скачать книгу бесплатно
Праворуч комору посмугували дерев’янi полицi.
Одна з них була забита товстими «цеглинами» пачок iз грiшми – «цегляна кладка» була нерiвною: хтось поспiхом схопив кiлька штук.
– Вона вкрала в нас грошi. – Катя взяла до рук важку й довгу «цеглину». – Але вони старовиннi. – З верхньоi купюри на Катерину Михайлiвну дивилася одутла Катерина ІІ. – Навiщо вони iй потрiбнi?
– А тут якась математика дика. – Даша гортала зошит, що його пiдняла з пiдлоги. – Цифри. Формули. Повна хрiнь.
– Нi! – голосно сказала Маша. – Вона в нас щось украла! Щось дуже важливе!
– З чого ти взяла? – Даша Чуб опустила зошит.
– Чому ти так вважаеш? – Катя забула про тезку-iмператрицю.
– Погляньте! – драматичним жестом Маша вказала iм на коминкову полицю.
– О Боже! – трагiчно зойкнула Даша. – Знову! Тiльки не це!
Роздiл другий, у якому оголошують вiйну
Брикси – давнiй обряд виконання чоловiком будь-яких забаганок i побажань дружини в день Петрiвок… цього дня киiвськi вiдьми вирушали на шабаш, а «простим смертним киянкам дозволялося трохи вiдвести душу на своiх чоловiках i показитися».
Журналiст С. Ярон стверджував, що бачив брикси в Киевi ще 1880 року. «Процесiя складалася з того, – писав вiн, – що молодуха сидiла на санях, якi тягнув ii чоловiк, спонукуваний довгою гiлкою лiщини. Вирушали зазвичай до корчми, але молодуха вимагала горiлку для себе й наказувала випити ii в тому мiсцi, де вона за бажае».
Анатолiй Макаров. «Мала енциклопедiя киiвськоi старовини»
– Це неабияка честь для мене, Яснi Киевицi!
Василиса Андрiiвна з цiкавiстю нишпорила очима по круглiй кiмнатi Вежi, й захват посвяченоi, що оселився на ii обличчi, свiдчив яскравiше за слова: вона допущена сюди вперше.
– Запрошення до Вежi Киевиць – мрiя кожноi киiвськоi вiдьми, – зiзналася вона, приймаючи пропозицiю присiсти на диван. – Навiть Хазяiн бував тут не часто.
Але ii дифiрамби не стали бальзамом навiть для погордливоi Катi.
– Однак ця шмаркачка зайшла до нас, як дiти заходять до школи! – сказала та. – Як вона примудрилася сюди зайти? Я розумiю, вона – дочка Килини й знае пароль. Але ключ… Я гадала, що ключiв лише три.
– Та не було в неi нiякого ключа! – втрутилася Землепотрясна Даша. – Вона завалила через балкон.
– Наче до себе додому! – розлютилася Катя.
– Рiч у тiм, – пролунав розмiрений голос Беладонни, – що це ii дiм. – Котяча бiлявка виринула зi схованки-комори й скочила на спинку дивана. – Акнiр народилася тут, – пояснила вона. – В прямому розумiннi слова. Килина народила ii у Вежi Киевиць.
– Та-ак, – захоплено мовила Василиса Премудра. – Вiд часiв Великоi Марини Мiсто не знало Киевицi мудрiшоi. – Вася розвернула повногруде тiло, щоб поглянути на давню фреску у вiзантiйському стилi, яка висiла над коминковою полицею.
Зображена на нiй Киевиця Марина тримала в руцi Терези – iхня лiва шалька дуже переважувала праву.
Василиса насупилася:
– Килина вмiла зламувати закони краще вiд хакера.
– Килина знала, – сказала Беладонна, – для своеi дочки наш Будинок зробить виняток.
– Отож, – розмiрковувала Маша, – Килина знала, що Акнiр доведеться скористатися цим винятком? Знала, що у Вежi оселяться iншi? Що ii дочка не стане Наступницею?
Маша теж дивилася на фреску.
І теж спохмурнiла, тривожно й злякано.
– Та звiдки вона взагалi взялася, ця Акнiр? – роздратовано спитала Катя. – Де вона була ранiше?
– Килина вiдiслала ii з Мiста, – статечно вiдповiла Василиса. – Ви знаете краще за всiх, коли б план Килини спрацював, Киiв зник би з лиця Землi. Килина замислила небезпечне й не хотiла ризикувати життям единоi дочки.
– Ця шмаркачка погрожувала нам якимось судом. Обiцяла поединок. Кричала, що ми вже трупи. – Катя презирливо посмiхнулася, пригадуючи, як незграбно та впала на пiдлогу.
Але враз спохмурнiла – подивилася на фреску. На кособокi Терези в руцi Великоi Марини, що проголосила тисячу рокiв тому перший закон Киевиць:
«Істина – в рiвновазi!»
Рiвновагу в Мiстi було порушено.
– Ви маете рацiю, – схоже, Василиса вмiла читати чужi думки. Або Катинi думки були написанi в неi на лобi. – Вам не слiд недооцiнювати Акнiр. Їi напад був удаваним. І кiт пiдiграв iй.
– Зрадник, – стисла кулаки Даша Чуб, поминаючи шкiдливого кота, що випарувався разом iз Акнiр.
– Зовсiм нi, – заперечила Катя. – Молодець, вiрний, сволота. Викликае повагу. А ще кажуть: коти вiдданi не хазяiну, а домiвцi. А вiн навiть не iсть iз моiх рук – за мертвою хазяйкою тужить. Круто вiн нас розвiв, що й казати.
– Чортiв корiнь. – Вася сумно посмiхнулася. – Чортiв корiнь збiльшуе потенцiю. Вони знали, що ви…
– Нiчого не знаемо, – сказала Катерина. – Особисто я нагiдки вiд чорнобривцiв не вiдрiзню.
– Не прибiдняйтеся, – не погодилася Василиса. Проте окрiм запопадливоi ввiчливостi нiчого втiшного в ii фразi не прозвучало.
– Василисо Андрiiвно, – тремтячи заговорила Маша, зчепивши руки в пристрасний «замок», – ви бачите самi, Терези в руках Марини похитнулися. Вони дуже похитнулися. Так само, як i два днi тому, коли Килина визволила Змiя й Киiв мiг згорiти дотла. А ще вранцi Терези були рiвними! Ще вранцi в Мiстi була рiвновага. А пiсля вiзиту Акнiр… Ви не пiдозрюете, що вона могла в нас украсти?
Ковальова напружено подивилася на Васю й, не дочекавшись вiдповiдi, перевела застигле в поглядi питання на бiлу кицьку, яка все знала.
– Не знаю, – сказала Беладонна, аристократично випрямивши спину. – Я перевiряла комору. Окрiм грошей, усе на мiсцi.
– Ну й досить на них заморочуватися. – Бажаючи розрядити атмосферу, Даша ввiмкнула телевiзор. – Уночi на небi займеться червоний вогонь, ми все зрозумiемо й знову всiх врятуемо. Ото проблема!
На екранi застогнав денний серiал. На наступнiй кнопцi Мiла Йовович, киянка у минулому, агресивно винищувала якусь нечисть.
Ізида Пуфик повернулася з кухнi, куди заходила, аби трохи пiдживитися, й попростувала до Дашi Чуб. Тодi як Бегемот навiдрiз вiдмовився визнавати нових хазяйок, а Беладонна дивилася на них з висоти бiлого муфтiя, руда Пуф одразу обрала «мамою» Землепотрясну Дашу, та й Даша невдовзi почала себе називати «мамою» своеi «руденькоi дiвчинки», «гладкого мiшечка» й «шкiдливого батона».
Обидвi вони, й кругла кицька, й крутобока бiлявка, мали одну рису, гiдну того, щоб iм позаздрити, – найвищий ступiнь безпроблемностi.
– А на якого бiса Акнiр здалися дореволюцiйнi грошi? – скривилася Катерина, яка мала рису, що була менш гiдна заздростi. Катя ненавидiла непокору.
Але нинi пiдвладний iй свiт явно вiдбився вiд рук!
– Саме це й вiдомо, – сказала Маша. – Грошi потрiбнi, щоб пiти в Минуле.
– А навiщо iй раптом Минуле? – поцiкавилася Чуб, пiдiймаючи руду «доцю» на руки.
– Maman! – Через притаманнi iй лiнощi Ізида розтуляла рота не так часто, але розтуляючи його, найчастiше висловлювалася мовою Бальзака.
– У Минулому Акнiр може знайти свою матiр, – переклала котячу реплiку Вася. – Спитати у неi поради. Судячи з комори, Килина нерiдко навiдувалася в минулi столiття. А те, що було, залишаеться назавжди.
Васi набридло сидiти, розвернувшись на дев’яносто градусiв, i, бажаючи роздивитися фреску з перехиленими Терезами краще, вона пiдвелася з дивана.
– Навiщо ходити так далеко? – не второпала Катерина. – Килина була жива ще тиждень тому.
– Ви не знаете? – щиро здивувалася Василиса Премудра.
– Ми знаемо, – позбавила Катю заперечливоi вiдповiдi студентка. – Киевиця може пiти в Минуле. І не тiльки Киевиця – будь-яка вiдьма, якщо ми дамо iй ключ i в неi не забракне сил. Що бiльше сили, то далi в Минуле можна пiти. Дiйти до V, Х столiття може, напевно, одна Киевиця. Проте навiть Киевиця не може повернутися у вчорашнiй день. Якби ми могли змiнювати вчорашнi днi, все було б надто легко. Надто велика спокуса – весь час виправляли б учорашнi помилки. Отже, найближчий час, куди можна пiти, – тринадцять рокiв тому.
– Гаразд, – дозволила Катерина, – нехай топае у свое минуле столiття, я не забороняю. Я iншого не розумiю. Чому вашi Терези так боляче вiдреагували на тривiальну крадiжку грошей?
Перемкнувши телевiзор, Даша спiймала хвiст репортажу з новин: дiвка в мiнi-спiдницi сидiла на загривку в хлопця й, смiючись, стьобала його хворостиною.
«Багато рокiв до того, як Клара Цеткiн i Роза Люксембург ввели до календаря 8 Березня, – заторохтiв журналiст, – киянки давно святкували свiй жiночий день – Брикси. На Петрiвки чоловiки зобов’язанi були виконувати всю хатню роботу й будь-якi iхнi примхи. Чоловiки, що протягом року поводилися з жiнками не досить добре, просто боялися вийти з дому. Украiнськi молодицi об’еднувалися в компанii, щоб добряче провчити iх…»
«Землепотрясно!» – перейнялася невiдомою народною традицiею Чуб i широко розтулила рота, бажаючи розпитати про «украiнське 8 Березня» у двох iсторичок, що були в ii розпорядженнi, але не встигла.
– Яснi Киевицi! – Викладачка iсторii педагогiчного iнституту приклала руку до своiх безрозмiрних грудей. – Якщо менi буде дозволено сказати правду…
– Дозволяемо, – дала добро Катерина Михайлiвна.
– За всiеi поваги до вас, ви вiдреагували на крадiжку грошей тому, що ви – люди слiпi. Рiвновагу порушено через значно поважнiшу причину. Завiтавши до Вежi, Акнiр офiцiйно оголосила вам вiйну. В Мiстi розкол. Вiдьми розпалися на два табори. Бiльшiсть, – квапливо пояснила проводирка киiвських вiдьом, – вiрять у вас. А я i наш Хазяiн – не вiримо, ми знаемо: ви – iстиннi. Інакше мене б тут не було. Проте частина наших пiшла за проголошеною Наступницею.
– Що означае «проголошеною»? – вимагала конкретики Катя.
– Свого часу Килина публiчно проголосила дочку Наступницею й майбутньою Киевицею, – розтлумачила Василиса Премудра. – І якщо Акнiр накличе на вас Суд, навiть я не зможу пiдготувати вас до бою за такий короткий термiн.
– Який саме? – уточнила Дображанська.
– За традицiею поединок призначають на наступний шабаш. А наступний – це Петрiвки.
– Петрiвки?! – здригнулася Даша. – Украiнське 8 Березня? Так це ще й шабаш? Щойно по телевiзору показували…
– Брикси – не всеукраiнське, а суто киiвське свято, – сказала викладачка. – У нiч на Петрiвки, напередоднi свята святих Петра й Павла, вiдьми з усiеi Украiни злiтаються до Киева правити свiй шабаш на Лисiй Горi. А слiпi жiнки – вiдзначають свiй «шабаш». Вiрнiше, святкували його до революцii. Киянки iздили на чоловiках верхи, в усiх смислах: запрягали iх у брички й сани, примушували готувати, прати, а самi напивалися й нагулювалися на рiк уперед.
– Їздили верхи? – Чуб зрозумiла, що робила теледiвчина в мiнi – воскрешала дореволюцiйнi традицii! – Як вiдьми? Я вза-агалi гадаю, вiдьми – тi самi амазонки. І ми, й вони сильнiшi за чоловiкiв. І ми, й вони – вiльнi. І ми, й вони – iздимо верхи, тiльки вони на конi, а ми на мiтлi. А вiдьмацька мiтла – вза-агалi стовiдсотковий фалiчний символ. І Фрейд би точно зi мною погодився!
Але Зигмунда Фрейда у Вежi не знайшлося, i цю цiкаву, зворушливу й класну тему нiхто не пiдтримав.
– Брикси мають якесь вiдношення до справи? – поцiкавилася Катя.
Василиса зiтхнула:
– Нiякого. Якщо не брати до уваги того, що Головних шабашiв року всього три. Перший – 1 травня на Вальпургiеву нiч, ii вiдзначають вiдьми всього свiту. Другий, як ви знаете, з 6-го на 7 липня, в нiч на Івана Купала. Третiй – 12-го, в жiночий день.
– Сьогоднi 9-те! – пiдвела брови Катя. – За два днi? І це реально?
– Цiлком реально, – сказала Василиса Андрiiвна. – Суд над вами вiдбудеться за два з половиною днi. Тепер ви розумiете, чому вашi Терези похитнулися?
– Але ж Килина вiддала владу сама! Нам! – Суд, призначений на пiслязавтра, справив враження навiть на Чуб.
– Це так. – Вася заклопотано поправила бюст. – Але Акнiр сказала вам правду. Існуе закон. Киевиця мае передати владу вiдьмi по кровi. Найчастiше нею бувае дочка або родичка. Але спорiдненiсть – не обов’язкова умова. А от вiдьмацька кров – обов’язкова. Хоча цiлком може бути, у вашому роду теж були вiдьми? – Василиса Андрiiвна з надiею подивилася на Трьох. – Адже вiдьми е в роду кожноi другоi киянки! Шанс дуже значний. Раджу вам термiново довiдатися.
– Менi нема в кого питати. Моi батьки померли. Я з тринадцяти рокiв виховувалася в прийомнiй сiм’i. Спiвчуття ненавиджу! – зрiзала Катя.
– А мiй дiдусь Чуб написав цiлу книгу про вiдьом, – повiдомила Даша.
– Гаразд, – позитивно оцiнила творчiсть Дашиного дiда Голова киiвських вiдьом. – Тобто книга сама по собi нiчого не означае. Але якщо вiн ii написав, можливо, його мати або бабуся, двоюрiдна прабабуся, троюрiдна тiтка – не важливо… Хоч крапля вiдьмацькоi кровi. Досить довести свое вiдьомство однiй iз вас – i Суду можна уникнути. Щоправда, й Киевицею буде визнана одна. Проте це краще, нiж… – Вася пригнiчено замовкла.
– Нiж що? – схвильовано прояснила Маша.
– У нас можуть вiдiбрати владу? – не повiрила Катя.
– О нi, силу Киевиць неможливо вiдiбрати. Ви лише самi можете ii вiддати.
– А якщо ми не вiддамо? – випросталася Катерина Дображанська.
– Ви вiддасте, – випустила нове зiтхання Василиса. – Якщо вам доведеться обирати мiж силою й життям.
– Але Киевицю неможливо вбити. Вбити ii може лише Мiсто. Акнiр даремно звинуватила нас у смертi матерi, – сказала Маша.
– Але вона не даремно покликала на вас Суд, – заперечила студентцi Премудра викладачка. – Пiд час Суду мiж Небом i Землею цей закон не чинний. Ви будете уразливi. І бiй буде сам на сам. Точнiше, три на одну. Проте це не кращий варiант. Програвши Трьом, Акнiр спробуе опротестувати результат. Краще, якщо до поединку з нею стане одна з вас. Та лихо в тiм, що ви не впораетеся з нею навiть утрьох.
– Ви жартуете? – зламала губи Катя.
– Ви повиннi зрозумiти, Катерино Михайлiвно, – цього разу Вася приклала до грудей вже обидвi руки. – Акнiр – не звичайна вiдьма. Вона юна, навiжена, але вона випестувана з дитинства. Килина ростила ii Киевицею. Вона знае й умiе майже все, що вмiла ii мати.
– Вона обертиха? – прискiпливо примружилася Даша.
– Нi, Акнiр не здатна перекидатися анi на людей, анi на тварин. Але вона гадуниця, косматочка, чаклунка. Чародiйка, чортiвка, бiсиха, труболiтка… Але головне – чароплiтка!
– Можна з гадуницi бiльш детально? – спробувала розгадати абракадабру Чуб.
– Гадуниця – значить, умiе ворожити й провiщати майбутне, – задовольнила ii цiкавiсть препод.
– А косматочка?
– Умiе ворожити за допомогою свого волосся. Досить цiнна властивiсть, якщо пiд рукою нема нiчого iншого. Не випадково iнквiзитори у першу чергу голили вiдьом наголо. Вважалося, що в жiночому волоссi ховаеться сила Диявола.
– Як цiкаво! – енергiйно потрусила косами Даша. – А бiсиха? Труболiтка?
– Може насилати й виганяти бiсiв. Здатна пролiтати на мiтлi крiзь пiчну трубу.
