скачать книгу бесплатно
– Вже визначили дату?
– Третiй четвер травня. І я хочу, щоб ви взяли на себе свого брата.
– Що ви маете на увазi?
– Як ви, мабуть, знаете, вiн знову керуе виборчою кампа-
нiею лейбористiв, що займае маргiнальне мiсце. Результат виборiв забезпечать п’ятдесят чи шiстдесят ключових округiв. Гадаю, ви були б iдеальним кандидатом, який би виконав ту ж роботу для торi.
– Але Джайлз мае величезний досвiд виборчих кампанiй. Вiн неперевершений полiтик…
– …i нiхто не знае його краще за вас.
– Та iснуе з десяток i навiть бiльше людей, якi мають набагато вищу квалiфiкацiю, щоб узяти на себе таку вiдповiдальнiсть.
– Ви мiй перший кандидат. І я вiдчуваю, що вашому братовi буде неприемно, коли вiн дiзнаеться, кому йому доведеться протистояти.
Трохи помовчавши, панi Тетчер додала:
– Їдьте до Лондона i познайомтесь iз головою партii Пiтером Торнейкрофтом. Вiн уже все налагодив, тож менi зараз потрiбен лише координатор, який нагонить страху на наших голiв мiсцевих осередкiв у тих маргiнальних округах.
Цього разу Емма не вагалася.
– Коли менi починати?
– Завтра вранцi, о десятiй, у Центральному офiсi, – вiдповiла лiдерка опозицii.
* * *
– Ви хотiли бачити мене, панi голово.
– Хотiла, тож одразу ж перейдiмо до справи, – сказала Емма ще до того, як Гендсу дали можливiсть присiсти. – Я отримала кiлька скарг вiд медсестер на вашу неетичну поведiнку.
– Кiлька? – Гендс розслаблено опустився у крiсло.
– Упродовж минулого року старша медсестра збирала докази, i вона попросила мене розпочати офiцiйне розслiдування.
– Прошу дуже, – не злякався Гендс. – Ви нiчого не знайдете, нiчого не змiниться, й мене повнiстю виправдають.
– Нiчого не змiниться? Невдалий набiр слiв, могла б я подумати, докторе Гендс, якщо, звiсно…
– Ще одне слово, ледi Клiфтон, i я доручу своiм адвокатам розпочати справу про наклеп.
– Сумнiваюся в цьому. Як i ви, я знаю, що свiдкiв немае, i хоча я погоджуюся, що вас можуть вибiлити вiд усiх звинувачень, усе ж маю намiр переконатися, що ваша репутацiя буде знищена й ви нiколи бiльше не зможете знайти роботу в цiй краiнi. Тож пропоную…
– Ви менi погрожуете? Якщо ви це зробите, постраждае ваша репутацiя, ii розiрвуть на дрантя, як тiльки виявиться, що розслiдування було лише марною тратою часу та грошей. І це станеться саме тодi, коли Бристольський королiвський шпиталь знову визнають кращою лiкарнею року.
– Так, я вже про це думала, – погодилася Емма. – Ранiше ваша впевненiсть трималася на тому, що це було ваше слово проти слова молодоi медсестри. Але цього разу ви матимете справу не з переляканою юнкою, а з головою правлiння лiкарнi. І звiсно, я готова ризикнути своею репутацiею проти вашоi.
– Ви блефуете, – не здавався лiкар. – У вас лишилося менше року, i ви насправдi не хотiли б, аби це було единим, що запам’яталося б про вас.
– Знову пальцем у небо, докторе Гендс. Коли я викрию вас у тому, в чому вас пiдозрюю, вашi колеги та шiстнадцять медсестер, котрi надали письмовi докази, – Емма постукала по пухкiй тецi на столi перед собою, що насправдi було звiтом геодезиста, – будуть лише дуже вдячнi за мое втручання, хоча вам буде важко влаштуватися на роботу навiть у маленькiй африканськiй державi.
Цього разу Гендс завагався перед тим, як озватися знову:
– Що ж, я також ризикну. Впевнений, що у вас недостатньо доказiв для цiеi справи.
Емма взяла слухавку, набрала номер й увiмкнула гучний зв’язок. За мить вони обое почули слово «редактор».
– Доброго ранку, Регу. Це Емма Клiфтон.
– Хто з моiх репортерiв щось накоiв, Еммо?
– Цього разу це не один iз ваших репортерiв. А один iз моiх лiкарiв.
– Розкажiть менi бiльше.
– Я маю намiр розпочати розслiдування поведiнки одного лiкаря в шпиталi й подумала, що ви хотiли б про це почути, перш нiж вашi читачi дiзнаються про цю iсторiю.
– Дуже мило з вашого боку, Еммо. – Гендс несамовито замахав руками. – Але якщо ця iсторiя мае потрапити у свiжий випуск, слiд негайно вiдправити до шпиталю репортера.
– У мене зустрiч об одинадцятiй, – сказала Емма, перевiряючи свiй щоденник, – але я перетелефоную за кiлька хвилин, якщо зможу ii перенести.
Коли Емма поклала слухавку, вона помiтила, як на чолi ii вiдвiдувача з’явилися намистинки поту.
– Якщо я маю скасувати свою зустрiч iз репортером «Бристоль iнвнiнг ньюс», – промовила вона i ще раз постукала по тецi, – то очiкуватиму, що ви покинете це примiщення iще до полудня. Інакше рекомендую вам придбати свiжий випуск сьогоднi, з якого ви дiзнаетеся достеменно, що саме я думаю про таких лiкарiв, як ви. Обов’язково залишайтесь бiля свого телефону, оскiльки вiдчуваю, що вони захочуть почути й вашу версiю цiеi iсторii.
Гендс невпевнено пiдвiвся й без жодного слова вийшов iз кiмнати. Пiсля того як дверi зачинилися, Емма взяла слухавку й перенабрала номер, на який обiцяла перетелефонувати.
– Спасибi, – подякувала вона, коли в слухавцi почувся чоловiчий голос.
– Завжди радий, – вiдгукнувся Гаррi. – О котрiй годинi ти будеш удома на вечерю?
* * *
– Якщо ти намiряешся провести наступний мiсяць у Лондонi, – зронив Гаррi, почувши новини вiд Емми, – де ж ти зупинишся?
– У Джайлза. Так я зможу пильно стежити за кожним його кроком.
– А вiн за твоiм. Але не вiрю, що вiн погодиться на таку затишну маленьку угоду.
– А вiн не матиме вибору, – сказала Емма. – Ти, вочевидь, забув, що я власниця будинку № 23 на Смiт-сквер. Тож якщо хтось i шукатиме тимчасове житло, то це буде Джайлз, а не я.
Джайлз Беррiнгтон
1979–1981
6
– Хочеш почути кепськi новини? – запитав Джайлз, заходячи до кабiнету Грiффа Гаскiнса i падаючи у крiсло навпроти чоловiка, котрий закурював уже четверту цигарку протягом ранку.
– Тонi Бенна знайшли п’яним у борделi?
– Гiрше. Моя сестра працюватиме на виборах на консерваторiв.
Грiфф Гаскiнс i собi упав у крiсло i якийсь час мовчав.
– Грiзний супротивник, – врештi-решт вичавив вiн iз себе. – А як подумаю, що це я навчив ii усього, що вона знае… І не в останню чергу, як треба боротися за мандат.
– А буде ще гiрше. На час кампанii вона житиме зi мною на Смiт-сквер.
– Тодi викинь ii на вулицю, – запропонував Грiфф, i це прозвучало так, нiби вiн мав на увазi саме це.
– Не можу. Бо насправдi власниця будинку – вона. Я завжди лише винаймав його.
Це заткнуло Грiффу пельку на кiлька хвилин, але вiн швидко оговтався:
– Тодi нам доведеться цим скористатися. Якщо Карiн зможе дiзнаватися щоранку ii порядок денний, ми завжди на крок випереджатимемо ii.
– Класна iдея, – визнав Джайлз, – за винятком того, що я не можу бути певним, на чиему боцi моя дружина.
– Тодi викинь на вулицю ii.
– Не думаю, що це додасть менi голосiв жiнок.
– Тодi доведеться покладатися на Маркгема. Попроси його пiдслуховувати ii телефоннi дзвiнки, вiдкривай ii пошту, якщо потрiбно.
– Маркгем голосуе за консерваторiв. Завжди.
– У вашому домi е хоча б хтось, хто пiдтримуе Лейбористську партiю?
– Сильвiна, наша прибиральниця. Але вона не дуже добре тямить в англiйськiй, i я не впевнений, що вона мае право голосу.
– Тодi мусиш тримати очi та вуха вiдкритими, бо я хочу знати все, що робить твоя сестра щохвилини кожного дня. На якi виборчi округи нацiлена, якi провiднi торi будуть вiдвiдувати цi виборчi округи й усе iнше, що тiльки можна буде дiзнатися.
– Вона також намагатиметься дiзнатися, що задумав я, – поскаржився Джайлз.
– Тодi будемо годувати ii дезiнформацiею.
– Вона розкусить мене вже на другий день.
– Можливо, але не забувай, що в тебе набагато бiльше досвiду, нiж у неi, якщо йдеться про вибори. Вона хутко вчитиметься i покладатиметься на мого вiдповiдника.
– Ти його знаеш?
– Джон Лейсi, – сказав Грiфф. – Знаю його краще за власного брата. Я грав Каiна його Авеля бiльше тридцяти рокiв.
Вiн загасив цигарку й запалив наступну.
– Вперше я зустрiвся з Лейсi 1945 року, Еттлi опонував «бульдогу» Черчиллю, i з того часу вiн облизуе рани, як ротвейлер.
– Тодi вiзьмемо Клема Еттлi для натхнення i зробимо те, що вiн зробив iз Черчиллем.
– Тодi, ймовiрно, це будуть його останнi вибори, – зауважив Грiфф, наче розмовляв сам iз собою.
– І нашi теж, – сказав Джайлз, – якщо програемо.
* * *
– Якщо ви живете в одному будинку з вашим братом, – сказав Лейсi, – то варто цим скористатися.
Емма поглянула через стiл на керiвника виборчоi кампанii й вiдчула, що швидко дiзнаеться про його спосiб мислення. Лейсi мав зрiст близько п’яти футiв i семи дюймiв, i хоча вiн зроду-вiку не займався нiяким спортом, окрiм виборчих перегонiв вiд Лейбористськоi партii, на ньому не було нi грама зайвоi ваги. Добродiй, котрий вважав сон розкiшшю, яку вiн не мiг собi дозволити, не вiрив в обiднi перерви, нiколи не курив i не пиячив i лише визнавав можливiсть поклонитися в недiлю вранцi единiй iстотi, яку вважав важливiшою за свого лiдера. Рiдке сиве волосся робило його старiшим, нiж вiн був насправдi, а пронизливi блакитнi очi не припиняли стежити за вами.
– Що ви маете на увазi? – не зрозумiла Емма.
– Як тiльки ваш брат вийде з дому вранцi, я маю знати, якi округи вiн плануе вiдвiдати та яких досвiдчених полiтикiв-лейбористiв супроводжуватиме, щоб працiвники нашого штабу вже могли iх чекати, коли тi вийдуть iз потяга.
– Це доволi пiдступно, чи не так?
– Будьте певнi, ледi Клiфтон…
– Мене звуть Емма.
– Еммо. Ми намагаемося виграти не змагання з перепiчки на вашому мiсцевому сiльському святi, а загальнi вибори. Ще вищими ставки бути просто не можуть. Необхiдно розглядати кожного соцiалiста як ворога, бо це тотальна вiйна. Наша робота – переконатися, що через чотири тижнi нiкого з них не оберуть, зокрема й вашого брата.
– Менi знадобиться трохи часу, щоб звикнути до цього.
– У вас е двадцять чотири години, щоб усе осягнути. І нiколи не забувайте: ваш брат найкращий, а Грiфф Гаскiнс – найгiрший, що робить iх надзвичайно грiзним тандемом.
– І з чого менi починати?
Лейсi пiдвiвся з-за столу й пiдiйшов до великоi таблицi, що висiла на стiнi.
– Це шiстдесят два суперечливих округи, в яких ми маемо виграти, якщо сподiваемося сформувати наступний уряд, – сказав вiн iще до того, як Емма пiдiйшла ближче. – У кожному з них потрiбна перевага хоча б у чотири вiдсотки, щоб змiнити ситуацiю. Бо якщо обидвi провiднi партii отримають по тридцять одному мандату iз цих мiсць, – вiн постукав по дiаграмi, – парламент опиниться у пiдвiшеному станi. Якщо хтось iз них зможе отримати десять мандатiв, у парламентi вони матимуть двадцять голосiв. Ось якою важливою е наша праця.
– А як щодо iнших шестисот мiсць?
– Бiльшiсть iз них уже визначенi задовго до того, як вiдкриють урни для голосування. Нас цiкавлять лише мiсця, де пiдраховують голоси, а не констатують iх. Звiсно, буде один-два сюрпризи, вони завжди трапляються, але ми не маемо часу з’ясувати, якими саме вони будуть. Наша робота – зосередитися на шiстдесяти двох округах, що iще вагаються, i спробувати забезпечити, щоб кожен iз них мав свого депутата парламенту вiд консерваторiв.
Емма уважнiше придивлялася до довгого перелiку мiсць, починаючи з найвiддаленiшого, Бесiлдона, з перевагою у двадцять два голоси на користь лейбористiв, де виникала потреба здобути всього одну десяту вiдсотка.
– Якщо ми не зможемо виграти цi вибори, – зауважив Лейсi, – доведеться терпiти ще п’ять рокiв лейбористського правлiння.
Його палець опустився в нижню частину дiаграми:
– А в Грейвзендi знадобиться аж чотири цiлих та одна десята вiдсотка. Якби досягнути переваги по всiй краiнi, це гарантувало б консерваторам перевагу в тридцять мандатiв.
– А що означають сiм квадратикiв поряд iз кожним виборчим округом?
