скачать книгу бесплатно
Пер Гiнт: Не йду додому.
Парубок: Так чого ж тiкаеш?
(Бере його за плечi, щоб повернути кругом)
Пер Гiнт: Іди до чорта!
Парубок: О, Коваля боiшся?
Пер Гiнт: Його боятись?
Парубок: А – забава в Люндi?
(Парубки смiються i йдуть туди, де танцюють)
Сольвейга: (на порозi)
То ти просив пiти гулять з тобою?
Пер Гiнт: А що! Ти й досi не рiшила справи?
(Бере ii за руку)
Ходи!
Сольвейга: Не довго тiльки, бо матуся
Казали хвильку погулять, тай годi.
Пер Гiнт: Матуся, справдi? Ти хiба торiшня?
Сольвейга: Смiешся з мене?
Пер Гiнт: Як же не смiятись?
Сольвейга: В маю я вперше приняла причастя.
Пер Гiнт: А як же ж звешся?
Сольвейга: Сольвейга звусь, а ти?
Пер Гiнт: Пер Гiнт.
Сольвейга: (висовуе руку) О, Боже!
Пер Гiнт: Що таке – злякалась?
Сольвейга: Зовсiм нi, тiльки пiдв’язка стиснула.
(Вiдходить вiд нього)
Жених: (тягне свою маму за спiдницю)
Вона не хоче, мамо…
Мати: Що не хоче?
Жених: Не хоче!
Мати: Що ж бо?
Жених: Отворить комори.
Батько: (роздратований, шпиком)
Тебе би в стайню затворить! Ти, осле!
Мати: Покинь, це вже унадиться якось.
Усi йдуть вглибину.
Парубок:
(що вертаеться з майдану iз цiлою юрбою товаришiв)
Позволь горiлки чарку, Пер!
Пер Гiнт: Спасибiг.
Парубок: Один ковток.
Пер Гiнт: (дивиться на нього з-пiд лоба)
Давай, нехай стрiбую!
Другий: Моя ж хiба горiлка гiрша тоi?
Пер Гiнт: Спасибiг, годi!
Той сам: З двох чарок не впадеш.
Стрiбуй, що добра.
Пер Гiнт: Що ж, давай краплинку!
(П’е знову)
Дiвчина: (пiв голосом) Ходiмо вiдсiля.
Пер Гiнт: Що, боiшся Пера?
Третiй: А хто тебе би, Пере, не боявся?
Четвертий: Того! На Люндi бачили, що вмiеш!
Пер Гiнт: Коли озлюся, то зумiю краще!
Перший: (нишком) Тепер вiн в сосi.
Іншi парубки: (навкруж Пера) Вичисли – що вмiеш!
Пер Гiнт: Лишiм на завтра!
Другi: Не завадить нинi.
Дiвчина: Ти знаеш чари?
Пер Гiнт: Вмiю визвать чорта!
Мужчина: Зайняття знала це моя бабуня.
Пер Гiнт: Брехня! Вiдкiля? Рад би я почути!
Замкнув я чорта раз в лушпi горiха,
Яку червак продовбав.
Дехто: (смiючись) Це вже чули.
Пер Гiнт: А як вiн там вищав, скиглiв,
За волю царства всi менi давав.
Парубок: Та мусiв лiзти хоч-не-хоч в горiх!
Пер Гiнт: А так, що мусiв. Я заткав дiру,
А вiн, як вискне, як заплаче з люти!
Дiвчина: Ну, прошу, прошу – чи то може бути?
Пер Гiнт: Скиглiв, немов нашпилена оса.
Дiвчина: Ну й де ж вiн дiвся? Чи iще в орiсi?
Пер Гiнт: Та де там! Вже пiгнав свiтами.
Той чорт i винен, що вiд того часу.
Мене Аслак на очi не терпить.
Парубок: Яким же ж чином?
Пер Гiнт: Я пiшов до нього
Й кажу: розбий менi того горiха;
Я зараз – каже, та звичайно – в нього
Немае дiла без кливця й клепала…
Голос: (з гурту) Убив чортяку?
Пер Гiнт: Нi, не вбив, а тiльки
Потяг орiх на клепало й розбив.
Та заки молот вспiв вгору пiдняти,
То чорт, мов вихор огняний, зiрвався,
Пробив стiну i кришу та й пропав.
Дехто: А що ж коваль?
Пер Гiнт: Стояв, рознявши рота,
Немов святий в iконi. З того часу
Мене на очi не терпить! Їй богу!
(Усi смiються)
Дехто: Це добре було.
Другi: Краща з небилиць.
Пер Гiнт: А, може, я це видумав?
Мужчина: Ти – нi!
Усе те чули ми не раз уже, Пере.
Пер Гiнт: Брехня! Це справдi трапилось менi!
Мужчина: Як все.
Пер Гiнт: А хто з вас iздить по повiтрi,
