скачать книгу бесплатно
З усiх найперше те, що ти не смiеш
Думками навiть вибiгати з Ронду,
Вiд дня ховатись мусиш i вiд сонця.
Пер Гiнт: Пустяк те все, як матиму престiл.
Дiд iз Довра: Тепер покажеш бистрiсть твого ума.
(Пiдводиться з трону)
Придворний троль: (до Пера Гiнта)
Чи острi в тебе зуби – розкусить
Горiшки цi, що дасть тобi старий?
Дiд iз Довра: В чому рiзниться чоловiк вiд троля?’
Пер Гiнт: Рiзниць великих помiж ними мало –
Малий троль щипа, а старий кусае;
У нас так само робиться, як можна.
Дiд iз Довра: Це правда, схожi ми у тiм i сiм,
Як день на день похожi до дрiбниць,
Та все ж таки – чимало в нас рiзниць.
Послухай – взнаеш найважнiйшу з них.
У вашiм царствi кажуть: «Будь собою!»
А в нас говорять: «Будь собою радий!»
Придворний троль: Глибоко, правда?
Пер Гiнт: Правда, та неясно.
Дiд iз Довра: «Доволi», сину, це могутне слово
Девiзою буде для твого життя.
Пер Гiнт: (чухае потилицю)
Та все ж…
Дiд iз Довра: Ти мусиш – хочеш буть тут паном.
Пер Гiнт: Про мене. В свiтi много гiрших речей.
Дiд iз Довра: Вiдтак ти мусиш привикать до наших
Напиткiв, страв, до нашого стола.
Кивае пальцем. Два тролi зi свинячими головами в бiлих каптурах приносять пиво i страви.
Корова блини дасть, а вiл подасть мед.
Квасне чи солодке, пустяк, не питай,
У нас найважнiшим iз цього, це факт,
Що все те домашне.
Пер Гiнт: (вiдштовхуючи подане вiд себе)
Не взяв би вас чорт
Із вашим домашнiм, огидним харчем?
Нiяк не привикну до ваших звичаiв!
Дiд iз Довра: Пугар щирозлотий для того, що п’е,
А хто його мае, той вiзьме за жiнку дочку мою любу.
Пер Гiнт: (роздумавши) Говорять: колись
Не вчився вiд малку – на старости вчись.
Про мене! (п’е)
Дiд iз Довра: А бачу, що ти не з дурних!
Плюеш?
Пер Гiнт: Не вiдразу збудовано Рим.
Дiд iз Довра: Вiдтак – ти мусиш кинути свiй стрiй
Бо знай – ми дбаемо о славу Довру.
І з-поза меж не ввозимо сюди
Нiчого, кромi тих кокард в хвостах.
Пер Гiнт: А я ж хвоста не маю.
Дiд iз Довра: Пiдожди!
Сейчас йому святочний дайте хвiст!
Пер Гiнт: Поважся лиш! Справдi, це гiрше, чим жарт!
Дiд iз Довра: Безхвостий кавалер у нас нi при чiм.
Пер Гiнт: З людини худобу робити?
Дiд iз Довра: Синашу!
Двiрським кавалером стаеш у хвостi.
А жовту кокарду, що зараз припнуть,
На празник великий у пас тiльки носять!
Пер Гiнт: (подумавши)
Говорять – людина мiзерний атом
Хилитися мусить, куди не повiе.
Давайте хвостяку!
Дiд iз Довра: А бачиш – зумiеш!
Придворний троль: Тепер же попробуй виляти хвостом.
Пер Гiнт: (роздратовано)
Ну годi, до бiса! Чи схочете ще,
Щоб я для вас вiру батькiвську покинув?
Дiд iз Довра: Про вiру байдуже. В що хочеш, в те вiр.
Важне у нас зверхне – наш одяг, наш хiд,
А вiрою зви це, що ми звемо – жах.
Пер Гiнт: А все ж таки – мимо тих всiх пустякiв
Ти хлопець – нiчого. Я й думать не смiв.
Дiд iз Довра: Синашу! Ми гiршi здаемся, чим е,
І в тому рiзниця мiж нами i вами,
Та годi вже дiла поважнi вести –
Пора вже на радiсть для уха i ока.
А вуте музики настройте арфи,
Танечницi, доврських танкiв заведiть!
(Музика i танцi)
Придворний троль: Сподобалось?
Пер Гiнт: Що? Гм.
Дiд iз Довра: Не бiйся – скажи!
Що бачиш?
Пер Гiнт: Я бачу цiле чортзнащо –
Корова по струнах копитом товче,
А льоха тупцюе в коротких штанцях.
Придворний троль: Сейчас його в штуки!
Дiд iз Довра: Отямтеся, в нього
Ще людськi всi змисли.
Дiвчата-трольчинi: Ми вирвемо iх!
Проколемо уха i виберем очi!
Жiнка в зеленiй сукнi: (плаче) Така нам похвала за спiви i танцi?
Пер Гiнт: Це ти так гуляла? Мiй Боже – крихiтку
Ударити в жарти на пирi не вадить.
Жiнка в зеленiй сукнi: Ти справдi жартуеш?
Пер Гiнт: Хай чорта не бачу,
Танцi i музика були надзвичайнi!
Дiд iз Довра:
