скачать книгу бесплатно
– От бачите: я теж, – вiв своеi Рат. – Принаймнi тимчасово.
– Що це мае означати?
– Ваш шеф хоче, щоб я повернув йому його провiдну актрису, В…
Чернi нiяк не вiдреагував, коли Рат нiби вагався, чи говорити далi, але було зрозумiло, що вiн намiряеться вимовити iм’я Вiвiан.
– …вашу коханку.
Актор пополотнiв, нiби Рат щойно оголосив йому смертний вирок.
– Тому Оппенберг пiдсилае вас до мене? – спитав вiн, трохи оговтавшись. – Тому що я лягаю з Вiвiан? Я бачився з ним пiвгодини тому. Чому вiн сам менi нiчого не каже?
– Тому що суть справи не в тому, – похитав головою Рат. – Пан Оппенберг розумiе, що Вiвiан вряди-годи тулиться до молодших коханцiв…
– «Вряди-годи»? – скривився Чернi. – Це вiн так висловився? Авжеж, продюсеру подобаеться роль лiберального джентльмена, який дозволяе улюбленiй iграшцi бiгати на довгiй шворцi. Але повiрте, його лiберальнiсть мае межi! Звiсно, його не надто зачiпають ii iнтрижки, доки вона залишаеться його iграшкою. Але вiн би виставив мене на вулицю просто зараз, якби я бодай торкнув ii поза тим, що передбачае сценарiй.
– Але сталося так, що саме це ви зробили?
– Я не думаю, що це треба обговорювати!
– Не хвилюйтесь, пановi Оппенбергу немае потреби щось вiд мене дiзнаватися. Принаймнi, я не бачу причин для цього, доки ви готовi спiвпрацювати…
– Як благородно з вашого боку, – криво посмiхнувся Чернi, – але я не дозволю себе шантажувати. І крiм того, я не единий, з ким Вiвiан…
– Я знаю, – перервав йому Рат, – я теж з нею знався.
Чернi спантеличено витрiщився на нього: Рат бачив, як ревнощi заповзають бiдоласi в серце i шукають виходу. Вiн не став розповiдати акторовi, що сам того разу дав вiдкоша Вiвiан. Чернi побуряковiв, ладний вибухнути.
– Насправдi нiхто не знае Вiвiан! – вигукнув вiн. – Усi вважають, буцiмто знають ii, але це iлюзiя – всi бачать тiльки позiрне в нiй, але не те, яка…
– Нiхто не знае, крiм вас, – знову перервав йому Рат.
Чернi пильно подивився на нього.
– Я так вважав якийсь час, – повiв вiн далi, вже тихiше. – Я бачив такi ii риси, що нiкому бiльше не були вiдомi, якi iй нiхто навiть у сценарii не здогадувався приписати. Зрештою, в цьому взагалi проблема: бiльшiсть людей плутае ii з ролями в фiльмах!
– А ви?
– Я кохав ii.
Мабуть, вiн вiдчув, що фраза прозвучала, як реплiка однiеi з його ролей.
– Я знаю, це звучить патетично i наiвно. Зрештою, на те воно й вийшло.
– Як це?
– Вона зацурала мене. Я чекав ii зi спакованими валiзами на вокзалi Ангальтер, а вона так i не прийшла. Ми хотiли разом поiхати в Давос, на два безтурботних тижнi серед снiгiв. Ласкаво просимо! Нiколи ще я не почувався в горах так паскудно.
– Тепер вiзьмiть собi чогось випити i сiдайте, – запропонував йому Рат. – А тодi спокiйно розповiсте менi, що сталося.
Чернi, здаеться, змирився з думкою про те, що в його крiслi сидить непроханий гiсть. Вiн кивнув, дiстав iз шафи двi склянки i пляшку вiскi i поставих усе це на стiл.
– Менi зараз треба випити, – сказав вiн, наливаючи.
– А менi, дякую, краще звичайноi води, – попросив Рат.
Чернi пiшов на кухню i повернувся з глечиком.
– Прошу, наливайте собi, – припросив вiн, сiдаючи.
– Дякую. Вiдтак, до справи. То ви однаково поiхали до Швейцарii? Без неi?
– А що я мав робити? Все було наперед заброньовано. Коли вона не з’явилася, i я не змiг нiде ii розшукати, то просто сiв у наступний потяг. Я знав вiд швейцара в ii будинку, що вона сiла в таксi зi своiми валiзами; я подумав, може, вона сiла на iнший поiзд i вже десь на мiсцi. Або приiде пiзнiше.
– Але вона не приiхала?
Чернi похитав головою.
– Я не бачив Вiвiан ось уже майже чотири тижнi. І вiд неi жодноi звiстки.
– Ви не були занепокоенi?
Чернi знизав плечима.
– Що ви називаете занепокоенням? Треба приймати правду такою, яка вона е. Почекавши три чи чотири днi серед снiгiв, я змирився з тим, що Вiвiан банально кинула мене.
Рат задумливо кивнув.
– Якщо це так, ви не единий. Манфред Оппенберг, у такому разi, теж знехтуваний. Однак вiн у це не вiрить.
– Те, що вона не з’явилася на зйомки – це справдi не е в ii стилi. Вiвiан надiйнiша, нiж ви собi уявляете.
– У професiйному сенсi, я так розумiю?
– Я знаю небагатьох наших колег, якi б так важко працювали, як вона.
– Крiм того, вона пропускае зйомки фiльму, який Оппенберг робить спецiально для того, щоб побудувати iй золотий мiст у майбутне? Чому? Тiльки щоб не стикатися з вами i ii покровителем Оппенбергом? Нi, це не тримаеться купи! Вона таким чином ставить пiд загрозу свою кар’еру!
– Вона б так не вчинила. «Вражений блискавкою» – це ii другий звуковий фiльм! Вона до цього вже показала в «Лютi», що не належить до когорти примадонн нiмого кiно, якi бояться звуку, бо вiн розкривае iхнi мовнi ганджi й акторськi вади.
– Як ви гадаете, де Вiвiан?
– Звiдки менi знати? – стенув плечима Чернi.
– А ви просто розкажiть менi все, що знаете. – Рат вiдчув, що актор щось замовчуе. – І все, що ви думаете, що, можливо, знаете.
Чернi вагався лише коротку мить.
– Було таке, що… Гаразд, вона менi сама сказала якийсь час тому, що когось зустрiла.
– Коханець?
– Нi, тодi вона б менi не сказала. Продюсер.
– Ви маете на увазi, Вiвiан могла зрадити Оппенберга в тому, що йому насправдi дошкульне?
Чернi знизав плечима.
– Думаю, це вразить його бiльше, нiж якби вона втекла з молодим коханцем. Вiн зробив ставку на неi. Чимало вклав у неi, i сподiваеться, що невдовзi його iнвестицii вiдплатяться.
– Тодi навiщо б iй тiкати?
– Завжди е щось краще за те, що маеш зараз.
– Оппенберг, схоже, геть не передбачае такоi ймовiрности.
– У Вiвiан контракт з Оппенбергом, вiн знае, що вона не може так легко вiдiйти вiд нього.
– Однак, ви вважаете, що це можливо?
– Якщо вона десь, де жоден нiмецький юрист не зможе до неi дотягтися…
– У Голлiвудi, наприклад…
– Я не знаю. Однак ii англiйська достатньо хороша.
Рат задумливо кивнув головою i вiдпив води.
– Гаразд, – мовив вiн по невеличкiй паузi.
– Що ви маете на увазi? – Чернi пiдлив собi трохи вiскi. – Ви знайдете Вiвiан?
Рат знизав плечима.
– Якщо ви вiдповiсте на вирiшальне для мене питання: куди вона поiхала пiсля того, як сiла в те таксi?
– В усякому разi, не на вокзал Ангальтер, – ствердив Чернi.
– Тодi ми повиннi запитати в таксиста. Маете номер телефону Вiвiан?
– Так, але…
– Зателефонуймо туди, менi треба поговорити з портье в ii будинку.
Невдовзi Рат мав на лiнii старого з мармурового фойе на Штрiппе. Той виявив непогану пам’ять.
– Таксi, яким поiхала панi Франк? – перепитав вiн. – То був великий таксомотор, з подвiйною бубновою стрiчкою.
– Це мало бути восьмого лютого, – пiдказав йому Рат.
– Ви впевненi? Зачекайте, я швиденько гляну…
Рат почув у слухавцi глухий гуркiт – то портье висував шухляду своеi конторки, – потiм зашурхотiли аркушi.
– Гм… тут справдi щось е. Атож: трест Панске, гаразд?
Рат намагався зберiгати спокiй.
– То ви все записували? – лагiдно запитав вiн.
– А що я кажу! Ясна рiч. Я замовив машину о дев’ятiй, i вона стояла пiд дверима вже за пiв години.
– Водiя зможете пригадати?
– Не так щоб дуже виразно. Бо вiн сам був не дуже показний. Тi важкi валiзи ледве пхав, бiдолашний!
Дама в диспетчерськiй таксi видавала iнформацiю не так охоче.
– Звiсно, ми можемо перевiрити, – заявила вона, – якщо ви назвете точний час i адресу. Але як менi знати, що ви справдi з полiцii? Я можу, наприклад перетелефонувати до вас у комiсарiат?
– На жаль, це неможливо. Я зараз на оперативному виiздi.
– Тодi я нiчого не можу вам повiдомляти. Ви маете звернутись особисто. Бель-Альянс штрасе, шiстнадцять.
– Будь ласка, розшукайте для мене iнформацiю. Я за хвилину приiду особисто.
– Так хто завгодно може заявитися.
– Ви мене впiзнаете. Я покажу полiцiйне посвiдчення.
– Приходьте, покажiть свое посвiдчення, i я побачу, що я можу зробити для вас. Але не ранiше. Ви вважаете, нам бракуе iншоi роботи?
Рат поклав слухавку.
– Є надiя, – сказав вiн Чернi. – Я думаю, ми знайдемо водiя.
– Ви мене триматимете в курсi? Я маю на увазi, якщо ви почуете щось нове про Вiвiан?
Рат ствердно кивнув.
– Все це ще не розв’язуе моеi найбiльшоi проблеми цього вечора, – пожалiвся вiн. – Мене запросили на Карнавал. Костюмований бал. Ви маете якесь уявлення, де я зараз можу знайти машкару?
Чернi спершу зиркнув на нього здивовано, тодi посмiхнувся.
– Чого б я не знав? Я ж таки актор. Але нам доведеться знову повернутися в Бабельсберг.
12
