скачать книгу бесплатно
Оте презирство, що мене ним мучать.
(Раптом роззираеться)
Що ж знову? Наче хтось в кущах смiеться,
До мами хочу…
(Іде, але раптово спиняеться й прислухаеться до весiльного гамору внизу)
Там уже гуляють.
(Стоiть i наслухуе. Крок за кроком вiдступае, очi в нього блищать)
Цiле море дiвчат – десять iх на одного,
Чорт бери, як кортить, але що менi з того?
Бiдна мама десь там ще сидить на млинi…
(Знову дивиться вниз, пiдстрибуе i смiеться)
Хлопцi iдуть аркана,
Парубок, старець – шалiв,
Гуртом смика не жалiе!
Що за солодка мана…
Раз ми родились на свiт –
Раз доведеться вмирати!
Грають, то як не гуляти?
Нумо скачiм через плiт!
(Одним стрибком перескакуе тин i бiжить дорогою вниз)
III. Картина
Обiйстя в Гегштадтi. На задньому планi хата, багато гостей. На толоцi завзято гуляють. Музика сидить на столi. Кухар стоiть на порозi. По двору метушаться куховарки. Тут i там сидять старшi люди й балакають.
Жiнка: (сiдае на ослiн до гурт)
Що ж – дiвка? Боже! Похимерить трохи
А далi кине. Судженi усi так.
Кухар: (пiдходить до другого гурту)
Свiженьке пиво! Пийте, гостi любi!
Чоловiк: Ти дуже щедрий!
Парубок: (до музики, переводить дiвчину за руку)
Жаль скрипок чи смика?!
Дiвчина: Заграй, най гори сколихне музика!
Дiвчата: (довкруги парубка, що тануюе)
Ну й скочив бiсом! Ноги, мов пружина!
Парубок: (танцюючи)
До стiн далеко, дальше ще до стелi.
Жених: (скривлений пiдходить до батька, що розмовляе з iншими й тягне його за полу)
Вона не хоче. Вперлася й не хоче…
Батько: Не хоче?
Жених: Дверi вiд нутра заперла…
Батько: То треба ключ знайти i отворити!
Жених: А де ж я найду ключ?
Батько: Балакай з дурнем!
(повертаеться до iнших, жених бiжить через двiр)
Парубок: (вибiгае з двору)
Агей, дiвчата! Чимраз веселiйте –
Іде Пер Гiнт!
Коваль: (що саме надiйшов) А хто ж його просив?
Кухар: Нiхто (iде в хату).
Коваль: (до дiвчат) Як прийде, то ви нi чичирк!
Дiвчина: (до другоi)
Прикиньмось, наче ми його й не знаем!
Пер Гiнт: (входить розпалений, повен життя, стае серед двору i плеще в долонi)
Котра з вас краще всiх дiвчат гуляе?
Дiвчина: (до якоi Пер пiдходить)
Я – нi.
Друга дiвчина: (так само)
Я теж нi.
Третя: Я? Нiзащо у свiтi.
Пер Гiнт: (до четвертоi)
Ходи хоч ти, нiм краща навинеться.
Дiвчина: (вiдвертаеться)
Часу не маю.
Пер Гiнт: (до п’ятоi) То хоч ти ходи!
Дiвчина: (збираеться йти)
Додому мушу…
Пер Гiнт: Як? Тепер до дому?
Коваль: (пiв голосом до Пера)
А глянь, гуляв зi старим…
Пер Гiнт: (повертаеться до одного зi старших)
Гей, бадю!
Котра з дiвчат свобiдна ще?
Мужчина: Шукай!
Пер Гiнт раптом тихне; загуканий, стривожений дивиться на людей довкруж. Усi дивляться на нього, але нiхто не обзиваеться. Вiн наближуеться до другого гурту. Але, куди вiн не пiдiйде, там розмова тихне, як тiльки вiдвернеться – усi смiються йому вслiд.
Пер Гiнт: (до себе)
Думки мов стрiли, а слова мов змii
Печуть мене; очi палить це презирство!
Пригинцем iде повз тин. Сольвейга з малою Гельгою входять на подвiр’я разом зi своiми батьками
Один мужчина: (до другого, поблизу Пер Гiнта)
Сторонськi люди.
Другий: Тi, що там?
Перший: Із заходу.
Пер Гiнт: (заступае дорогу тим, що прийшли, показуе на Сольвейгу й питаеться ii батька)
Чи можна брати дочку твою гуляти?
Мужчина: (лагiдним голосом)
Охоче, тiльки мушу привiтати,
Як звичай каже, господарiв хати.
(Ідуть у хату)
Кухар: (подае Пер Гiнтовi чарку)
Коли прийшов, то випий на здоров’я.
Пер Гiнт: (не перестаючи дивитися за новими гiстьми)
Спасибiг, пити не прийшов. Спасибiг.
Кухар: (вiдходить. Пер Гiнт дивиться на хату й усмiхаеться)
Така невинна, чиста, наче ангел!
А як вона спустила погляд вниз,
За плахту мами держучись, в руках
У неi бачу молитовник. Нуко,
Погляну зблизька!
(Хоче йти в хату)
Парубок: (виходить iз кiлькома iншими з хати)
Гей, Пер! Додому йдеш i не гулявши?
