скачать книгу бесплатно
Дай же Боже, нам тое, аби жили вкупi двое,
У любiй щиростi i в Божiй всесилостi.
* * *
Добре чужую жiнку любити,
Що вмiе тайну любовну сокрити,
Серце свобiдне, для тебе догiдне
Без перемiни,
Думи спокiйнi, кохать свобiднi
Без одмiни.
Мужик напився, спить i не чуе,
Що його жiнка зi мною жартуе.
Каже наливать, повну випивать
В добрiй приязнi,
Оком моргае, плiчком стискае
Без боязнi.
На що так красна й хороша родилась,
До зваби легко отож нахилилась.
Годi любити, бо стануть бити,
Коли пiймають,
Мужик побачить, кием позначить
І полае.
А коли прийде мужик до хати,
Треба, напевне, вже утiкати,
Дубина шумить, за мною гримить,
Мушу пропасти,
Коли б у руки мужу на муки
Менi не впасти!
Ах, бiда менi з чужою жоною,
Бо мужик уже гонить за мною.
Ой дубиною сукуватою
По плечах мiрить,
Я присягаюсь, в ноги схиляюсь,
Вiн же не вiрить.
Що ж менi бiдному тут учиняти,
Вже чужу жiнку годi кохати?
Лiпше вiдстати, власну шукати —
Думати стану.
На чужiм гумнi без пожитку мнi,
Тож перестану.
* * *
Вiк мiй, життя цiле плачу,
Молодii лiта трачу,
Я живу в сльозах нежданих
Од навiтiв безнастанних.
Думка поiдае,
Надii збавляе,
Невидимий пломiнь
Серце розпаляе,
Думать понуждае.
Ах, нещасне життя мое,
Чи ж нинi утiха де е?
По тобi, серце, страждаю,
Згубу великую маю,
Де ж ii шукати?
Лучче перестати.
А хоч розшукати —
Радостi не мати,
Бiльше б ii i не знати.
Всi днi моi повнi плачу,
Я сам свое горе бачу,
Гине вiк, час пропливае,
А волосся висрiбляе.
Годину прогониш,
В роки не догонит,
Думу i печаль
Велику приложит,
Вiк так продовжиш.
Течуть думки безконечнi,
І жаль протiкае сердечний,
Багато беру терпiнням,
Важко збагнуть розумiнням, —
Печаль все ладнае
І зневольняе,
Печаль превелику
На серце наводить —
І сумнiв приходить.
Покажи, щастя, дорогу,
І яви ти милiсть многу,
Добрий час пора з'явити,
Давнiй сум нагородити,
Час перестати
Серце терзати;
Хочу веселий
Я час оглядати
І його приймати.
* * *
– Нудно ж менi, що думаю,
Лиху долю проклинаю:
Гей, бiда в цiлом вiку,
Трудно жити чоловiку.
Молодостi квiте красний,
Ох чому ж есь так нещасний?
Лiта губиш, серце нудиш,
Не женишся, дурно любиш.
Мати ж моя коби знала,
Нещасно б не годувала;
Волiла ж би-м утопити,
Нiжлi тепер все тужити.
– Сам хороший вiк минае,
Ах, нещасний наступае,
Бо як стану над лiт сорок,
Не погляне милий оком.
Будуть мене одганяти,
До шпиталю одсилати,
Зо старцями вкупi жити
І милостиню просити.
– Бiдна ж моя милостиня!
Лiпша ж любая дiвчина:
Обiдати, вечеряти,
З нею любо спочивати.
Пiйшов би-м я до манастиру,
Але сам собi не вiрю:
Гей, там треба много сили,
Щоби бiси не скусили.
Треба би ся засклепити,
Щоб дiвчину не бачити;
Бо як дiвча обачив би-м,
От престола отскочив би-м.
Де ж ся менi обернути,
Де з голови бiду збути?
Буду жити, най так буде:
«Терпен спасен», – кажуть люде.
* * *
Ой, як серцю не нудити,
Кого люблю, не видiти;
Кого мисль моя кохае,
Серце во мнi умлiвае.
Великая серцю туга,
Гди не виджу свого друга;
Рада би-м з ним говорити,
Будуть люде нас судити.
Очi видять i не плачуться,
Не встидяться, не встиждуться:
Ах, горе, горе, болiзнь моя,
Проливае сльози своя.
Лучче було не знатися,
Нiж, любивши, розстатися;
Лучче було не зчинати,
Нiж, любивши, перестати.
Тече вода по долинi,
Широкий лист на калинi;
З ким люблюся, обiймуся
І к милому пригорнуся.
І к милому, к миленькому,
К його личку бiлейкому;
Запрягайте конi в санки,
Поiдемо до коханки.
Приiхали пред ворота,
Вийшла мила краща злота;
Приiхали напред двору,
Вийшла мила для розмови.
– Ой, де жиеш, пробуваеш,
Мене, молоду, забуваеш?
– Ой, я жию край Дунаю,
Тебе, серце, споминаю.
* * *
Широкее болонейко[8 - Болонейко – оболонь.] вода забрала,
Любив же я дiвчинойку, вона не знала.
Приспiв: Ой, жаль, непомалу,
Любив я тя, дiвча, з малу,
Людям не собi.
Ой жаль менi буде,
Коли ii вiзьмуть люде,
Моя не буде.
Любив же я дiвчинойку, вона не знала,
Купив я iй панчошейки, вона не брала.
Любив же я дiвчинойку, вона не знала,
Купив я iй черевички, вона не брала.
Любив же я дiвчинойку, вона не знала,
Купив я iй спiдничейку, вона не взяла.
А у полi кирничейка зарубленная,
Ой юж моя дiвчинойка замовленная,
А у полi кирничейка замуленая,
Ой юж моя дiвчинойка зарученая.
А у полi кирничейка, два журавлi п'ють,
Ой юж мою дiвчинойку до шлюбу ведуть.
