скачать книгу бесплатно
Пекельного роду?
Глянь на цей знак!
Його бояться
Всi вашi зроду.
Чому ж це ти наiживсь так?
Виплiд триклятий!
Вмiеш читати
Ім'я Несказанного,
Чудом зачатого,
За нас розп'ятого,
В вiках осiянного?
Де ж вiн? За пiччю он,
І вже вироста, як слон,
Заповнюе весь покiй,
Хоче узятись туманом…
Спускайся униз мерщiй!
Падай ниць перед паном!
Бачиш, моi не марнii погрози,
Спалять тебе святii грози!
Не змушуй же
Вогонь троiстий лити!
Не змушуй же
Щонайсильнiших чар ужити!
Мефiстофель
(виступае, коли туман розiйшовся, з-за печi в одязi мандрованого схоласта)
Що тут за шум? Чим зможу вам служити?
Фауст
Так ось хто в пуделi сидiв!
Мандрований схоласт! Оце так насмiшив!
Мефiстофель
Вiтаю вас, великовчений муже!
Од ваших чарiв впрiв я дуже.
Фауст
Як звешся ти?
Мефiстофель
Як дивно запит цей
Вiд того чуть, хто зневажае слово
Й, не звикши мислить поверхово,
Зглибляе дiйсну суть речей.
Фауст
Таких, як ти, вiдома суть —
Аж свiтиться крiзь покрив назви;
Пiзнаетесь усюди враз ви,
Коли «лихими» вас «спокусниками» звуть.
Ну, добре, хто ж ти е?
Мефiстофель
Я – тоi сили часть,
Що робить лиш добро, бажаючи лиш злого.[25 - Я – тоi сили часть, / Що робить лиш добро, бажаючи лиш злого. – Мефiстофель глузуе з Фауста через те, що той «зневажае слово», i рекомендуе йому себе через своi «дii», якi заперечують самi себе; цим вiн дае зрозумiти вченому, що його переклад не вносить яснiсть у це мiсце Бiблii. Фауст, не розгубившись, у вiдповiдь глузливо обiгруе Мефiстофелеве слово «часть», на що диявол вiдповiдае новою низкою софiзмiв. Та все ж останне слово залишаеться за Фаустом, який обстоюе правду свого перекладу: «На всеблагу творящу силу, / Пiдступний, ниций, хижий бiс, / Ти руку смертно-зледенiлу / Даремно, грозячи, пiднiс».]
Фауст
Це загадка! Розгадку ж хто подасть?
Мефiстофель
Я – заперечення усього!
Бо всяка рiч, що постае,
Кiнець кiнцем нiчим стае,
І жодна рiч буття не гiдна.
А все, що ви звете грiхом,
Чи згубою, чи просто злом, —
Ото моя стихiя рiдна.
Фауст
Ти кажеш, що ти – часть,
а сам з'явивсь цiлком.
Мефiстофель
Менi чужа зарозумiлiсть.
Це ж тiльки ви з своiм дурним свiтком
Себе вважаете за цiлiсть.
Я ж – часть од частi лиш,
що перше всiм була,
Частинка тоi тьми, що свiтло привела,
Те свiтло гордее, що хочеться йому
З одвiчних володiнь прогнати матiр тьму.
Та це йому не вдасться – шкода сил,
Воно навiк приковане до тiл:
Од тiл тече, в тiлах лише прекрасне,
Тiлами лиш спиняеться в ходi,
А згинуть тi тiла – тодi
Й воно разом з тiлами згасне.
Фауст
А, ось до чого ти згодивсь!
Велике знищить – неспромога,
Так ти з маленьким заходивсь.
Мефiстофель
Та й тут непевна перемога!
Цей свiт, оце нiкчемне Щось,
Проти Нiщо мов затялось;
На всякi способи я брався,
А все удачi не дiждався:
Проти пожеж, потопiв, бур
Земля стоiть собi, як мур!
Людське й звiрине кодло теж набридло:
Як можна так поводитися пiдло?
Вже я iх бив, губив – i знов,
Дивись, шумуе свiжа кров.
І скрiзь таке, хоч бийся в груди —
В землi, в водi, в повiтрi, – всюди
Мiльйони родяться життiв,
В теплi i в холодi, в сирому i в сухому…
Остався б я, напевне, нi при чому,
Коли б огонь служить не захотiв.
Фауст
На всеблагу творящу силу,
Пiдступний, ниций, хижий бiс,
Ти руку смертно-зледенiлу
Даремно, грозячи, пiднiс.
До чогось iншого б узявся,
Потворний дух, порiддя тьми!
Мефiстофель
Та я вже й сам був поривався;
Про це ще поговорим ми.
А зараз можна менi вийти?
Фауст
Чому ж не можна? Ну й чудний ти!
Тепер уже знайомi ми:
Заходь до мене, як захочеш,
Вiкном – вiкном, дверми – дверми,
Та й через комин ти проскочиш.
Мефiстофель
Та так-то так! А звiдси вийти як?
Завадою постане пiд ногами
Бiля порога тайний знак.
Фауст
А! Ти злякався пентаграми,[26 - А! Ти злякався пентаграми… – Пентаграма (з грецькоi) – стародавнiй мiстичний знак у формi п'ятикутноi зiрки, що застосовували проти нечистоi сили.]
Що мае силу над чортами?
Пекельнику, як ти сюди пробравсь?
І як це дух такий попавсь?
Мефiстофель
А придивись до неi пильно, —
Вона накреслена нещiльно:
Не вийшов трохи крайнiй кут.
Фауст
Випадок добре постарався!
Так ти тепер в неволi тут?
Оце не ждав, не сподiвався!
Мефiстофель
Коли сюди я вскочив псом,
Я не помiтив знаку того, —
І чорту вийти вже незмога.
Фауст
А чом не вилiзти вiкном?
Мефiстофель
Та звичка в нас така вже здавна повелась:
Чортам i привидам скрiзь вхiд без перепони,
Але кудою влiз, тудою i вилазь.
Фауст
То в пеклi теж своi закони?
Чудова рiч! То з вами можна й пакт
Надiйний пiдписати, безумовно?
Мефiстофель
Як хто формальний укладе контракт,
Обiцяне завжди одержить сповна.
Колись питання це складне
Ми обговорим неодмiнно.
Ну, а тепер пусти мене,
Прошу тебе, прошу уклiнно.
Фауст
Та ще хвилиночку пожди,
Скажи менi хорошу казку!
Мефiстофель
Та це ми встигнемо завжди.
Пусти мене, зроби цю ласку!
Фауст
Чи я шукав тебе, скажи?
Ти ж сам попавсь менi на щастя.
Хто чорта вловить, то держи,
Хтозна, чи ще коли впiймати вдасться.
Мефiстофель
Гаразд, на все я пристаю,
Як хочеш, я лишусь з тобою,
Але дозволь фантазiю твою
Потiшити мого мистецтва грою.
