скачать книгу бесплатно
Крик птахiв: Сестри!
Пер Гiнт: Як дорого треба платить за життя
Такою страшною годиною муки!
(Ламаеться й падае)
Кривий: (розпливаеться в нiщо й кричить задихаючись)
Сильний був. Стояли жiнки коло нього.
VIII. Картина
Пер Гiнт лежить сонний пiд хатою.
Пер Гiнт:
(пробуджуеться, тьмяно, непритомно роззираеться навкруг себе. Спльовуе)
Як смачно б з’iвся солений селедець!
(Знову спльовуе; раптом побачив Гельгу, яка йде i несе кошик iз харчами)
Мала! Ти ж вiдкiля забрела до мене?
Гельга: Сольвейга…
Пер Гiнт: Й вона тут?
Гельга: Он там iз краю хати.
Пер Гiнт: (швидко пiдводиться)
Сольвейга: (за хатою)
Не зближуйсь до мене, бо буду кричати!
Пер Гiнт: (зупиняеться)
Боiшся, що чари розвiю дiвочi?
Сольвейга: Соромся!
Пер Гiнт: А знаеш, де був я поночi?
Знай – Доврська царiвна в менi закохалась.
Сольвейга: Дзвонили по тобi. Як добре це сталось.
Пер Гiнт: Яка ж тут для мене у тiм допомога?
Що кажеш?
Гельга: Сольвейга тiкае, що змога.
(Бiжить за нею)
Зажди!
Пер Гiнт: (ловить Гельгу за руку)
Подивися, це срiбло палене
Дiстанеш, як тiльки промовиш за мене.
Гельга: Пусти мене.
Пер Гiнт: Маеш, вiзьми це з собою.
Гельга: Я мушу! Боюся! Он кошик з iжою.
Пер Гiнт: Спасибi… як тiльки…
(вiдпускае ii нiжно) Дитятко пещене,
Проси ii люба, хай тямить на мене…
Третя дiя
І. Картина
У глибинi смерекового лiсу. Сiра, осiння днина. Снiг.
Пер Гiнт: (пiдрубуючи високу смереку з покрученим гiллям)
Ну й тугий ти дiду! Та що ж – нема ради
Вiд моiх ударiв хитнешся i впадеш!
(Рубае знову)
Хоч вбрав ти на себе панцир сталевий,
Та трiсне вiн в моiх ударiв огнi,
Даремне ти грозиш руками менi,
Трясешся в досади! Йди спати старий!
(Раптом замовкае)
Ну й тю ж тобi дурню в горячцi! Це ж пень,
Нiяка потвора закована в сталь,
Це ж проста смерека! Змарнований день,
Змарнована праця на мрii! Як жаль!
Найвища пора вже на розум! Доволi
Ходить по безпуттям й милянi баньки
Пускати, як хлопчики замкненi в школi;
Банiт[17 - Вигнанець (прим. ред.).] ти ж бездомний, довкола ж – пеньки!
(Якийсь час завзято рубае)
Банiт. Ну i добре. Нi одна матуся
За стiл не попросить. Ти сам погодуйся,
Як iсти захочеш. Мудруй собi сам:
Злови, що в потоцi чи в лiсi, зрубай
Ялицю й багаття клади й заживай
Печеню чи юшку без солi та круп.
Захочеш убратись – цапа обiдри;
Сховатись вiд вiтру – збудуй собi дiм
Зiгнувшися вдвое тягни на будову
Смереки, що сам iх iз вiг повалиш…
(Опускае сокиру й замислюеться)
Будiвля, мов казка! Когут на вежi
Здалека блищатиме в сонцю яснiм;
Причiлки одягну в рiзьбленi окраси
З морських русалок iз риб’ячим хвостом.
Бронзовi задвоi, мосяжнi замки,
А вiкна криштальним заблиснуть огнем,
Ну й дертимуть роти дурнi мужики,
Як глянуть з долини на Перiв терем!
(Смiеться гiрко)
І знову тi мрii! Хiба ж ти забув,
Що долi твоеi не крие закон?
Досить з тебе буде марноi хижини,
Як голову схочеш покласти на сон.
(Рубае з новою силою)
Ну, врештi хитнувся! Ударю ще раз
І впадеш, як довгий, аж бiр загуде!
(Ялиця падае. Пер Гiнт береться очищувати ii вiд гiлок. Нараз спиняеться з пiднятою сокирою)
Та хто це за мною крадеться слiдком,
Це Гегштадт на мене заставу веде…
(Ховаеться за дерево i виглядае зi схованки)
Один тiльки хлопець! Наляканий вбiг,
Оглянувсь довкола… Несе пiд полою
Мов серп. Вiн кулак затискае – тепер
Бере серп в долоню – махнув ним – мiй Боже!
Вiдтяв собi палець – цiлий обтяв палець!
Кров бухнула з нього – закутав у шматку…
(Пiдводиться)
З ума зiйшов! Палець вiдтяти без жалю.
І хто ж його мусив до цього? Дурак!
