скачать книгу бесплатно
Зiбрались не давати спати».
Сказавши се, оп’ять заснув.
25.[76 - Погудка – вiсть, повiдомлення.]«Та встань, будь ласкав, пане-свату!»
Абсест Ентелловi сказав.
«Пiйдiть лиш ви собi iк кату!» –
Ентелл на iх так закричав.
А послi баче, що не шутка,
Абсест сказав, яка погудка,
Проворно скочивши, здригнувсь:
«Хто, як, Дарес? – ну, стiйте нашi!
Зварю пану Даресу кашi,
Горiлки дайте лиш нап’юсь».
26. Примчали з казанок сивухи,
Ентелл ii разком дмухнув
І од сiеi вiн мокрухи
Скрививсь, наморщивсь i зiвнув,
Сказав: «Тепер ходiмо, братця,
До хвастуна Дареса-ланця!
Йому я ребра полiчу,
Зiмну всього я на кабаку,
На смерть зувiчу, мов собаку,
Як битися – я научу!»
27.[77 - Зiтру, зiмну, мороз як бабу – порiвняння походить вiд народноi казки про бабу та мороза. Нар.: Давить, як мороз бабу (Номис. – С. 78).] Прийшов Ентелл перед Дареса,
Сказав йому на смiх: «Гай-гай!
Ховайсь, проклята неотеса,
Зарання вiдсiль утiкай;
Я роздавлю тебе, як жабу,
Зiтру, зiмну, мороз як бабу,
Що тут i зуби ти зiтнеш.
Тебе диявол не пiзнае,
З кiстками чорт тебе злигае,
Уже вiд мене не влизнеш».
28. На землю шапку положивши,
По локоть руки засукав
І цупко кулаки стуливши,
Дареса битись визивав.
Із серця скриготав зубами,
Об землю тупотав ногами,
І на Дареса налiзав.
Дарес не рад своiй лихотi,
Ентелл потяг не по охотi
Дареса, щоб його вiн знав.
29.[78 - Кислицi, ягоди, коржi – ягодами на Полтавщинi називають вишнi. Описуючи бенкет небожителiв в iронiчно-приземленому тонi, І. Котляревський виходить з народних уявлень про рай, де вiчно блаженствують обiч вседержителя та святих праведники. Виникае мотив, який І. Котляревський широко розгорне далi в картинах вiдвiдання Енеем раю (III, 116-125). І тут, i там райськi наiдки – головним чином дитячi ласощi, тiльки в третiй частинi вони названi повнiше.] В се врем’я в рай боги зiбрались
К Зевесу в гостi на обiд,
Пили там, iли, забавлялись,
Забули наших людських бiд.
Там лакомини рiзнi iли,
Буханчики пшеничнi бiлi,
Кислицi, ягоди, коржi
І всякi-разнi витребеньки, –
Уже либонь були п’яненькi,
Понадувались, мов йоржi.
30.[79 - Мурий – темно-сiрий або сiро-бурий iз темнiшими i свiтлiшими смугами.] Я к ось знiчев’я вбiг Меркурiй,
Засапавшися до богiв;
Прискочив, мов котище мурий
До сирних в маслi пирогiв!
«Ге! Ге! от тут-то загулялись,
Що i од свiту одцурались,
Диявол-ма вам i стида.
В Сiцiлii таке твориться,
Що вам би треба подивиться, –
Там крик, мов пiдступа орда».
31.[80 - Як чорноморський злий козак. – у 1782 р. частина козакiв зруйнованоi влiтку 1775 р. Запорiзькоi Сiчi за iх проханням була переселена з дозволу уряду на землi мiж рiчками Кубань i Єя. За першими переселенцями потяглися iншi, й не тiльки колишнi запорожцi. Було утворене Вiйсько Чорноморське, в якому на перших порах були заведенi порядки, подiбнi до запорозьких. Тут довше, нiж деiнде, затрималися давнi козацькi традицii, коли не за самою суттю, то принаймнi за формою. У п'есi І. Котляревського «Наталка Полтавка» Микола, сирота «без роду, без племенi», збираеться iти в Чорноморiю: «Люблю я козакiв за iх обичай!» (дiя друга, ява перша).] Боги, почувши, зашатались,
Із неба виткнули носи,
Дивитись на бiйцiв хватались,
Як жаби лiтом iз роси.
Ентелл там сильно храбровався,
Аж до сорочки ввесь роздягся,
Совав Даресу в нiс кулак.
Дарес iзвомпив сiромаха,
Бо був Ентелл непевна птаха,
Як чорноморський злий козак.
32.[81 - Уже було зазначено, що в «Енеiдi» Вергiлiя (Вергiлiй. – Кн. 5. – Ряд. 375-425) Дарес (Дарет) – троянець, а Ентелл – мiсцевий, сiцiлiець. Тому покровителька троянцiв Венера просить Зевса пiдтримати Дареса.] Венеру за виски хватило,
Як глянула, що там Дарес;
Їй дуже се було не мило,
Сказала: «Батечку Зевес!
Дай моему Даресу сили,
Йому хвоста щоб не вкрутили,
Щоб вiн Ентелла поборов.
Мене тогдi ввесь свiт забуде,
Коли Дарес живий не буде;
Зроби, щоб був Дарес здоров».
33.[82 - Бахус – у римськiй мiфологii бог виноградарства й виноробства (в грецькiй мiфологii – Дiонiс), син Зевса i дочки фiванського царя Кадма Семели.] Тут Бахус п’яний обiзвався,
Венеру лаяти почав,
До неi з кулаком совався,
І так iсп’яна iй сказав:
«Пiйди лиш ти к чортам, плюгава,
Невiрна, пакосна, халява!
Нехай iзслизне твiй Дарес,
Я за Ентелла сам вступлюся,
Як бiльш сивухи натягнуся,
То не заступить i Зевес.
34. Чи знаеш, вiн який парнище?
На свiтi трохи есть таких,
Сивуху так, як брагу, хлище,
Я в парубках кохаюсь сих.
Уже залле за шкуру сала,
Нi неня в бразi не скупала,
Як вiн Даресовi задасть.
Уже хоть як ти не вертися,
З своiм Даресом попростися,
Бо прийдеться йому пропасть».
35. Зевес до речi сей дочувся,
Язик на силу повернув,
Вiн од горiлки весь обдувся
І грiмко так на iх гукнув:
«Мовчiть!.. чого ви задрочились?
Чи бач, у мене розходились!
Я дам вам зараз тришия!
Нiхто в кулачки не мiшайтесь
Кiнця од самих дожидайтесь, –
Побачим, – вiзьметь то чия?»
36.[83 - Марс – у римськiй мiфологii бог вiйни (вiдповiдно у грецькiй – Арес), перебувае у досить близьких стосунках з Венерою i сприяе троянцям. // Ганiмед – виночерпiй у Зевса. // Пуздерко – похiдний погребок, буфет.] Венера, облизня пiймавши,
Слiзки пустила iз очей,
І, як собака, хвiст пiджавши,
Пiшла к порогу до дверей
І з Марсом у куточку стала,
З Зевеса добре глузовала;
А Бахус пiнненьку лигав,
Із Ганiмедова пуздерка
Утер трохи не з пiввiдерка;
Напивсь – i тiлько що кректав.
37.[84 - Нар.: Цибульки пiд нiс дати (Номис. – С. 81).] Як мiж собой боги сварились
В раю, попившись в небесах;
Тогдi в Сiцiлii творились
Великi дуже чудеса.
Дарес од страху оправлявся
І до Ентелла пiдбирався,
Цибульки б дать йому пiд нiс.
Ентелл од ляпаса здригнувся,
Разiв iз п’ять перевернувся,
Трохи не попустив i слiз.
38.[85 - Нар.: Слуха джмелiв. Дав йому лупня добре – довго буде джмелiв слухать! (Номис. – С. 77).] Розсердився i роз’ярився,
Аж пiну з рота попустив,
І саме в мiру пiдмостився,
В висок Дареса затопив:
З очей аж iскри полетiли,
І очi яснi соловiли,
Сердешний об землю упав.
Чмелiв довгенько дуже слухав
І землю носом рив i нюхав,
І дуже жалiбно стогнав.
39.[86 - Трохи не цiлую гривняху – гривня – в рiзнi часи мала рiзну цiннiсть. Ще в Киiвськiй Русi – срiбний зливок вагою близько фунта (фунт – 409,6 грама). Вiд слова «гривня» походить назва «гривеник» – срiбна монета вартiстю в десять копiйок. Гривнею називали ще мiдну монету в двi з половиною-три копiйки. Слово «гривняка» вжито тут в останньому значеннi.] Тут всi Ентелла вихваляли,
Еней з панами реготавсь,
З Дареса ж дуже глузовали,
Що силою вiн величавсь.
Звелiв Еней його пiдняти,
На вiтрi щоб поколихати
Од ляпаса i щоб прочхавсь;
Ентелловi ж дав на кабаку
Трохи не цiлую гривняку
За те, що так вiн показавсь.
40.[87 - Литва, литвини – жителi степовоi Украiни так звали не тiльки литовцiв, а всiх, хто жив на пiвнiч вiд Десни (див.: Основа. – 1861. – Кн. 1. – С. 265). Отже, литвинами звали жителiв як Бiлоруського, так i Украiнського Полiсся. «Отож пiд iм'ям Литва, що… в iсторичних джерелах вперше згадуеться пiд 1009 роком, впродовж столiть виступали, крiм власне литовцiв, також i латишi, i поляки, i бiлоруси, й украiнцi Полiсся… Саме в свiтлi цього й слiд сприймати популярнiсть на Украiнi прiзвищ типу Литвин, Литвиненко, Литвяк тощо та вiдповiдних назв населених пунктiв» (Непокупний А. П. Балтiйськi родичi слов'ян. – К., 1979. – С. 42).] Еней же, сим не вдовольнившись,
Іще гуляти захотiв
І цупко пiнноi напившись,
Ведмедiв привести звелiв.
Литва на труби засурмила,
Ведмедiв зараз зупинила,
Заставила iх танцьовать.
Сердешний звiр перекидався,
Плигав, вертiвся i качався,
Забув i бджоли пiддерать.
41.[88 - Ярмiз, ярмiс – спосiб, засiб; учиняти ярмiз – тут у значеннi: повернути на свiй лад, зробити по-своему, накоiти лиха. // Патинки – жiночi черевики, туфлi. // Пiшла в Ірисинi будинки – в античнiй мiфологii Ірися (Ірида) – богиня райдуги, прислужниця богiв, передовсiм Юнони. Виступае посередницею мiж богами i людьми (як райдуга з'еднуе небо i землю).] Як пан Еней так забавлявся,
То лиха вiн собi не ждав,
Не думав i не сподiвався,
Щоб хто з Олiмпа кучму дав.
Но те Юнона повернула,
І в головi так коверзнула,
Щоб зараз учинить ярмiз;
Набула без панчiх патинки,
Пiшла в Ірисинi будинки,
Бо хитра ся була, як бiс.
42.[89 - Хижа, хижка – кладовка, чулан у хатi; вхiд туди – iз сiней. Хижка не мала вiкон. // Принесла лепорт – принесла рапорт. Вираз iз тогочасноi армiйськоi термiнологii. // Лiжник – домоткана, груба шерстяна ковдра.] Прийшла, Ірисi пiдморгнула,
Черкнули разом в хижу вдвох,
І на ухо щось iй шепнула,
Щоб не пiдслухав який бог;
І пальцем цупко прикрутила,
Щоб зараз все то iзробила
І iй би принесла лепорт;
Ірися низько поклонилась,
І в лiжник зараз нарядилась,
Побiгла з неба, як би хорт.
