скачать книгу бесплатно
– Правильно. Але однi умiють спiвати, iншi – нi.
– Куме, я чув – ви сiмейний кооператив вiдкрили?
– Атож. Жiнка пирiжки пече, донька продае, а я стою поруч i облизуюсь.
– Для чого?
– Для реклами.
– Кумо, чому ваш син так довго плаче?
– Не знаю, вже п’ятий раз його за це вiддубасила, а вiн все одно реве.
– Кумо, ваша Настя того хлопця цiлувала.
– У нього помер дядько i вона його заспокоювала.
– А менi здалося, що у нього вся рiдня померла.
– Петрику, ким ти будеш, коли виростеш?
– Кумом, його завжди наша мама хвалить.
– Куме, правда що ти вiддав доньку за свого бухгалтера?
– Правда.
– Ти ж казав, що вiн у тебе краде грошi!
– Так. Але тепер вiн вiдноситиме iх моiй донi.
– Кумо, ти бачила Наталчину невiстку?
– Ще нi. А ти?
– Бачила.
– Яка ж вона?
– Така погана… Ще гiрша, нiж я… Як он оце ти.
– Куме, вашi близнюки такi схожi, як ви iх пiзнаете?
– Микольцю ще можна пiзнати, а Дмитрика труднiше.
– Кумо, мiй чоловiк кинув пити завдяки спорту.
– Якому?
– Боксу!
– Вiн почав займатися боксом?
– Не вiн, а я!
– Кумо, ти вiрна своему Івановi?
– Як можна бути вiрною, коли в домi постiйно щось псуеться: то водопровiд, то телевiзор, то пральна машина…
До Івана приiхала теща. Якраз в Івановоi Марiчки день народження. Запросив вiн у гостi кума Петра з жiнкою. Випили вже добре. Встае Іван, каже тост:
– У своему життi люблю я трьох жiнок. Звичайно, перша – моя кохана Марiчка, друга…
Раптом теща:
– Любий зятю, а хто ж третя?
– Куме Іване, а чому ви в робочий час iз коханкою на дачу iздите?
– Бо жiнка з роботи не може звiльнитись.
Кум Петро лае сина, який пiзно прийшов додому:
– Ти думаеш, як випив горiлки i пива, то я вже не чую, що ти курив?!
– Куме, кажуть ти взяв собi нову жiнку?
– Не така вона вже й нова, куме…
– Кумо, вчора з Василем у сауну ходила.
– А результат?
– Знатиму пiзнiше.
– Кумо, чи вiрна ти своему Степановi?
– Так, досить часто.
– Куме, чув, що ти зустрiчаешся з Оксаною.
– Нi. Лiкар заборонив.
– А лiкар тут при чому?
– Вiн – ii чоловiк.
– Куме, та риба, яку я вчора наловив, зiпсувалася!
– А ти поклич гостей, то й поiдять.
– Ну, то приходьте, куме, на рибу!
– Кумо, чула, що твiй Петро казав, що застрелить кожного твого залицяльника.
– Хай кулемет купуе!
– Куме, минулого року я грошi вам позичав. Коли вiддасте?
– У вас совiсть е, куме?
– Ну, е…
– То навiщо вам ще й грошi?
– Кумо, як не соромно, вчора ти в кiно ходила з пекарем, а сьогоднi на базарi цiлувалася з м’ясником!
– Ой, кумо, не хлiбом единим…
– Не злiться, куме, але ви – осел!
– Прекрасно. Тiльки пояснiть менi: я осел тому, що ваш кум, чи я ваш кум тому, що осел?
– Куме, кажуть ви до Тетяни ходите.
– От же люди! Що тiльки не вигадають! Ви ж знаете, куме, що я маю машину.
– Кумо, я дуже хвилююся за чоловiка. Вiн пiшов на рiчку кота топити.
– Ну i чому хвилюешся?
– Та кiт вже годину тому повернувся.
– Куме, навiщо ти купив такий дорогий сервiз?
– А щоб жiнка не довiряла менi мити посуд!
– Як ви потрапили в головний офiс ЦРУ?
– Я агент!
– СБУ?
– Нi – «Орiфлейм»!
– Куме, чому у вас такий втомлений вигляд?
– Та вчора був на iподромi. Людей повно. Шнурок розв’язався. Нахилився зав’язати – а менi на спину хтось поклав сiдло.
– І що?
– Третiм прийшов.
– Іване, до нас кум з кумою в гостi!
– Заходьте, дорогенькi, до хати, недаремно менi вночi свинi снилися…
– Куме, чому дрова навсидячки рубаете? Незручно ж…
– Пробував лежачи – ще гiрше.
Кума журиться i жалiеться кумi, що розвелася з черговим чоловiком.
– Кумо, а знаеш, чому твое особисте життя не складаеться?
– І чому?
– А пригадуеш, як ти колись не вiдправила тi листи щастя десяти людям?
– Як живеш, куме?
– Сам дивуюсь!
– Куме, хто такий масажист?
– Це, куме, такий чоловiк, який отримуе грошi вiд жiнки за те, за що iнший чоловiк отримуе ляпас.
– Куме, я вас запросила, щоб ви випили чарчину за мое здоров’я, а ви вихилили вже п’яту!
– Вибачте, кумо, але ви так погано виглядаете.
– Куме, дайте закурити.
– У мене немае.
– Дайте сiрника.
– Немае.
– То хоч скажiть, котра година?!
– Кумо, чим Ви своiх свиней годуете?
– А хiба що?
– Та я теж хочу схуднути.
– Куме, запитайте в мене, як я живу.
