скачать книгу бесплатно
М а р г а р и т а
Мене тодi аж кинуло у кров,
Бо зроду я ще не ходила в славi;
Я думала: невже в моiй поставi
Нечемне щось, нахабне вiн знайшов,
Що вiн до мене прямо так пiдходить
І жарти, мов iз дiвкою, заводить!
Признаюся, щось у менi в той час
Озвалось в вашу користь мимовiльно;
Я гнiвалась сама на себе сильно,
Що гнiвалась не дуже я на вас.
Ф а у с т
Серденько!
М а р г а р и т а
Гетьте лиш!
(Зiрвала айстру i обривае пелюсточки один по одному).
Ф а у с т
Це що? Вiнок плести?
М а р г а р и т а
Нi, гра така.
Ф а у с т
Яка?
М а р г а р и т а
Вам все на смiх звести.
(Обривае пелюстки i щось шепоче).
Ф а у с т
Що шепчеш ти?
М а р г а р и т а
(пiвголосом)
Любить – не любить…
Ф а у с т
О дивний ангел красоти!
М а р г а р и т а
(ворожить далi)
Любить – не любить, любить – не любить…
(Зриваючи останнiй пелюсточок, по-дитячому радiючи).
Любить!
Ф а у с т
Так, дитино! І це слово квiтки
Хай буде словом Бога. Любить!
Ти знаеш, що це значить? Любить!
(Схопив ii за обидвi руки).
М а р г а р и т а
Я вся тремчу…
Ф а у с т
О не лякайсь! Нехай мiй зiр,
Хай потиск рук тобi те скаже,
Що словом не сказать.
Вiддатись повнiстю, й блаженства
Зажить, що вiчним бути мусить!
Вiчним! Кiнець його – то був би розпач!
Нi, без кiнця! Без кiнця!
(Маргарита стискае його руки, випручуеться i тiкае. Вiн стоiть хвилю в задумi, потiм спiшить за нею).
М а р т а
(надходить)
Вже поночi.
М е ф i с т о ф е л ь
Так, нам додому час.
М а р т а
Я довше б вас лишитися просила,
Але лихi тут люди в нас.
Неначе iм нема другого дiла, —
Вони завсiди
Розглядують, що робиться в сусiди,
І пустять поговiр – хоч хай хто як живе…
А наша парочка?
М е ф i с т о ф е л ь
Десь аж у тiй алеi…
Прудкi метелики!..
М а р т а
Вiн закохавсь у неi.
М е ф i с т о ф е л ь
Вона у нього. Дiло свiтове!
АЛЬТАНКА[69 - Написано до 1775 р.]
М а р г а р и т а вбiгае, стае за дверима, притуляе пальця до вуст i виглядае крiзь щiлку.
М а р г а р и т а
Іде!
Ф а у с т
(увiходить)
Так ти дражнить? Стривай, як уловлю,
Узнаеш!
(Цiлуе ii).
М а р г а р и т а
(обiймае його й цiлуе)
Голубе! Я так тебе люблю![70 - Голубе! Я так тебе люблю. – Пiсля попередньоi сцени пройшло вже кiлька днiв. Фауст i Маргарита вже на «ти».]
М е ф i с т о ф е л ь стукае.
Ф а у с т
(аж тупнув ногою)
Хто там?
М е ф i с т о ф е л ь
Своi!
Ф а у с т
Ну й гад!
М е ф i с т о ф е л ь
Налюбишся потому.
М а р т а
(надходить)
Так, пане, пiзно вже.
Ф а у с т
Провести вас додому?
М а р г а р и т а
Та мама ж… Прощавай!
Ф а у с т
Ти кажеш, щоб я йшов?
Прощай!
М а р т а
Adieu!
М а р г а р и т а
Ми стрiнемося знов.
Ф а у с т i М е ф i с т о ф е л ь виходять.
М а р г а р и т а
Мiй Боже, що за чоловiк!
Вiн думав, думав цiлий вiк,
А я ж – дурнiсiньке дiвча,
