скачать книгу бесплатно
Що тут за шум? Чим можу вам служити?
Ф а у с т
Так ось хто в пуделi сидiв!
Мандрований схоласт[25 - Мандрований схоласт (лат. scholasticus vagans) – характерна для середнiх вiкiв фiгура напiвученого-напiвшарлатана, що ходив вiд мiста до мiста, пропонуючи всiм бажаючим послуги лiкаря та ворожбита.]! Оце так насмiшив!
М е ф i с т о ф е л ь
Вiтаю вас, великовчений муже!
Од ваших чарiв впрiв я дуже.
Ф а у с т
Як звешся ти?
М е ф i с т о ф е л ь
Як дивно запит цей
Вiд того чуть, хто зневажае слово
Й, не звикши мислить поверхово,
Зглибляе дiйсну суть речей.
Ф а у с т
Таких, як ти, вiдома суть —
Аж свiтиться крiзь покрив назви;
Пiзнаетесь усюди враз ви,
Коли «лихими» вас «спокусниками» звуть.
Ну, добре, хто ж ти е?
М е ф i с т о ф е л ь
Я – тоi сили часть,
Що робить лиш добро, бажаючи лиш злого.
Ф а у с т
Це загадка! Розгадку ж хто подасть?
М е ф i с т о ф е л ь
Я – заперечення усього!
Бо всяка рiч, що постае,
Кiнець кiнцем нiчим стае,
І жодна рiч буття не гiдна.
А все, що ви звете грiхом,
Чи згубою, чи просто злом, —
Ото моя стихiя рiдна.
Ф а у с т
Ти кажеш, що ти – часть, а сам з'явивсь цiлком.
М е ф i с т о ф е л ь
Менi чужа зарозумiлiсть.
Це ж тiльки ви з своiм дурним свiтком
Себе вважаете за цiлiсть.
Я ж – часть од частi лиш, що перше всiм була,
Частинка тоi тьми, що свiтло привела,
Те свiтло гордее, що хочеться йому
З одвiчних володiнь прогнати матiр-тьму.
Та це йому не вдасться – шкода сил,
Воно навiк приковане до тiл:
Од тiл тече, в тiлах лише прекрасне,
Тiлами лиш спиняеться в ходi,
А пропадуть [у виданнi Фолiо 2003 р. – «згинуть»] тi тiла – тодi
Й воно разом з тiлами згасне.
Ф а у с т
А, ось до чого ти згодивсь!
Велике знищить – неспромога,
Так ти з маленьким заходивсь.
М е ф i с т о ф е л ь
Та й тут непевна перемога!
Цей свiт, оце нiкчемне Щось,
Проти Нiщо мов затялось;
На всякi способи я брався,
А все удачi не дiждався:
Проти пожеж, потопiв, бур
Земля стоiть собi, як мур!
Людське й звiрине кодло теж набридло:
Як можна так поводитися пiдло?
Вже я iх бив, губив – i знов,
Дивись, шумуе свiжа кров.
І скрiзь таке, хоч бийся в груди —
В землi, в водi, в повiтрi, – всюди
Мiльйони родяться життiв,
В теплi i в холодi, в сирому i в сухому…
Остався б я, напевне, нi при чому,
Коли б огонь служить не захотiв.
Ф а у с т
На всеблагу творящу силу,
Пiдступний, ниций, хижий бiс,
Ти руку смертно-зледенiлу
Даремно, грузячи [у виданнi Фолiо 2003 р. – «грозячи»], пiднiс.
До чогось iншого б узявся,
Потворний дух, порiддя тьми!
М е ф i с т о ф е л ь
Та я вже й сам був поривався;
Про це ще поговорим ми.
А зараз можна менi вийти?
Ф а у с т
Чому ж не можна? Ну й чудний ти!
Тепер уже знайомi ми:
Заходь до мене, як захочеш,
Вiкном – вiкном, дверми – дверми,
Та й через комин ти проскочиш.
М е ф i с т о ф е л ь
Ну, [у виданнi Фолiо 2003 р. – «Та»] так-то так! А звiдси вийти як?
Завадою постане пiд ногами
Бiля порога тайний знак.
Ф а у с т
А! Ти злякався пентаграми[26 - А! Ти злякався пентаграми… – Пентаграма, або пентальфа – стародавнiй мiстичний знак у формi п’ятикутноi зiрки.],
Що мае силу над чортами?
Пекельнику, як ти сюди пробравсь?
І як це дух такий попавсь?
М е ф i с т о ф е л ь
А придивись до неi пильно, —
Вона накреслена нещiльно:
Не вийшов трохи крайнiй кут.
Ф а у с т
Випадок добре постарався!
Так ти тепер в неволi тут?
Оце не ждав, не сподiвався!
М е ф i с т о ф е л ь
Коли сюди я вскочив псом,
Я не помiтив знаку того, —
А [у виданнi Фолiо 2003 р. – «І»] чорту вийти вже незмога.
Ф а у с т
А чом не вилiзти вiкном?
М е ф i с т о ф е л ь
Та звичка в нас така вже здавна повелась:
Чортам i привидам скрiзь вхiд без перепони,
Але кудою влiз, тудою i вилазь.
Ф а у с т
То в пеклi теж своi закони?
Чудова рiч! То з вами можна й пакт
Надiйний пiдписати, безумовно?
М е ф i с т о ф е л ь
Як хто формальний укладе контракт,
Обiцяне завжди одержить сповна.
Колись питання це складне
Ми обговорим неодмiнно.
Ну, а тепер пусти мене,
Прошу тебе, прошу уклiнно.
Ф а у с т
Та ще хвилиночку пожди,
Скажи менi хорошу казку!
М е ф i с т о ф е л ь
Та це ми встигнемо завжди.
Пусти мене, зроби цю ласку!
Ф а у с т
Чи я шукав тебе, скажи?
Ти ж сам попавсь менi на щастя.
Хто чорта вловить, то держи,
Хтозна, чи ще коли впiймати вдасться.
М е ф i с т о ф е л ь
Гаразд, на все я пристаю,
Як хочеш, я лишусь з тобою,
Але дозволь фантазiю твою
Потiшити мого мистецтва грою.
