скачать книгу бесплатно
Гаррi з Еммою приiхали до Джайлза з Карiн на два тижнi до замку Малджелрi в Шотландii, родинного обiйстя iхнього дiдуся за материнською лiнiею, i щоразу, коли дзвонив телефон, це майже завжди стосувалося Емми, а коли прибували червонi скриньки, Джайлзу довелося звикнути не вiдкривати iх.
Їi брат змiг порадити новоспеченiй урядовицi, як поводитися з державними службовцями, котрi, здавалося, забули, що вона у вiдпустцi, та з полiтичними журналiстами, якi зневiрились у мiсяцi серпнi, коли Палата лордiв не засiдала. І щоразу, коли вони разом прогулювались по обiйстю, Джайлз вiдповiдав на незлiченнi запитання сестри, дiлячись iз нею своiм багаторiчним досвiдом роботи серед лордiв, тож, повернувшись до Лондона, Емма вiдчувала, що провела не вiдпустку, а вiдвiдувала розширенi семiнари з урядових питань.
Емма з Гаррi поiхали, а Джайлз i Карiн залишилися у замку iще на кiлька тижнiв. Джайлзу варто було дещо зробити, перш нiж вiдвiдати партiйну конференцiю у Брайтонi.
* * *
– Дякую, що погодилися зустрiтися, Арчi.
– Це для мене задоволення, – сказав десятий граф Фенвiк. – Нiколи не забуду про вашу доброту, коли зайняв мiсце батька в палатi й виголосив свою першу промову.
– Це й для мене приемнiсть, – вiдгукнувся Джайлз. – Хоча ви тодi й нападали на уряд.
– І маю намiр так само критично ставитися до консерваторiв, якщо iхня сiльськогосподарська полiтика буде такою ж печерною, як i ваша. Але скажiть менi, Джайлзе, чим я можу завдячувати такiй честi, адже ви нiколи не вважали мене людиною, котра мае звичку надаремно витрачати час.
– Зiзнаюся, – промовив Джайлз, коли Арчi подав йому велику склянку вiскi, – що я шукаю iнформацiю в однiй родиннiй справi.
– Випадково не йдеться про вашу колишню дружину Вiрджинiю?
– Ви поцiлили в яблучко. Я сподiвався, що ви зможете менi розповiсти, що робила ваша сестра останнiм часом. Чому питаю – поясню пiзнiше.
– Я хотiв би, якби мiг, – вiдповiв Арчi, – але не можу робити вигляд, що ми настiльки близькi. Єдине, що я знаю достеменно, це те, що Вiрджинiя знову залишилася без пенса за душею, хоча я i дотримувався умов батькового заповiту й продовжував видавати iй щомiсячну допомогу. Але цього виявилося недостатньо для вирiшення ii теперiшнiх проблем.
Джайлз вiдпив вiскi.
– Чи може однiею з проблем бути достойний Фреддi Фенвiк?
Арчi вiдповiв не одразу.
– Єдине, що ми зараз знаемо напевно, – зрештою сказав вiн, – то це те, що Фреддi – не син Вiрджинii, i, що iще цiкавiше, мiй батько мiг знати про це задовго до того, як залишив iй лише одну дрiбничку у своему заповiтi.
– Пляшку «Мейкерс Марк», – згадав Джайлз.
– Авжеж. Певний час мене це бентежило, – зiзнався Арчi, – поки до мене не навiдалася така собi панi Еллi-Мей Грант iз Батон-Руж, що у штатi Луiзiана, i не пояснила, що це – улюблена марка вiскi ii чоловiка Сайруса. Потiм вона дуже детально розповiла менi, що сталося пiд час вiзиту ii чоловiка до Лондона, коли йому випало нещастя зустрiти Вiрджинiю. Але я i досi гублюся щодо того, як iй вдавалося так довго морочити йому голову.
– Тодi дозвольте менi додати те, що я дiзнався вiд вельмишановного Гейдена Ранкiна, губернатора Луiзiани та давнього приятеля Сайруса Д. Гранта III. Виявилося, що поки Сайрус уперше та востанне навiдувався до Лондона, Вiрджинiя влаштувала складну аферу, аби переконати чоловiка, нiби вiн запропонував iй руку та серце, попри те, що той уже планував побратися з iншою – насправдi з Еллi-Мей. Потiм змусила цього недалекого чоловiка повiрити, що вона вагiтна, а вiн – батько дитини. Це все, що я знаю.
– Я можу додати iще дещо, – сказав Арчi. – Панi Грант менi повiдомила, що нещодавно найняла колишнього мажордома Вiрджинii та його дружину, пана i панi Мортон, котрi пiдписали заяву, яка пiдтверджуе, що насправдi Фреддi – iхня дитина, i тому щомiсячнi виплати Вiрджинii вiд Сайруса раптово припинилися.
– Не дивно, що вона тепер залишилася без коштiв. А Фреддi знае, що Мортони – його справжнi батьки?
– Нi, вiн нiколи не питав, i я також йому не казав, бо вiн усе одно вiдчувае, що батьки його покинули, – зауважив Арчi. – І стае щораз гiрше. Нещодавно панi Грант доручила лорду Гудмену представляти ii, намагаючись повернути кожен пенс, який iй заплатив Сайрус. Й отримавши задоволення вiд зустрiчi з грiзною Еллi-Мей Грант, можу сказати, що моя сестра нарештi зустрiла гiдного суперника.
– Але як Вiрджинiя може… – Джайлз замовк, коли дверi вiдчинилися i в кiмнату увiрвався маленький хлопчик.
– Чи я тобi не казав стукати, Фреддi, особливо коли у мене гостi?
– Даруйте, сер, – сказав хлопчик i швидко обернувся, щоб пiти.
– Перш нiж пiдеш, я хотiв би, щоб ти познайомився з одним чудовим полiтиком, – Фреддi повернувся назад. – Це лорд Беррiнгтон, котрий донедавна був членом Палати лордiв.
– Як вашi справи, сер? – простягнув руку Фреддi.
Якийсь час вiн споглядав на Джайлза, перш нiж врештi-решт запитати:
– Ви, часом, не той чоловiк, який був одружений iз моею мамою?
– Той самий, – пiдтвердив Джайлз. – І радий нарештi зустрiтися з тобою.
– Але ви не мiй батько, чи не так? – зронив Фреддi пiсля черговоi тривалоi паузи.
– Нi.
Фреддi виглядав розчарованим.
– Мiй дядько каже, що ви видатний полiтик, але подейкують, що колись ви були ще й чудовим гравцем у крикет.
– Але не видатним, – Джайлз намагався розрядити атмосферу. – І це було дуже давно.
– Але ж ви набрали сотню на стадiонi «Лордз».
– Дехто досi вважае це моiм найбiльшим досягненням.
– Я також наберу колись сотню на «Лордз», – пообiцяв Фреддi.
– Сподiваюся, що я буду присутнiй при цьому.
– Ви б могли прийти i подивитися, як я вiдбиваю наступноi недiлi. Це мiсцеве дербi, «Замок» проти «Селища», i я маю намiр вибороти переможний бал.
– Фреддi, не думаю…
– На жаль, я маю бути у Брайтонi на конференцii Лейбористськоi партii, – зiтхнув Джайлз.
На обличчi Фреддi знову з’явився вираз розчарування.
– Хоча маю зiзнатися, – продовжив Джайлз, – що набагато дужче волiв би спостерiгати, як ти граеш у крикет, нiж слухати нескiнченнi промови профспiлкових лiдерiв, котрi будуть торочити достеменно те саме, що й торiк.
– А ви все ще граете у крикет, сер?
– Тiльки тодi, коли Палата лордiв грае проти Палати громад, i нiхто не помiтить, наскiльки я втратив форму.
– Форма тимчасова, а клас постiйний, як сказав менi мiй тренер iз крикету.
– Може, й так, – погодився Джайлз, – але менi вже майже шiстдесят, i це мiй вiк, а не мiй середнiй показник балiв.
– Дабл-Джi Грейс[8 - Вiльям Гiлберт Грейс (1848–1915) – найвiдомiший i найвидатнiший гравець у крикет за всю iсторiю цього виду спорту.] грав за збiрну Англii, коли йому було за п’ятдесят, сер, тож, можливо, ви могли б подумати про те, щоб десь у майбутньому виступити за нас?
– Фреддi, слiд пам’ятати, що лорд Беррiнгтон – дуже зайнятий чоловiк.
– Але не настiльки зайнятий, аби не прийняти таку приемну пропозицiю.
– Спасибi, сер, – подякував Фреддi. – Я надiшлю вам календар матчiв, а тепер маю йти, – додав вiн. – Менi ще треба попрацювати над вiдбиванням iз паном Лорi, нашим дворецьким, який також е капiтаном «Замку».
І Фреддi звiявся iще до того, коли Джайлз отримав можливiсть поставити йому свое наступне запитання.
– Перепрошую, сер, – сказав Арчi пiсля того, як дверi зачинились. – Але Фреддi, схоже, не усвiдомлюе, що iншi люди також можуть мати власне життя.
– Вiн живе тут iз вами? – поцiкавився Джайлз.
– Тiльки на час вакацiй, що, боюся, не е iдеальним, бо зараз моi дiвчатка вже виросли й випурхнули з дому, тому йому не вистачае компанii. Найближчий будинок розташований за кiлька миль звiдси, але там немае дiтей. Та, попри те, що Вiрджинiя вiдмовилася вiд бiдного хлопчика, вiн не потерпатиме вiд фiнансових проблем, бо мiй батько залишив Фреддi лiкеро-горiлчаний завод «Глен Фенвiк», що приносить трохи менше ста тисяч фунтiв стерлiнгiв на рiк i який вiн успадкуе у свiй двадцять п’ятий день народження. Насправдi це те, що ви зараз п’ете, – сказав Арчi, пiдiймаючи склянку Джайлза, перш нiж додати: – Але нещодавно нашi юристи попередили, що Вiрджинiя нацiлилася на цю винокурню i радиться, чи можна якось обiйти умови заповiту мого батька.
– Це буде не вперше, коли вона намагаеться щось таке утнути, – докинув Джайлз.
9
– Нервуеш?
– Ще б пак, – зiзналася Емма. – Це нагадуе менi мiй перший день у школi, – додала вона, поправляючи довгу червону мантiю.
– Тут нема чого нервувати, – заспокоював сестру Джайлз. – Просто уяви себе християнкою, котра намiряеться увiйти в Колiзей за часiв Дiоклетiана, а кiлька сотень голодних левiв iз нетерпiнням чекають свого першого прийому iжi за кiлька тижнiв.
– Це навряд чи додасть менi впевненостi, – визнала Емма, коли двое швейцарiв у лiвреях вiдчинили захiднi дверi, щоб дозволити трьом перам увiйти до зали.
Баронеса Клiфтон iз Чу-Магни, що у графствi Сомерсет, вперше увiйшла до палати. Праворуч вiд неi, також у довгiй червонiй мантii та триколiрному капелюсi, опинився лорд Белстед, спiкер Палати лордiв. Лiворуч стояв лорд Беррiнгтон iз Бристольських докiв, колишнiй спiкер палати. Вперше за довгу iсторiю лордiв новий член отримав пiдтримку лiдерiв двох основних полiтичних партiй.
Емма зробила крок уперед, вiдчувши, як з обох бокiв ii свердлили тисячi очей. Усi трое зняли триколiрнi капелюхи й вклонилися колегам. Потiм вони продовжили свiй шлях, минаючи лави, заповненi безпартiйними членами, яких часто називали шанованими та гiдними.
– Вони можуть стати вирiшальним чинником у будь-якому спiрному питаннi, як тiльки вирiшать, якому лобi вiддати свiй голос, – пояснив сестрi Джайлз.
Вони рухались уздовж урядовоi лави, де до трибуни пiдiйшов лорд Белстед. Секретар подарував новiй колезi теплу посмiшку й простягнув iй аркуш паперу, на якому була надрукована присяга на вiрнiсть Коронi.
Емма поглянула на слова, якi вона вже повторювала у лазничцi вранцi, пiд час снiданку, в автiвцi дорогою до Вестмiнстерського палацу i, нарештi, коли «припудрювала носик» у вбиральнi. Але тепер це вже була не репетицiя.
– Я, Емма Елiзабет Клiфтон, присягаюся Всемогутнiм Богом, що буду вiрною та вiдданою Їi величностi королевi, ii спадкоемцям i наступникам, згiдно iз законом, i нехай менi допоможе в цьому Бог.
Секретар перегорнув сторiнку великого пергаментного рукопису, щоб нова членкиня могла додати свое iм’я до списку. Вiн запропонував iй авторучку, вiд якоi вона ввiчливо вiдмовилася на користь тiеi, яку подарував iй ii дiдусь, лорд Гарвi, пiд час хрещення майже шiстдесят рокiв тому.
Коли Емма пiдписала текст присяги, вона звела погляд на галерею для почесних гостей i побачила, як Гаррi, Карiн, Себастьян, Саманта, Грейс i Джессiка посмiхаються iй iз видимою гордiстю. Жiнка посмiхнулася у вiдповiдь, а опустивши очi, побачила представницю Палати громад, яка стояла бiля бар’еру. Прем’ер-мiнiстерка легко вклонилася iй, й Емма вiдповiла на привiтання.
Баронеса Клiфтон попрямувала за своiм братом уздовж передньоi лави, повз крiсло канцлера, на якому сидiли законнi господарi, поки не дiйшла до крiсла спiкера. Секретар ступив iй назустрiч i представив нового члена лорду-спiкеру.
– Ласкаво просимо до Палати громад, ледi Клiфтон, – промовив вiн, тепло тиснучи iй руку.
Пiсля цього зусiбiч пролунали вигуки «Слухайте, почуйте!», якими, за традицiею, колеги привiтали нового члена палати.
Потiм Джайлз провiв свою сестру повз трон, де кiлька членiв, якi сидiли на сходах, посмiхалися, коли вона виходила зi схiдних дверей i заходила до Палати лордiв. Коли ж вони вийшли з цiеi палати, жiнка скинула триколiрного капелюха i нарештi зiтхнула з полегшенням.
– Здаеться, левам сподобався твiй вигляд, – Джайлз нахилився, аби розцiлувати сестру в обидвi щоки, – хоча я i помiтив, як один чи двое моiх колег облизували губи в очiкуваннi твоеi першоi появи бiля трибуни.
– Не дайте обдурити себе своему брату, – втрутився Белстед. – Це саме вiн буде серед тих, хто облизуе губи в очiкуваннi, коли настане час вам протистояти опозицii.
– Але не ранiше, нiж ти виголосиш свою iнавгурацiйну промову, сестрице. Однак пiсля цього я буду зобов’язаний визнати тебе об’ектом для критики.
– То що тепер? – запитала Емма.
– Чай iз родиною на терасi, – нагадав iй Джайлз.
– А як тiльки ви звiльнитесь, – додав Белстед, – слiд повернутися в палату i зайняти свое мiсце в кiнцi передньоi лави. Упродовж наступних кiлькох днiв я б порадив вам спостерiгати за роботою лордiв, звикнути до наших дивних звичаiв i традицiй, перш нiж задуматися над тим, аби виголосити свою iнавгурацiйну промову.
– Це буде едина промова, яку ти виголосиш, i жоден учасник навiть не подумае перервати тебе, а той, хто пiде далi, похвалить твiй внесок, нiби ти Цицерон.
– І що тодi?
– Варто пiдготуватися до своiх перших завдань як заступницi мiнiстра з питань охорони здоров’я, – вiдповiв Белстед. – І намагайтесь не забути, що там будуть присутнi кiлька старших медичних чиновникiв.
– Коли ж рукавички знiмуть, – продовжив Джайлз, – не варто чекати якихось братерських почуттiв, навiть вiд своiх рiдних i близьких. Нiжнi посмiшки та почуття залишаться тiльки у тебе вдома.
– Але ви не завжди зможете покластися i на них, – криво посмiхнувся Белстед.
– Тим не менш, сестричко, ласкаво просимо до Палати лордiв. Зiзнаюся, що мало не луснув вiд гордощiв, коли хтось iз моiх колег сказав: «А ви знали, що це сестра лорда Беррiнгтона?»
– Спасибi, Джайлзе, – подякувала Емма. – З нетерпiнням чекатиму дня, коли один iз моiх колег скаже: «А ви знали, що це брат ледi Клiфтон?»
* * *
Стук, стук, стук. Карiн прокинулася першою. Вона перевернулася на другий бiк, припускаючи, що це, мабуть, сон.
Стук, стук, стук. Трохи гучнiше.
Вона раптом зовсiм прокинулася. Повiльно встала з лiжка i, не бажаючи збудити Джайлза, навшпиньки пiдiйшла до вiкна. Стук, стук, стук. Іще гучнiше.
– Що там таке? – запитав сонний голос.
– Маю намiр дiзнатися, – Карiн вiдсунула фiранку й кинула погляд на брукiвку.
– Господи! – вигукнула вона i зникла зi спальнi, перш нiж Джайлз встиг запитати, що вiдбуваеться.
Карiн побiгла сходами вниз, швидко вiдчинила вхiднi дверi й побачила малого хлопчика, що скулився на порозi й увесь тремтiв.
– Заходь, – прошепотiла вона.
Але той, здавалося, вагався, поки вона не обiйняла його за плечi й не сказала:
– Не знаю, як ти, Фреддi, а я б напилася гарячого шоколаду. Чому б тобi не зайти досередини й не роздивитися, що можна тут знайти?
Хлопчина узяв господиню за руку, й коли вони йшли коридором й завернули на кухню, на сходах з’явився Джайлз.
– Сiдай, Фреддi, – звелiла Карiн, наливаючи трохи молока в баняк. Джайлз приеднався до них.
