скачать книгу бесплатно
Нi, нi, пусти, я маю бути в мiстi.
Друга
Та вiн десь тут, ходiм до тих осокорин.
Перша
Менi нема з того користi,
Бо ж горнеться до тебе вiн,
З тобою тiльки i танцюе…
Мене те щастя не хвилюе!
Друга
Та вiн там буде не один,
Казав, що прийде i блондин.
Школяр
Глянь, пане-брате! Ну й дiвульки!
Гайда слiдом, пiдчепим хто яку.
Хмiльного пива дзбан,
Крiпкий тютюн до люльки
Та дiвка при боку – оце нам до смаку.
Дiвчина-городянка
Нiвроку, хлопцi дженджуристi,
Та легковажнi, просто жах:
Де б погулять в пристойнiм товариствi —
Так нi, побiгли по дiвках.
Другий школяр
(до першого)
Стривай, ще двi iдуть за нами,
Дiвчата ладнi, чепурнi;
Одна – моя сусiдка саме,
І страх до любостi менi.
Дивись, як нiжками дрiбочуть,
Напевно, нас догнати хочуть.
Перший
Нi, пане-брате! Що нам чепурнi!
Бiжiм, не даймо зникнуть дичинi.
Тi рученьки, що в будень працю люблять,
В недiльний день найкраще приголублять.
Мiщанин
Нi, новий бургомiстр не радуе мене,
Як на посаду став, так зразу кирпу гне!
А мiсту з цього мало послуг, —
Що день, то гiрше справи йдуть,
Що час, то збiльшуеться послух,
Що раз, то бiльше з нас деруть.
Старець-лiрник
(спiвае)
Пани коханi, любi панi,
Моi рум'янi, пишно вбранi
Учуйте голос слiзний мiй,
Запоможiть в нуждi гiркiй!
Нехай недарма буду грати!
Блаженний той, хто може дати…
Хай ради празника i ми
Повеселимся мiж людьми.
Другий мiщанин
Люблю я над усе в недiлю а чи в свято
Послухати про вiйни та боi;
В Туреччинi, – десь е такi краi, —
Народи рiжуться завзято.
Стоiш собi iз кухлем край вiкна,
А по рiцi човни проходять рiвномiрно;
Так весело святковий день мина,
І йдеш додому тихо й мирно.
Третiй мiщанин
Еге ж, сусiде, й я за те,
Хай б'ються там собi на лихо,
Хай свiт перевертом iде,
Аби у нас було все тихо.
Стара баба
(до дiвчат-городянок)
Дiвчатонька! Ой любий макiв цвiт!
У вас не закохатись годi!
Бабуся стане вам в пригодi —
Чи ворожить, чи вилити пристрiт.
Дiвчина-городянка
Не йди, Агато, до староi вiдьми,
Не станем тут iз нею говорить ми;
Та, знаеш, в неi в новорiчну нiч
Я судженого бачила навiч.
Друга
Та i менi вона гадала,
Його в кришталi показала:
Вiйськовий, смiлий, гарний на виду, —
Шукаю скрiзь його, та хтозна, чи знайду.
Солдати
Крiпкii замки —
Мури зубчастi,
Пишнi дiвчата,
Ще й гордуватi —
Здобич солдата!
Красна в нас плата
За смiливий труд!
Завше ми радо
Йдем за трубою,
Як до утiхи,
Так i до бою.
Любо нам жити,
Мило нам битись,
Замки й дiвчата
Мусять скоритись.
Красна в нас плата
За смiливий труд!
Вiзьмуть солдати
Й далi iдуть.
Фауст i Вагнер.
Фауст
Вiд криги звiльнив закутi хвилi
Ясноi весни животворний зiр;
Полiв зеленiе весела шир;
Стара зима у лютi безсилiй
Втекла до схову суворих гiр
І посилае подеколи звiдти
Зернистого снiгу спiзнiлу стягу,
Що зникне вмить на зеленiм лугу,
Бо бiлого сонце не хоче терпiти;
Всюди буяе рiст i цвiтiння,
Все одягае барвне одiння,
І як немае квiток ще тут,
То iх замiнюе вбраний люд.
З гiрки цiеi обернися
І на мiсто подивися:
Як iз темрявих ворiт
Весело висипав люд, мов цвiт.
Сонце всiх iх радо вiта:
Це ж бо день воскресiння Христа,
Та й самi вони з мертвих встали,
Вийшли з тiсних, ядушних домiв,
Кинули темнi горища й пiдвали,
Стiни гнiтючi майстерень, цехiв,
Вирвались з вулиць щемких оков,
Із святобливого смерку церков —
Вийшли всi до свiтла ясного!
Глянь-бо, глянь, народу якого
Розiйшлось по садах, по полях,
А рiка тече розлого,
Вся в веселих, рухливих човнах.
Од берега, до краю повен,
Одчалюе останнiй човен;
Навiть з далекоi гори
Убрань мигочуть кольори…
А он – селян святковi зграi,
Тут люди радi, як у раi,
І скрiзь один лунае крик:
Ось тут я справдi чоловiк!
Вагнер
Шановний докторе, iз вами
Приемно й корисно пройтись;
А сам би я не змiг гулять мiж мугирями,
Бо грубостi я не виношу скрiзь.
Цей крик i зик, скрипки, скраклi
Для мене зроду ненависнi:
Так репетують, мов iх гонять духи злi,
І це в них гра, i це в них пiсня!
Селяни
(танцюють i спiвають пiд липами)
Ой пастушок прибравсь в танок,
На жупанку – стрiчок, квiток —
Як мак той, процвiтае…
Пiд липою гульня вже йде,
І всi танцюють, аж гуде —
Гей, гоп! Гей, гуп!
То по-топ! Тупу-туп!
Ще й скрипка витинае.
Ось пастушок прискорив крок,
Та шусть в гурток, та до дiвок,
І вже одну штовхае…
Та обертаеться мерщiй:
«Агiй, дурний, який швидкий —
Гей, гоп! Гей, гуп!
То по-топ! Тупу-туп!
Звичаю мов не знае!»
Та пастушок ii в кружок,
Направо стриб, налiво скок —
Плахiття тiльки мае!
Розчервонiлись – аж горять,
Втомились – сiли спочивать,
Гей, гоп! Гей, гуп!
То по-топ! Тупу-туп!
Вiн дiвку пiдмовляе.
«Ой пастушок, голубчичок!
