скачать книгу бесплатно
Оза:(плаче) Боже! Пощо я живу?
Пощо я на свiт родилась!
Тут – проси, грози, однако,
Що мечи в стiну горох.
Пер Гiнт: Ноне, ненечко моя,
Все те правда! Все до слова
Будь-же – знов лиш…
Оза: Геть – кажу!
Можу бути я весела,
Як мiй син – така свиня?
Маю я чого радiти,
Як у мене – чорт, не син?!
(Знову плаче)
Що зосталось нам, моспане
По батькiвщивi?[6 - Маеться на увазi, що вiд спадщини нiчого не зосталося (прим. ред).] Лайно!
Зовсiм зрiдшало вино,
Як умер старий Разм Гiнт.
Не тримав гроша в калитах,
А метав його на гнiй,
Купував грунта як стiй,
Їздив в золотi, в каритах,
Все пiшло. А де ж остатки?
По м’ясницях шумних, гучних,
Та по гостеньках бундючних,
Що по стiнах скло товкли?
Пер Гiнт: Гм, а де торiшнiй снiг?
Оза: А мовчати ти б не мiг?
Глянь, по дворi лиш до ката –
В вiкнах замiсть шиб е шмата,
Зледащiв ти, вiтрогоне,
В полi пустка та облоги,
Розлiзаються маетки,
Лiцитують[7 - Продавати з аукцiону (прим. ред).] нас день в день!
Пер Гiнт: Про що краще говорiм:
Як повернеш щастю спину,
То чи знак, що вже по нiм?
Оза: Нi! Бо там, де втiкло щастя,
Там бур’ян тобi не вдасться.
Ну i хто ж ти? Ти – гульвiс.
Хто що кинув, ти пiднiс,
Мудрий, перемудрий чiп!
Тямиш, як той з мiста пiп,
Що спитав тебе, як звешся,
Вiдповiдь твою признав
Гiдною самого принца,
Батько ж радий штуку втяв –
Новi сани i коня
Дав поповi того ж дня.
Ой, тодi то в нас гуло,
Пiп i вiйт, усе село
Пили, iли, скiльки воля,
Розтягали, що було!
Та як в дiм прийшла недоля,
Всiх гостей мов замело.
Розбрелось добро iз хати,
А остали дiри й шмати…
(Обтирае очi запаскою)
Ну i вирiс вже великий, –
Чи не час би вже подумать,
Як би матерi старiй
Облегчить гiркую долю,
Чи не час про те подбати,
Щоб усе не розбрелось?
(Плаче наново)
Замiсть того, ти даремне,
Тратиш день за днем i грiш,
Або знов лежиш на печi
І гниеш у попелi.
Вiйдеш в корчму, то дiвчата
Розбiгаються в розтiч,
Робиш стид менi i горе,
З кожним водишся за чуб.
Пер Гiнт: Ну, вже годi! (тiкае)
Оза:(слiдкуючи за ним) Чи ж не ти
Був у тiй останнiй бiйцi
В Люндi – га? Як пси скаженi
Там ви жерлися усi,
Кров текла, летiли зуби!
Чи ж не ти то ковалевi,
Що попався в твоi руки
Скривив щоку, збив рам’я[8 - Плече (прим. ред.).]?
Пер Гiнт: Видумка це все нiкчемна!
Оза: (палко) Каська з лiса чула крик.
Пер Гiнт: (Чхае собi в лiкоть)
Так, та це ревiв так я.
Оза: Ти?
Пер Гiнт: Бо я дiстав по шиi.
Оза: Що?
Пер Гiнт: Вiн б’е! Повiр менi.
Оза: Хто?
Пер Гiнт: Ну – Аслак, не хто-будь.
Оза: Тьфу! І ще раз тьфу! Ну, прошу
Та жидiвська помивачка[9 - Мийниця посуду (прим. ред.).],
Той лiнтяй, кривцун, той злодiй,
Той брехун, той попсуй-майстер[10 - Людина, яка береться ремонтувати що-небудь, не маючи вiдповiдних навичок, i переважно все ламае (прим. ред.).]?
(Знову плаче)
Щось подiбного? Я скоро
Очi виплачу. Та це,
Вже направду, не пусте:
Вiн тебе б’е – дурака,
