скачать книгу бесплатно
– Кумо, ви сьогоднi у район iздили?
– Ага. До окулiста.
– І що?
– Вiн менi букви показував. Дивилася i не вгадала жодноi.
– Куме, як по-вашому, що таке здоров’я?
– Це, куме, коли кожного дня болить в iншому мiсцi.
– Куме, у мене сьогоднi голова крутиться!
– Бачу, куме, бачу.
– Куме, скiльки цигарок ви викурюете за день?
– Як коли, куме. Це залежить вiд того, скiлькох знайомих за день я зустрiну.
– Куме, як вам новий слуховий апарат?
– Та, куме, я вже тричi заповiт змiнював!
Кум Іван зустрiчае кума Петра, у того рука в гiпсi.
– Що сталося?
– Врiзався в гараж.
– Машину розбив сильно?
– Та я пiшки йшов…
– Кумо, дiета не допомагае, не худну.
– Бiльше рухайтесь.
– Я ж i так на роботу пiшки ходжу.
– А ви не пробували на маршрутцi iздити?
– Куме, що треба робити, щоб шлунок не болiв?
– Я, куме, читав у газетi, що треба кожного ранку випивати склянку окропу.
– Куме, вже двадцять рокiв я п’ю те, що ви кажете, правда, жiнка називае це чаем.
– Куме, завтра 1 квiтня – день дурня! Давай наших жiнок якось обдуримо.
Кума, яка несподiвано пiдiйшла ззаду:
– День дурня, телепнi, а не дурепи!
– Кумо, чому такi засмученi?
– Погано сплю.
– Пийте снодiйне.
– Вип’ю. Посплю 8-10 годин. А потiм все-таки погано сплю.
У магазинi:
– Кумо, пробачте, але ви менi не дали здачу…
– Пробачаю.
– Знаете, куме, пiдкосило мене життя. Вже п’ять рокiв не курю, не п’ю, не iм смаженого, гострого…
– Поганi вашi справи!
– А ви, куме, як?
– У мене набагато краще. Те, що у вас п’ять рокiв, у мене тiльки два.
– Куди, кумо, путiвку купуете?
– До моря, в санаторiй!
– А чим хворiете?
– Морська хвороба у мене. Тiльки лiто – мене до моря тягне.
Заходить кума до куми в гостi, а та – пригорщу таблеток до рота i водою запивае.
– Вiд чого таблетки, кумо?
– Вiд печiнки.
– Що, так болить?
– Нi, термiн у них закiнчуеться.
– Куме, у мене народився внук. Дуже хочу дiзнатися на кого вiн схожий, а нездужаю. Сходи, подивися.
Кум приходить i радiсно сповiщае:
– На вас, куме!
– Оце добре! Розкажи детальнiше.
– Ну, такий же лисий, череватий, нiчого не петрае i увесь час репетуе.
– Читав, куме, що алкоголь розбивае сiмейне життя…
– А там не написано, скiльки для цього треба випити?
– Куме, кидайте курити, бо ослiпнете!
– Пропали моi очi…
– Іване, а хто вам порадив приймати касторку вiд кашлю?
– Кум Степан. Вiн сказав, щоб я пив уранцi по двi ложки касторки, тодi я забуду, що таке кашель.
– Куме, а чому це ти у всiх питаеш, що вони iдять, якi цигарки курять?
– Прицiнююсь, у кого можу сотню-двi позичити.
Лiг кум Петро вiдпочити. Приходить жiнка i починае його «пиляти»:
– Ти все лежиш! Он кум Іван крутиться, i те, i те в дiм приносить!
Кум Петро мовчить.
– Он сьогоднi телевiзор новий принiс, величезний. І знову побiг грошi заробляти.
Кум Петро встае i йде з хати. Жiнка:
– Ти куди?
– До куми телевiзор дивитися.
Галя питае у Петра:
– Що подарувати тобi на день народження?
– Хвилину мовчання.
Галя:
– Петре, у тебе на сорочцi два гудзики вiдiрванi!
– Я тобi про це мiсяць тому казав!
– Господи, який ти злопам’ятний!
– Куме Петре, через два тижнi ти забудеш, що Галя вiд тебе пiшла.
– Не забуду!
– Невже?
– Я iй хутро в кредит на рiк купив!
– Все! Розлучився!
– Як? Куме, ти ж залишив двiйко дiточок i змушений будеш платити алiменти – п’ятдесят вiдсоткiв вiд зарплати!
– То вона у мене вiдбирала всю зарплату, а тепер я матиму свою законну половину!
– Куме, чому ви просите, щоб вам зменшили зарплату?
– Жiнка каже, що якби я стiльки не заробляв, вона вже давно пiшла б вiд мене.
– Куме, ви такий незграбний; до речi, штовхнули мою Галю!
– Якi проблеми, заспокойтеся, куме: он моя Наталка стоiть, iдiть штовхнiть.
– Куме, чому сумуеш?
– Та моя Галя з драбини впала.
– Розбилася?
– Хiба вона вмiе по-людськи розбитися? З першого щабля впала.
– Куме, ви вiрите у вiщi сни?
– Атож. Якщо у нiч з п’ятницi на суботу менi присниться Софi Лорен, у суботу вранцi жiнка точно пошле мене на базар за квашеною капустою.
– Кумо, цiкаво, а що було до того, як винайшли телевiзор?
– Думаю, тиша i спокiй.
– Куме, навiщо вам три пари окулярiв?
– В одних я читаю, другi для повсякденного життя.
– А третi?
– А в третiх я шукаю першi i другi.
– Куме, не розумiю вас. Десять хвилин тому ви кидали у цього спiвака помiдорами, а зараз аплодуете йому, викликаете на сцену.
– Та у мене ще кiлька помiдорiв залишилось.
– Куме, а чому ви цей хор називаете змiшаним, у ньому ж однi чоловiки…
