скачать книгу бесплатно
Усе проти мене гуртом сприсяглося:
Дiброви, гори, озера i рiки,
Шляхи його губляться в мряцi,
Скеля упасти на нього готова.
Люде ж, о люде, нехай би пiймала,
Було би по ньому! Та я нiзавiщо
Не дам його – вирву з обнять самiй смертi!
(Звертаеться до Сольвейги)
І як же не дивно? Це справдi мiй син,
Що вмiв лиш грозити й плести теревенi,
Що вмiв попiд хмари гуляти на ренi,
Язиком до неба сягати з долин?
Той сам… І не знаю – радiти чи плакать?…
Удвое ми з Пером недолi зазнали –
Бо знать тобi треба, що муж був пияк,
По селах ганявся, строiв небилицi,
Котилися грошi, неначе з криницi,
Я ж радити в горю не вмiла нiяк.
Удвох ми iз Пером трималися хати
Й старались як-небудь журбу розганяти,
Боротись з судьбою не було в нас сил,
Поглянуть iй в вiчi не було вiдваги,
А всякому треба потiхи, розваги,
Як рибi водицi, а пташечцi крил.
Один ii найде у чарцi, а другий
Шукае – чим мiг би себе обмануть.
І ми розважали себе казочками
Про князiв, царiвен, про клятi клади,
Про тролiв триглавих, страшних вовкулакiв,
Докiль не до краю дiйшли. Хто б подумав,
Що хлопцю не зiйдуть казки цi вiд ума?
(Знову перелякано)
Гу, що за гомiн? Троль чи лiсовик!
Пер! Пер! Це вiн – це хлопця мого
крик!
Вибiгае на горбок й дивиться крiзь озеро в далечiнь. Батьки Сольвейги й Гельга приеднуються до неi.
Оза: Живого духа довкруги нема.
Чоловiк: (вдумливо) Це зле для його.
Оза: (крiзь плач) Зблукана овечка.
Чоловiк: (лагiдно потакуе) Пропаща.
Оза: Нi! Цього ви не кажiть,
Вiн парень годен! Другий би радiв.
Чоловiк: Безглузда!
Оза: Хай безглузда я для тебе,
Та хлопця мого ображать не смiй!
Чоловiк: (ще бiльш понуро з лагiдним поглядом)
Твiй син пропащий. Камiнь в нiм, не серце.
Оза: (перелякано)
Не вiрте! Бог не е такий жорстокий!
Чоловiк: А вмiв би вiн спокутувать грiхи!
Оза: (палко) Нi. Та вiн вмiв iздити по небi.
Жiнка: Бог з вами!
Чоловiк: Що ви кажете?
Оза: Нехай!
Та знайте – син мiй гори переборе,
Нехай лиш тiльки вибесь з колодок!
Чоловiк: Колись його побачиш на гiллi.
Оза: (кричить) Сохрань нас, Боже!
Чоловiк: Кат його, як всилить,
То каяття його униз похилить.
Оза: (приголомшена)
Ви з горя мого смiетесь! Ходiмте!
Чоловiк: Ходiм спасати грiшну душу!
Оза: Коли в багнi вiн – витягнем на сушу!
Як в силi тролiв – вдаримо у дзвони.
Чоловiк: Гм. Тут дорiжка.
Оза: Хай вас Бог хоронить
За вашу ласку.
Чоловiк: Дiло християн.
Оза: Значиться – решта, це самi погани?
Нiхто зi мною не хотiв iти.
Чоловiк: Задобре знають твого сина.
Оза: Так!
Занадто вирiс понад iх хребти.
(Заломлюе руки)
Подумайте – життя його на картi!
Чоловiк: Здаеться – стежка.
Оза: Нуко, приспiшим!
Чоловiк: На полонинi можем розiйтися.
(Вiн i його жiнка йдуть попереду)
Сольвейга: (до Ози)
Будь ласка, тiтко, оповiдж…
Оза: (обтирае очi вiд слiз) Про сина?
Сольвейга: Усе дочиста оповiдж про його.
Оза: (усмiхаеться й одразу пiдiймае голову)
Усе? Ти б дуже натомила уха.
Сольвейга: Нi, нi! Я рада хоч до смертi слухать!
III. Картина
Низькi, безлiси горби. Вдалинi – хребти гiр. Падають довгi тiни, вечорiе.
Пер Гiнт: (вибiгае пiдскоком зупиняеться над кручею)
Уся громада вибралась на лови
Ловити лева, що подавсь в дiброви,
Хлопи з пушками, вiдьми з рогачами,
А Гегштадт вие попереду всiх!
Кругом лунае: Пер – шалена воля!
Це бiльше щось, чим з Аслаком двобiй.
Життя само кипить в кровi моiй!
(Обмахуеться й пiдстрибуе)
Ламать, давити, водопад спиняти,
З корiнням сосни дерти i ламать!
