скачать книгу бесплатно
– Може i вмiю. Не пробував.
Засiдання уряду. Мiнiстр до мiнiстра:
– Куме, перестаньте, врештi-решт, брехати народу!
– Це ви, куме, перестаньте!
– Ви першi перестаньте!..
– Ой, кумо, усi чоловiки – брехуни!
– Чому це?
– Скiльки iх клялося менi в коханнi, а одружився зi мною тiльки один.
– Жiнко! – кричить Петро до дружини, яка пораеться на кухнi. – Сьогоднi недiля, подивись, яка погода чудова, а у тебе то кухня, то прибирання…
– Та знаеш, скiльки роботи за тиждень назбиралося!
– Я й кажу, що вiдпочивати треба. Вийшла б, свiжим повiтрям подихала, а заодно i машину помила б!
Пiзня осiнь. Чоловiк, босий, у подертих штанях, заходить у гастроном, купуе пляшку горiлки. З черги:
– Куме, ви би собi краще черевики купили!
– Здоров’я важливiше!
Двi куми в черзi у магазинi. Одна:
– Ой Боже, Боже!
– Що ви, кумо, ойкаете?! Думаете мiй не п’е?
– Куме, у мене на базарi грошi вкрали!
– А де ж ви iх тримали?
– В бюстгальтерi.
– А як той чоловiк засунув руку в бюстгальтер, ви не вiдчули?
– Куме! Я ж думала, що вiн з добрими намiрами!
Кум вирiшив допомогти кумовi, який сидiв у в’язницi. Приходить на прийом до начальника.
– Тут у в’язницi сидить мiй кум Петро Перекиньтеща… Вiн такий слабий… Може би ви йому яку легшу роботу дали…
– Та яку вже легшу! Вiн у нас конверти клеiть!
– То вдень. Вiн менi казав, що по ночах якийсь тунель риють.
– Куме, а що це у вас за синець пiд оком?
– Та це у мене вчора була чоловiча розмова.
– З ким?
– З дружиною.
– Учора, кумо, вилiтае з мого курника ваш пiвень i кукурiкае: «Я помилився, я помилився!». А моi кури вслiд за ним квокчуть: «То нiчого, то нiчого!»
– Кумо! У мене диво дивне, вiсiмнадцять курочок – i жодного яйця!
– Хiба то диво? У мене жодноi курки – i щодня вiсiмнадцять яець. Ото диво!
– Куме, чому тебе не взяли в морфлот?
– Неуважний був.
– А нинi де працюеш?
– В аптецi.
Кум гостюе у куми. Кума:
– Куме, на скiльки шматкiв торт порiзати, на вiсiм чи на чотири?
– Рiжте на чотири, бо вiсiм не з’iм.
– Куме, щось менi спина болить.
– То нирки.
– А звiдки знаеш? Ти хiба лiкар?
– Нi, куме, мiлiцiонер.
Чоловiк несподiвано приходить на обiд додому, а жiнка роздягнена в лiжку лежить.
– Ти чому це серед бiлого дня гола в лiжку?
– Якби ти знав, чоловiче, яка я слаба!
– Ну як ти слаба, то я вже на роботу не пiду, – знiмае пiджак i несе в шафу.
– Ой, чоловiче, не вiдкривай шафу, бо там страх! – злякано шепоче жiнка.
– Який страх?
Вiдкривае шафу – а там кум.
– Куме, ти маеш совiсть?! Моя жiнка така слаба, а ти ii ще лякаеш!
Сваряться Петро i Наталка.
– Я вiддала тобi найкращi роки свого життя!
– То що, залишились найгiршi?
У в’язницi два куми.
– Куме, чому до вас нiхто не приходить?
У вас що, родичiв немае?
– Чому немае? Є, але вони всi тут.
– Куме! Ви маете розум – дати оголошення в газетi, що заплатите тому, хто знайде улюблену кiшку вашоi тещi, аж тисячу доларiв?!
– Не переживайте, куме! Я минулого вiвторка ту кiшку власноруч утопив!
– Але ж i роззява кум Степан!
– Чому?
– Тiльки продав теличку – враз грошi вкрали!
– А ти як торгував?
– Добре торгував! Бичка вранцi ще продав, а грошi вкрали аж увечерi.
Їдуть куми на ярмарок кавуни продавати. В одного кавуни темнi, зеленi, а в другого свiтлi, смугастi. Кожен своi кавуни хвалить. Аж на поворотi вози зчепилися, нахилилися, перекинулися, кавуни покотилися i в рiчку – хлюп, хлюп, хлюп!
– Дивись куме, моi кавуни таки кращi! Мiй темний твого свiтлого обiгнав i першим у рiчку шубовснув!
Кум жалiеться кумовi:
– Уявляете, куме, суд присудив менi штраф тисячу гривень за те, що я свого сусiда назвав свинею. Минулого разу за це менi дали штраф п’ятсот гривень…
– А що ж ти хочеш, куме, свинина он як подорожчала…
– Куме, чи е правда на свiтi!? Я пережив двi вiйни, двi автомобiльнi аварii, одну авiацiйну катастрофу, два невдалих шлюби, три описи майна за борги, банкрутство, вiдсидiв п’ять рокiв у в’язницi, а вчора приходить мiй внук i каже: «Ти, дiду, нiчого в життi не розумiеш».
Прийшов кум до куми, а та пироги пече:
– Сiдайте, куме, попробуйте.
– Дякую, кумо, хiба попробую.
Доiв кум останнього пирога та й каже:
– Дякую, кумо, смачнi пироги, а нiби й не iв.
– На здоров’я, куме, а я нiби й не пекла.
– Куме, навiщо ви сина одружуете? Вiн же ще молодий, дурний.
– У тому-то й справа, куме, поки ще дурний – то й добре одружувати, а як порозумнiшае – то сам захоче.
– Куме, а ти б не змiг сфотографувати мене героем?
– Як це, куме?
– А ти поставиш на стiл пляшку горiлки, а я сяду за стiл i вiдвернусь.
Чоловiк п’яний приходить додому, а жiнка:
– Знову пив?!
– З кумом у шашки грав!
– А чому вiд тебе горiлкою тхне?!
– А по-твоему що, вiд мене мае шашками тхнути?
– Куме, за що ти у в’язницi п’ять рокiв вiдсидiв?
– Та йду я увечерi додому, а в темному мiсцi перестрiли двое, один каже: «Знiмай кожух», а другий: «Знiмай шапку».
– І що ти зробив?
– З першого зняв кожух, а з другого – шапку.
– Куме, ви вчора ходили в театр… Що вам там найбiльше сподобалось?
– Як в гардеробi пальта видавали – я аж три взяв.
– Куме, маю таку роботу, що не знаю, що буде завтра…
– А ким ви працюете?
– Синоптиком.
– Куме, ви вночi хропите?
– Чому вночi, я i вдень хроплю.
Іван вибивае килим, а кум запитуе:
