скачать книгу бесплатно
– А в Африцi жiнка сiмох народила.
– Хiба тiльки в Африцi.
– А вчора в Миколи самогонний апарат знайшли.
– Що ж ви, куме, дурницями голову забиваете?! Так би зразу й казали. Треба свiй заховати!
(Із часiв антиалкогольноi кампанii 1980-х).
– Кумо, чому це вашi кури у моему городi гребуться?
– Ви самi, кумо, казали, що любите, коли до вас гостi приходять…
– Куме, не сiдайте на диван, вiн кишить клопами!
– Та ж винесiть його, викиньте!
– Пробував, а вони його назад приносять!
Прийшов кум Петро до кума Івана по борг, а той:
– Ну й погода сьогоднi – носа не висунеш!
– І правда, куме, а пам’ятаете, який чудовий день був, коли я вам грошi позичив?
Кума пiдiйшла до кумового паркану i лаеться:
– І кури вашi у моему городi гребуться, i дим вiд вас завжди в мiй бiк, i сливи моi на межi ви обриваете, i…
В ту хвилину пес кума загавкав. Кум йому:
– Рябко, будь розумнiшим – не зв’язуйся.
Їхали куми продавати на базар яблука. У кожного до авто причеп. Зачепилися причепами, тi перевернулися, яблука розсипались.
– Ось тепер i розбери, де чиi яблука? – чешуть потилицi куми.
Вийшов уранцi кум Степан з хати, а в кума Миколи у дворi новеньке авто стоiть. Плюнув кум Степан:
– Ну й часи настали! На роботi – догана, жiнка – ногу пiдвернула, син – п’ять двiйок за тиждень!.. Своiх неприемностей – не порахуеш, а тут ще й кум машину купив!
Прийшов кум Іван до кума Петра з днем народження привiтати. Випив, закусив, збираеться йти. Але кум Петро ображаеться:
– Раз, куме, прийшов у гостi – пий! А то вийдеш тверезим з хати, а там люди дивляться – скажуть погано пригощав. А я своiм авторитетом, куме, дорожу!
– Куме, ви що, крадене ховаете за таким високим парканом?
– Господь з вами, куме, не обмовляйте: там i чесно зароблене е!
Зайшов кум до кума вранцi, той:
– Снiдати будеш?
– Буду.
– Жiнко, гуляти так гуляти! Бий i друге яйце!
– Який, кумо, сьогоднi поганий день!
– А що таке?
– У мене грошi вкрали!
– Не для всiх поганий, кумо, не для всiх…
– Кумо, музична освiта вашоi донi обiйшлася вам не дешево. Як вона тепер, хоч непогано заробляе?
– Звичайно, кумасю. Наш сусiд, професор, кожного дня платить ii по п’ятдесят гривень, коли хоче спокою.
– Куме, йди щось покажу!
– Що там, куме?
– А дивись, яку морду наiв на наших мишах сусiдський кiт!
– Ой, куме, i чому отi рибалки весною iдуть на лiд? Вiн же зараз такий крихкий. Це ж дуже небезпечно! Невже вони не бояться?!
– Так, не бояться, куме! Бо вважають, що рибаки – не люди, тому й не потонуть.
– Куме, от у мене пес був! Не пес – справжнiй лев. З таким псом не те що злодiй – миша за паркан не заскочить!
– А чому ж був, куме? Що з ним?
– Та вчора вночi хтось украв…
– Куме, ви сидите на моему кашкетi.
– Знаю. А ви що, вже йдете?
– Читала, кумо, статтю одного психолога. Виявляеться, що у свiтi як мiнiмум п’ятьом людям ти симпатична, трьом подобаешся й один у тебе закоханий…
– Ну?
– Ну i де цi дев'ять дебiлiв?
Ідуть куми пiзно увечерi темним провулком. Аж тут – грабiжники:
– Грошi давайте!
Кум Іван дiстае 100 гривень:
– Пам’ятаете, куме Петре, я у вас позичав, вiзьмiть, ми – квити.
