скачать книгу бесплатно
Хлопець зняв крисаню i дав дiдовi. Тепер почав казати казку другий дiд. І цей просив за казку плату. Тому хлопець дав з себе реклик. Третьому дав за казку останнi ногавицi.
Сам зiбрався в дорогу i йде далi. Один дiд пустився за хлопцем, обiйшов його, йде йому назустрiч i питае:
– Куди ти, хлопче, йдеш?
Хлопець усе розповiв.
– Ну, вернися, синку, i подякуй дiдам.
Вiн так i зробив. І дiстав назад крисаню, реклик i ногавицi. Тодi сказав йому дiд:
– Ти запроданий чорту. Пiдеш до Чорного моря i там знайдеш явора, котрий мае дупло. Сховаешся в се дупло. І прийдуть купатися в море три доньки чорта. Двi прийдуть наперед, а одна потiм. Двi пропусти, а коли третя розбереться i пiде купатися, вiзьми вiд неi перстень. Буде на тебе йти страхами: водою, огнем, гадюками, – але ти не страшися i доти не давай iй перстень, доки не пообiцяе, що буде твоя жона. Ота дiвчина тебе врятуе.
Хлопець добре собi запам'ятав i заскiпив у серце дiдовi слова.
І прийшов до Чорного моря, знайшов явора i сховався в дупло. Нараз приходять двi сестри. Викупалися i пiшли. Потiм прийшла молодша. Купалася у морi, а хлопець тихо вилiз з явора i взяв ii перстень. А вона, як скупалася, вийшла на берег, убралася, дивиться – нема персня! І почала грозити:
– Дай мiй перстень!
– Я тобi дам, коли пообiцяеш, що будеш моя жона.
– Я тобi жоною не буду! Дай перстень, бо воду на тебе пущу, вогнем спалю, гадюк напущу.
Вона так i зробила. Але хлопець не побоявся, i дiвчина мусила пообiцяти, що буде його. Як пообiцяла, сказала:
– То сiдай на мене.
І понесла його до свого няня.
Іван ходить по дворовi, а чорт його побачив i проговорив:
– А, тут е мiй солдат…
Завiв його в одну кiмнату i сказав:
– Вiдпочивай, бо ввечерi пiдеш на роботу.
Чорт увечерi приходить i каже:
– Бачиш отi лiси?
– Бачу.
– Отi лiси маеш врубати, землю перекопати, засiяти пшеницею. Та щоб пшениця до рана виросла, дозрiла. Маеш ii зжати, звезти, вмолотити, вмолоти i хлiба напекти.
Іван зажурився. Приходить до нього дiвчина i питае:
– Що тобi казав няньо?
– Те й те.
– То не журися.
Свиснула, й збiглися чорти, вона дала iм наказ – лiс спалити, землю перекопати, засiяти пшеницею. Пшениця аби виросла, дозрiла. Аби пшеницю зжали, позвозили, змолотили i хлiба напекли.
Усе це сталося. І рано Іван принiс чортовi готовий хлiб.
– Но, коли собi приготовив, то з'iж його, – сказав чорт сердито. А чортиця промовила:
– Старий, вiдправ ти сього хлопця геть, бо вiн з'iсть твое серце.
Другого вечора назад приходить чорт i питае Івана:
– Чи ти знаеш, де живе мiй брат?
– Не знаю.
– Вiн живе в одинадцятiй державi. І до мого брата маеш поставити склянчаний мiст, аби я мiг бачити звiдси його. На мостi маеш поставити стовпи, i на кожнiм стовпi мають пташки цiпати.
Як чорт пiшов геть, з'явилася донька i питае:
– Що тобi сказав няньо?
– Сказав те й те.
– Не журися нiчим. Мiст буде. Ото не велике дiло.
І свиснула, i збiглися чорти й питають:
– Що наказуеш?
– Наказую поставити до одинадцятоi держави склянчаний мiст. На мостi мають стояти стовпи, i на кожнiм стовпi пташки цiпати…
Рано подивився старий чорт, а те все готове.
– Ти збудував мiст?
– Я збудував.
А стара чортиця промовила:
– Старий, пусти ти хлопця, бо ото хитрий, вип'е вiн твое серце!
– Ще його не одпущу. Ще йому одну роботу дам. Мушу його серце випити.
І прикликав хлопця й наказав:
– Маеш пiймати зеленого зайця, коли нi – вип'ю твое серце.
Приходить донька й питае:
– Що сказав старий?
– Те й те.
– Дуже мудре дiло, але будемо старатися. Той заець ховаеться аж у Чорному морi. Но, сiдай на мене.
Вiн сiв, i прилетiли на Чорне море. Дiвка дала рушницю i сказала: хто буде йти попри тебе – стрiляй!
А сама зайшла у море.
Нараз бачить Іван: iде його нянько i гукае:
– Ой синку, давно ми не видiлися!
Іван пропустив його. Дiвка виходить з моря:
– Ну, чи був хто?
– Був мiй нянько.
– Та чому ти не стрiляв? Ото був зелений заець!.. Ну, я ще раз iду в море, та як побачиш кого, нараз стрiляй.
Дiвка у другий раз зайшла в море i виганяе нечистого. Бачить Іван – iде його мати. І вiн пожалував матiр.
– Та чому не стрiляв? Ото був зелений заець… То ще раз iду в море, та коли й тепер не вб'еш, обое постраждаемо. Дуже змучилася.
Вигнала дiвка нечистого у третiй раз. І бачить Іван – iде його баба.
– Ой синку, то давно тебе не видiла.
Іван тепер вистрiлив i вбив бабу. Бачить, аж ото зелений заець.
Виплила дiвчина з моря, взяла на себе Івана та зеленого зайця i прилетiла з ними на дворище до свого нянька.
– iж його, коли собi принiс, – сказав чорт.
А стара чортиця знову просить:
– Пусти хлопця, бо вип'е твое серце…
Але чорт не хотiв. І дав наказ донькам, аби стали кобилами. А Івану наказав гнати кобили на пашу.
Молодша дiвка просить сестер:
– Сестри, прошу вас, не вбивайте Іванка, то скажу вам новину.
Сестри послухали, скачуть попiд небо, а Івана не чiпають. На толоцi одна кобила обернулася дiвчиною i сказала:
– Сестри, чи красний цей хлопець?
– Красний.
– Но, та вiн мене бере за жону, а у нього е два брати, котрi вас вiзьмуть за жони.
Двi старшi сестри вернулися додому, а Іван з жоною почали утiкати. Але старий чорт дiзнався i рушив за ними. Оглядаеться донька – летить ii нянько. Каже Івану:
– Не журися нiчим. З мене станеться монастир, а з тебе монах. Як нянько буде питати, чи ти не бачив таких i таких, ти скажи, що бачив тодi, коли сей монастир будувався.
І прибiгае старий чорт до монастиря i питае монаха, чи не бачив вiн таких i таких.
– Бачив.
– Коли?
– Коли сей монастир будувався.
І подивився чорт – а монастир мохом зарiс, а в монаха борода до землi. І вернувся додому. А чортиця питае:
– Ну, кого ти стрiчав?
– Стрiчав монастир i монаха.
– Ото були вони.
Старий чорт знову погнався за ними.
А дiвчина радить Івану:
– Не журися: з мене станеться пшениця, а з тебе – малий хлопчище. Хлопчище буде з цоркоталом бiгати й горобцiв вiдганяти.
Пригнався старий чорт i питае хлопця, чи вiн не бачив таких i таких.
– Бачив.
– Коли?
– Тодi, коли сю пшеницю сiяли.
Старий чорт вернувся i сказав чортицi, що стрiтив.
– Ото були вони, – одповiла чортиця.
Тепер вона сама пустилася за молодими…
Дiвчина наказуе:
– Іване, з мене станеться рибник, а з тебе – гусак. Та коли мати буде всяко з тобою говорити, не озирайся, бо вiзьме вiд тебе очi.
