скачать книгу бесплатно
Й стремен не згубить? Вмiю не одно!
(Усi смiються)
Один з гурту: Пер – iдь по небi!
Іншi: Зразу все повiрим!
Пер Гiнт: З огнем не грайтесь, а то в мить зiрвуся,
Неначе вихор, й полечу над хмари,
Цiлий округ до нiг моiх припаде!
Старший чоловiк: Зiйшов вже з глуздiв.
Другий: От дурний баран.
Третiй: Хвалько.
Четвертий: Брехун!.
Пер Гiнт: Ну-ну! Пождiть!
Чоловiк: (п’яний) Пiдломим крильця! Не буяй високо!
Іншi: Згарбуем шкуру й пiдiб’ем око.
(Гурт розходиться. Старшi йдуть, глибоко обуренi, молодшi жартують i смiються)
Жених: (пiдходить близько до Пера)
Ти вмiеш, Пере, iздити по небi?
Пер Гiнт: А що ж! Як хочеш – прожогом чи в трап?
Жених: І маеш плащ, що робить невидимим?
Пер Гiнт: Шапку-невидку, кажеш, певне, маю.
(Вiдвертаеться вiд нього. Сольвейга iде крiзь подвiр’я й веде Гельгу за руку)
То ти, Сольвейго? Гарно, що прийшла.
(Бере ii за руку)
Тепер пiдемо погулять, не правда?
Сольвейга: Пусти!
Пер Гiнт: Чому ж бо?
Сольвейга: Дикий ти, мов кiнь.
Пер Гiнт: Хiба ж то рен не дикий перед лiтом?
Не будь же горда i ходи зi мною.
Сольвейга: (бере руку назад)
Не можу.
Пер Гiнт: Справдi?
Сольвейга: Ти зовсiм пiдпитий.
(Іде з Гельгою геть)
Пер Гiнт: Узяв би нiж i рiзав до одного!
Жених: (торкае його лiктем)
А, може б, ти один менi помiг?
Пер Гiнт: До Інгрид хочеш? Де ж вона?
Жених: В коморi,
Пер Гiнт: Так-так… Менi б ти небо отворив…
Жених: Не мiг би ти пiти собi до чорта?
Пер Гiнт:
(раптом його осяйнула думка, говорить тихо, сильно)
Вона в коморi!
(Наближуеться до Сольвейги)
Ах, тi очi венi!
(Сольвейга хоче йти, але Пер заступае iй дорогу)
Боiшся, може, що я мов бурлака?
Сольвейга: (швидко) Нi, нi, ти справдi так не виглядаеш.
Пер Гiнт: Я, правда, трохи вийшов з рiвноваги,
Та це було з досади тим, що ти
Мене пошила в дурнi. Ну – ходiм!
Сольвейга: Не можу, Пере, може, й проти волi…
Пер Гiнт: Кого ж боiшся?
Сольвейга: Батька.
Пер Гiнт: Чистий смiх!
Твiй батько певне з-помiж тих,
Що уха вниз спускають раз у раз.
Сольвейга: Не знаю, що сказать тобi на це…
Пер Гiнт: Бо ви сектанти всi, молитвотреби,
Твiй батько, мати, може, навiть ти.
Чого ж ти вмовкла?
Сольвейга: Дай менi спокiй!
Пер Гiнт: О, нi!
(Приглушеним, але сильним i грiзним голосом)
Я в троля замiнюсь страшного
І прийду в опiвнiч до лiжка твойого.
Як вчуеш, що драпае щось, то не думай,
Що кiтка, а знай, що це я –
Кров вип’ю, ввiйшовши, мов змора, у дiм,
А Гельгу з кiстками i косами з’iм!
Бо знать тобi треба, що я вовкулак –
Кусатиму в руки i плечi, мов рак.
(Раптом мiняе голос i благае)
Гуляй зi мною, Сольвейг!
Сольвейга: (сумно глянувши на нього) Ти недобрий!
(Іде в хату)
Жених: (знову вертаеться)
Корову дарую за помiч…
Пер Гiнт: Гаразд!
Пропадають за хатою. Тiеi самоi митi з майдану виходить юрба народу, бiльшiсть п’яних. Крик i замiшання. Сольвейга, Гельга та ii батьки стають з iншими старшими людьми на порозi хати)
Кухар: (до коваля, що йде на чолi юрби)
Не зачiпай!
Коваль: (скидае куртан) Помiримось на клуби!
Пер Гiнт чи Аслак – хтось з обох тут ляже.
Дехто: Нехай скубуться!
Другi: Хай розчешуть чуби!
Коваль: Язик напутав, а п’ястук розв’яже!
Батько Сольвейги: Гамуйтесь, дядьку!
Гельга: (до матерi) Битимуть Пер Гiнта?
Парубок: Не краще з Пером гратися, чим битись?
Другий парубок: Плювати йому в вiчi!
Третiй: Нагнати з подвiр’я!
Четвертий: Нумо до дiла!
Коваль: (вiдкидае куртан) Давай сюди звiря!
Мати: (до Сольвейги) А бачиш, яку вiн тут мае шанобу?
Оза: (вбiгае з патиком у руцi)
Де син мiй подiвся? Ох дам йому бобу!
Аж руки в мене до бiйки трясуться.
Коваль:(закочуе рукави)
