скачать книгу бесплатно
– Чому так легенько б’еш?
– Бо як сильнiше – то дуже порох летить.
Куми пасуть череду.
Кум Іван:
– От якби побудувати у нас в селi консерваторiю!..
Кум Петро:
– Навiщо?
– А що, тобi консерви не подобаються?
– Подобаються. Але ж тодi треба i обсерваторiю поруч збудувати.
– А це навiщо?
– А раптом консерви зiпсуються?!
– Куме, купи у мене машину. Їде на водi, у бак лиш ложку бензину треба додавати.
– А яку ложку, чайну чи столову?
Два куми поiхали до Америки. Трохи заробили грошей. П’ють пиво, розмовляють.
– Що, куме, купите на долари?
– Жiнцi хутро. А ви, куме?
– А я пограю в казино.
– Ой, куме, програешся!
Але той не послухав. Пiшов у казино. Ставить увесь час на 22 i виграе. Добру суму пiдняв. З’явився власник казино, запросив на розмову, запитуе:
– Як ви граете, секрет який?
– Я трохи забобонний. Коли iхав у казино, потяг вiдходив о сьомiй, вагон – № 7, квиток – № 7…
– Ну?
– А 7 помножити на 3 – буде 22.
Двi куми пiшли на iподром i вирiшили зiграти на бiгах.
– Кумо, на якого коня будемо робити ставки?
– А ти який номер бюстгальтера носиш?
– Я – третiй.
– А я – четвертий.
– Разом буде 7, значить ставимо на коня пiд номером 7.
Закiнчився заiзд. Першим прийшов кiнь пiд номером 7, куми виграли пристойну суму грошей.
Прийшли додому, пригостили чоловiкiв, розповiли, як робили ставку. Наступного дня чоловiки вирiшили самi спробувати.
– Куме, на якого коня ставку робитимемо?
– Куме, а скiльки разiв ви за нiч жiнку любите?
– Три. А ви, куме?
– Чотири. Значить, сiм. На коня пiд номером сiм ставимо.
На фiнiшi першим був кiнь пiд номером два.
– Бачиш, куме, якби ми не брехали, були б i ми виграли.
– Куме, звiдки йдете?
– Та послала жiнка за хлiбом. Зайшов у магазин, а там нi бiлого, нi чорного…
– І що?
– Та взяв червоного…
Кум Петро до адвоката:
– Не знаю, як вам дякувати… Ви мене вiд в’язницi врятували.
– З того часу, як люди придумали грошi, це не проблема…
Кум Іван до жiнки:
– Галю, не нарубала дров? Рубай, поки я живий, бо як умру, то сама рубатимеш!
– Куме, ти працюеш в зоопарку, а як от яка тварина захворiе, чим ти ii лiкуеш?
– Ось недавно один слон кашляти почав, то я йому у вiдро води налив пляшку гарячого вина.
– Ну й що, куме?
– Вичуняв. Правда два iнших слони почали кашляти.
– Куме, а за що ви у в’язницi сидiли?
– На роботi вiкно розбив.
– І скiльки за це дали?
– П’ятнадцять рокiв.
– А де ти працював куме, що за робота у тебе була?
– Та механiком на пiдводному човнi…
Два куми сидiли на лавочцi бiля парадного.
– Куме Петре, що таке критика зверху i критика знизу?
Кум Петро вийшов на балкон i плюнув кумовi на голову. Гукае:
– Оце, куме, критика зверху! А тепер ти плюй на мене!
Той плюнув i попав… собi на голову.
– А це, куме, критика знизу.
Кум Микола:
– Куме Йване, подайте менi той дрiт.
Кум Іван взяв дрiт у руку.
Кум Микола про себе:
– Значить, пiд напругою iнший дрiт.
– Куме, ви так повiльно працюете! Ви хоч що-небудь робите швидко?
– Я, куме, швидко засинаю.
– Дивись, куме, як цiкаво бувае в життi. Вiзьми нашого сусiда Степана. За ту саму роботу один його син отримав великi грошi, а другий – потрапив до в’язницi.
– Яким чином, куме?
– Той, що маляр, отримав 30 тисяч гривень, а той, що бухгалтер, – три роки тюрми за те ж саме будiвництво.
Кума Дарина прийшла до кравця, той робить замiри.
– Бюст – метр двадцять, живiт – метр двадцять, плечi – метр двадцять… Так, де будемо робити талiю?
– Куме, а хто такий економiст?
– Це той, куме, хто про грошi знае бiльше, нiж той, хто iх мае…
– Куме, я сьогоднi поставив своему шефу ультиматум: «Або ви менi збiльшуете зарплату, або я йду з фiрми».
– Ну i чим все закiнчилось?
– Ми знайшли компромiс. Вiн не збiльшуе менi зарплату, а я не йду з фiрми.
– Куме, а чому тебе майстер звiльнив з роботи?
– Розумiеш, куме, майстер – це людина, яка ходить i спостерiгае за тим, як працюють iншi.
– Ну, це, куме, зрозумiло. А ось чому вiн тебе звiльнив?
– Через заздрiсть, куме. Бiльшiсть робiтникiв почали думати, що майстер – це я…
– Куме, знову наша пошта все переплутала! Наш зоотехнiк пише, як вiн досвiд у сусiднiй областi переймае, а штемпель поставили – Сочi.
Кум Петро i кум Іван сходять на Говерлу. Хочуть стати на вершину першими, дуже поспiшають, всiх випередили. Кум Іван став на хиткий камiнь, ледве не посунувся вниз.
– Ой, куме Петре, якби я ногу зламав, що б ви зi мною робили? Чи винесли б?
– Та що там ви, куме! Недавно я кабана на полюваннi завалив. Майже два центнери! А до машини було з пiвкiлометра. Так я його донiс. Правда, п’ять разiв довелося ходити.
– Куме, вчора шеф на мене накричав, але я йому дав вiдсiч.
– Як?
– Я йому сказав, що працюю на пiвставки, отож, хай кричить на мене на пiвтону нижче.
– Влiтку, куме, я не можу працювати через спеку, а взимку через холод.
– Але ж, куме, надворi осiнь. Чому тепер не працюеш?
– Думаю про те, яка була спека i який буде холод…
– Куме, вночi як спите?
– Добре.
– А ким ви працюете.
– Сторожем.
– Куме, куди ви з котом iдете?
Сторожувати, куме.
А чому не з собакою?
