скачать книгу бесплатно
М е ф i с т о ф е л ь
Сюди, та тихше, ось сюди!
Ф а у с т
(постоявши хвилю мовчки)
Тепер iди й надворi жди!
М е ф i с т о ф е л ь
(обнишпорив очима кiмнату)
В дiвчат так чисто не завжди.
(Виходить).
Ф а у с т
(оглядаеться кругом)
Привiт оселi цiй святiй,
Що мрiе в застумi пiвтьми!
Скропляючись в яснiй росi надiй,
Кохання бiль, у серцi защеми!
Який тут спокiй i порядок,
Яке довiлля i звичай!
В цiй бiднотi – який достаток!
В цiй тiснотi – який розкiшний рай!
(Кидаеться в шкiряне крiсло край лiжка).
Прийми й мене, як за старих часiв
Приймав других, з утiхою й журбою.
Як часто вiн, цей любий трон батькiв,
Обвiшувавсь дрiбною дiтворою!
І мила, може, тут, у зграi щебетух,
За рiздвяний удячна подарунок,
Дiдусику несла свiй поцiлунок.
Я чую, дiвчино, тут дух
Хазяйновитости витае;
Як мати, вiн тебе щодня навчае
Стiл чепурно обрусом застелить,
Узорчасто пiском долiвку притрусить.
О мила рученько! Подбай,
І ти з хатини зробиш рай.
А тут!
(Пiдiймае заслону лiжка).
Мене пройма блаженний жах.
Стояв би тут години цiлi…
Це ж тут природа в свiтлих снах
Створила ангела у тiлi;
Вона тут спала, й наливалась
У груди iй теплiнь жива,
Тут чисто й свято розвивалась
Ясна подоба божества.
А ти! Тебе що привело?
Мене всього мов потрясло…
Що хочеш ти? Чом в серцi бiль тяжкий?
Нужденний Фаусте! Ти нiби сам не свiй.
Чи тут незримим чаром вiе?
Я ж насолоди був запраг —
I ось душа моя у снi любовнiм млiе!
Чи ж ми хисткi, немов на вiтрi прах? —
Коли б вона в цю мить ввiйшла в покiй,
То як свого блюзнiрства ти б скупився:
Одразу знiчений, малий,
До нiг упав би й розтопився.
М е ф i с т о ф е л ь
(увiходить)
Скорiш! Іде вже господинька!
Ф а у с т
Ходiм! І бiльше не прийду.
М е ф i с т о ф е л ь
Дивись, яка важкенька скринька;
Як треба буде, ще знайду.
Постав у шафу, на кос?нець.
Клянусь, вона зiйде з ума,
За цей спокусливий гостинець
Тобi гостинця дасть сама.
Дитя – дитя, i цяця – цяця.
Ф а у с т
Не треба, може?
М е ф i с т о ф е л ь
Ще й питаться?
Чи, може, вiзьмеш скарб собi?
Тодi пораю я тобi
Мене даремно не тривожить
І клопоту менi не множить.
Не думав я, що ти скнар?й!
А я тут в голову захожу…
(Ставить скриньку в шафу i замикае ii).
Ходiм! Скорiй!
Щоб привернути грою мрiй
До тебе ту дитину гожу.
Чого ж понуривсь ти,
Немов тобi на лекцiю iти,
Немов тебе примарою ляка
І фiзика, i метафiзика?!
Ходiм!
Виходять.
М а р г а р и т а
(увiходить iз лампою)
Ой як тут душно, парно як!
(Одчиняе вiкно).
А вечiр же наче й без тепла.
І якось моторошно так…
Коли б хоч мати скорiше йшла…
Вся аж тремчу… Острах стиска…
Яка ж я, дурненька, боязка…
(Роздягаеться, заспiвала).
Був вiрний коханцi завше
Славетний Фульський цар[58 - Був вiрний коханцi завше / Славетний Фульський цар… – Пiсня про Фульського царя була спершу написана незалежно вiд «Фауста» (1774 р.). Фуле (Ultima Thule) – римська назва якоiсь краiни на пiвнiч вiд Британii, очевидно, Ісландii.];
Вона йому, вмиравши,
Дала злотний кубок в дар.
Над всi скарби коштовнi
Вiн кубок той любив,
І очi слiз були повнi,
Як вiн iз нього пив.
Почувши, що годi жити,
Усе роздав синам:
«Усе берiте, дiти,
А кубка не вiддам!»
Сидiв вiн на бенкетi,
І все лицарство з ним,
У замку на бескетi,
Над берегом морським.
Допив живець д'останку
Старенький бенкетар
І в буйнi хвилi з ганку
Жбурнув священний дар.
Ось кубок летить, мигоче,
Ось вир його схопив…
А цар склепив своi очi
І бiльше вже не пив…
(Одчиняе шафу, щоб повiсити одежу, аж бачить – скринька).
Звiдкiль взялась тут скринька ця мала?
Таж шафа замкнена була.
Що за притичина? І що в нiй може буть?
А, знаю, мамi хтось принiс
В заклад пiд позичку, мабуть.
Ось ключик на шнурочку звис…
А що, як взять та й вiдiмкнуть?
Ой, що це? Боже милий! Глянь,
Чи бачила ж таке я на вiку?
Убiр! В святковий день найбiльша з пань
Надiла б радо рiч таку!
А як менi в цiм ланцюжку?
Чиi ж то всi оцi розкошi?
(Убираеться й розглядаеться в дзеркалi).
Ой, а сережечки ж хорошi!
Вберись – i вже зовсiм не та…
Що врода й молодi лiта?
До них тепер байдужi всi,
І похвали твоiй красi
Бринять, неначе докори.
Всi злота ждуть,
На злото б'ють —
Горе нам, бiдним, горе!
НА ПРОГУЛЯНЦІ[59 - Написано 1755 р.]
Ф а у с т проходжуеться в задумi. Пiдходить М е ф i с т о ф е л ь.
М е ф i с т о ф е л ь.
