р и т а
Мушу червонiти перед паничем…
М е ф i с т о ф е л ь
О нi, хоч би й перед королем!
М а р т а
Цей вечiр у нашому саду
Я з нею панiв сьогоднi жду.
НА ВУЛИЦІ[65 - Написано до 1775 р.]
Ф а у с т
Ну, як? Іде? Як справа наша?
М е ф i с т о ф е л ь
Ви весь в огнi! Пождiть ладу.
Небавом Гретхен буде ваша.
Цей вечiр стрiнетесь в сусiдки у саду.
Циганкувата то кумася
І свашкувати придалася.
Ф а у с т
Гаразд!
М е ф i с т о ф е л ь
І ти ж iй щось за те зроби.
Ф а у с т
Так, ти менi, а я тобi.
М е ф i с т о ф е л ь
З тобою вдвох посвiдчити я мушу,
Що муж ii вiддав вже Богу душу
І в Падуi похований лежить.
Ф а у с т
Отак! То це нам перш туди летiть?
М е ф i с т о ф е л ь
Sancta simplicitas![66 - Sancta simplicitas! – свята простота (лат.) – слова вождя чеського нацiонального релiгiйного руху Яна Гуса (1369–1415). Вiн вигукнув цi слова в час своеi смертноi кари на кострi, коли якась бабуся пiдкинула в вогонь хмизу, думаючи, що робить цим «богоугодне дiло».] Навiщо це робить?
Лиш пiдпишись, та й по всiй справi.
Ф а у с т
Негоден я здiйснять цi замiри лукавi.
М е ф i с т о ф е л ь
Святенник! Це тобi мерзить!
Фальшиве свiдчення давати —
Хiба ж тобi це первина?
Що Бог, що свiт, що дух, що неба таiна,
Що серце й ум людей, що подорож земна —
Давно ти перестав про все це толкувати,
Наповнений зухвальства вщерть!
Багато брав тодi собi на плечi!
А глибше глянь – про всi тi мудрi речi
Ти знав не бiльше, як про Швертляйнову смерть.
Ф а у с т
Ти був i е крутiй, софiст.
М е ф i с т о ф е л ь
Нi, я наскрiзь твiй знаю змiст!
Ти ж завтра будеш намагатись
До Гретхен в душу увiбгатись,
В коханнi щирiм присягатись…
Ф а у с т
Та ще й од серця.
М е ф i с т о ф е л ь
Гарний ти!
А там почнеш про вiчну вiрнiсть,
Жаги единоi безмiрнiсть, —
Це теж од серця буде йти?
Ф а у с т
Облиш! – Як серце мре без краю
В однiм биттi, в однiм чуттi,
Як я iм'я йому не знаю, —
Тодi я у свiти усiм еством ширяю
І слiв найвищих добираю.
І пломiнь той, що в нiм згораю,
Я вiчним, вiчним називаю —
Невже то лжа, слова пустi?
М е ф i с т о ф е л ь
Таки я прав!
Ф а у с т
От, щоб ти знав,
Не хочу я надсаджувати груди;
Хто мае язика i хоче правим бути, —
То той i прав.
Ходiм! Обрид цей вiчний спiр менi.
І згоден я – хоч правий ти, хоч нi.
САД[67 - Написано до 1775 р. (за винятком кiлькох вставлених пiзнiше рядкiв).]
М а р г а р и т а пiд руку з Ф а у с том, а М а р т а з М е ф i с т о ф е л е м гуляють по саду.
М а р г а р и т а
Я бачу, ви, жалкуючи мене,
Знижаетесь – менi аж сором.
