скачать книгу бесплатно
– Нi, люба, тiльки тому, що у мене не було грошей!
– Кумо, а коли ви придане своеi Наталки перевозити будете?
– Немае нам чого робити, як придане туди-сюди возити!
– Кумо, мiй чоловiк найкращий у свiтi! І це не тiльки моя думка.
– А ще чия?
– Його.
– Чому, куме, задумався?
– Ото, скiльки живу, не знав, що моi дiти так люблять вареники! Учора жiнка три десятки налiпила, так я лише двадцять встиг зачепити…
Кум, виходячи з клубу, наступив кумовi на ногу.
– Вибачте, куме.
– І ви, куме, пробачте.
– З чого б то?
– Та я вам вже на спину плюнув.
Кум нагостювався у кума, зiбрався додому, хитнувся у прихожiй, скинув з пiдставки китайську вазу – на черепки.
– Куме! Що ви наробили! То тiй вазi двiстi рокiв!
– Але, куме, я вже було налякався! Думав, що вона нова!
– Куме Іване, ви любите свою жiнку?
– Якби ж тiльки я…
Жонатий кум турбуеться про кума-холостяка:
– Що ти все перебираеш? Хай Ганна не така. А Василина? Он вона з подругою iде. Глянь, як тобi? – Ой нi, куме! Я стiльки не вип’ю!..
– Куме, як лазня згорiла, де ти миешся?
– В рiчцi.
– А взимку?
– А скiльки тiеi зими!
Захiдна Украiна. Кiнець сорокових рокiв ХХ ст.
– Куме Василю! Ховайте обрiз, бо москалi йдуть селом i зброю вiдбирають!
Отут кум Василь i задумався, куди заховати.
«Заховаю в стрiсi, москалi запитають:
– В тебе обрiз е?
– Нема!
– А в стрiсi?…
Знайдуть у стрiсi! Закопаю в гною, москалi запитають:
– Є обрiз?
– Нема!
– А в стрiсi?
– Нема!
– А в гною?…
Знайдуть в гною! Спущу в криницю, москалi запитають:
– Є обрiз?
– Нема!
– А в стрiсi?
– Нема в стрiсi!
– А в гною?…
– Нема в гною!
– А в криницi?…
Знайдуть в криницi!"
Ходив, ходив кум Василь з тим обрiзом та й закопав у садку пiд грушкою. Аж тут москалi у двiр i вiдразу:
– Є обрiз?
– Нi, нема!
– А в стрiсi?
– Нема!
– А в гною?
– Нема!
– А в криницi?
– Нема в криницi!
– А де?
– Пiд грушкою…
– Куме, ви вже вирiшили задачки синовi?
– Вже.
– Дайте списати.
– Вiд мого сина однi клопоти. Вчора знову його викликав директор школи.
– Що, куме, накоiв?
– Цього разу нiчого. Питав директор, чи е у нього молодшi брати i сестри.
– Та нема ж наче…
– Так син i сказав. А директор йому: «Слава Богу!»
– Учора мiй синочок дiстав вiд мене двiчi!
– За що, куме?
– Перший раз, коли я йому сказав, щоб вiн менi показав свiй щоденник…
– Ясно. А другий?
– Коли я роздивився, що це мiй старий щоденник!
Англiйцi дали в пресi оголошення, що хочуть прокласти тунель з Англii до Францii пiд Ла-Маншем i шукають компанiю, яка б взялася за будiвництво тунелю. Через два тижнi пiсля оголошення два чоловiки з лопатами на плечах заходять до англiйцiв.
– Це ви давали оголошення про тунель пiд Ла-Маншем?
– Так.
– Ми готовi прокласти тунель.
– А ви звiдки, яку компанiю представляете?
– З Украiни. А компанiя – ми з кумом, такою компанiею i копатимемо.
– То як?
– Кум буде копати з Францii, я з Англii, посерединi зустрiнемось…
Англiйцi в смiх:
– А як не зустрiнетесь?
– Вам же краще! Буде два тунелi!
– Куди це ви, кумо, корову ведете?
– До бугая.
– А що, кум не мiг?
– Кумо, якi гриби можна iсти?
– Можна iсти абсолютно всi гриби, але деякi з них тiльки один раз.
– Куме, позичте пляшку горiлки, як маете.
– Маю, маю.
– А чи добра ваша горiлка?
– Та добра. Хто брав, усi хвалили, царство iм небесне…
Пiсля аварii лiтака iз запису чорного ящика: «Куме, дайте порулити!..»
– Чоловiк побачив, що я голю ноги його бритвою. Сказав, щоб купила нову.
– Купила?
– Ха! Нова голить ще краще!
– Куме, ви вмiете друкувати на друкарськiй машинцi?
– Умiю.
– А скiлькома пальцями друкуете?
– Усiма.
– А я тiльки десятьма…
– Куме, а ви вмiете грати на скрипцi?
