скачать книгу бесплатно
– травмi на водi;
– електротравмi;
– вибуховiй травмi;
– травми внаслiдок бiйки;
– повiшеннi.
Іммобiлiзацiя шиi на мiсцi аварii мае вирiшальне значення для запобiгання небезпечних травм, пов’язаних з ураженням шийного вiддiлу хребта!
Іммобiлiзацiя шийного вiддiлу хребта за допомогою шийного комiру
Заспокоiти та пояснити постраждалому, для чого це робиться.
Спочатку застосувати ручну фiксацiю.
Рятувальник повинен тримати голову постраждалого, зафiксувати своi руки, сперши iх на землю або на сидiння автомобiля.
Оптимальне фiксування постраждалого забезпечуеться через чотири простих кроки:
1. вимiряти шию постраждалого (враховуючи вiдстань мiж плечем i пiдборiддям);
2. вiдрегулювати i блокувати муфту;
3. вiдрегулювати пiдтримку пiдборiддя до обраного розмiру;
4. заблокувати рухому частину, натиснувши на два утримуючi затискачi.
Якщо вам потрiбен iнший розмiр, видалiть комiр, щоб запобiгти травмi, замiнiть розмiр i застосуйте знову.
3.4.16. Травми хребта
У структурi травматизму спiнальна травма (що означае наявнiсть пошкодження хребта та спинного мозку) займае трете мiсце пiсля травми трубчастих кiсток, черепно-мозковоi травми та складае до 2 – 3 % вiд усiх травм.
Ознаки ураження хребта:
– бiль може з’являтися нижче травмованого мiсця, кiнцiвки втрачають чутливiсть або в них вiдчуваеться поколювання.
Порядок дiй:
– постраждалого iммобiлiзують на жорстку поверхню, з пiдтримкою шиi i хребта в однiй площинi одночасно, щоб запобiгти скручуванню або вигину;
– стежити за тим, щоб дихальнi шляхи були вiдкритими, звести рухи до мiнiмуму.
Цi манiпуляцii виконуються за допомогою дошки Spineboar, вакуумного матраца або звичайного жорсткого щита.
3.4.17. Травма голови
Цей вид травми завжди серйозний i небезпечний, оскiльки може бути ускладнений ушкодженням головного мозку (струс, забiй).
Основнi ознаки:
– прояви сильноi сонливостi у людини;
– розвиток загальноi слабкостi;
– сильний головний бiль;
– можлива рiзка втрата свiдомостi;
– поява необгрунтованого запаморочення;
– розвиток нудоти i навiть сильноi блювоти;
– можлива амнезiя (стан, який стирае з пам’ятi людини тi подii, якi спровокували отримання самоi травми, або подii, що передували такiй).
Перша допомога при черепно-мозковiй травмi:
– постраждалого важливо укласти на спину, i при цьому повнiстю контролювати його стан (контроль свiдомостi та дихання);
– при вiдсутностi свiдомостi постраждалого необхiдно укласти в стабiльне бокове положення;
– безпосередньо на вiдкриту рану слiд накласти стерильну пов’язку.
3.5. Особливi ситуацii. Іншi невiдкладнi стани
3.5.1. Опiки
Опiки бувають викликанi рiзними чинниками.
Термiчний опiк
Вплив за рахунок тепла – полум’я, високих температур рiдини, нагрiвання металу, перегрiтоi пари, розпечених твердих тiл.
Дii при термiчних опiках:
– важливо швидке охолодження проточною водою (це стосуеться ситуацiй, коли джерело опiку вже локалiзовано);
– зняти одяг з постраждалого за умови, що вiн не прилип до шкiри (розрiзати, щоб не пошкодити тканини шкiри);
– пiсля роздягання постраждалого забезпечити захист вiд гiпотермii (за допомогою iзотермiчноi фольги).
Хiмiчнi опiки
– Промисловi кислоти: азотна, соляна, сiрчана тощо.
– Лужнi речовини: гiдроксид натрiю, калiю, кальцiю.
Дii при опiках, викликаних хiмiчними речовинами:
– промивання поверхнi проточною водою в таких ситуацiях мае бути бiльш тривалим, щоб впевненитися, що матерiал видалений та не залишилося нiяких слiдiв;
– глибина опiку прямо пропорцiйна часу контакту, концентрацii речовини, властивостi речовини.
Електричнi опiки
Вiдбуваються через контакт з електричним провiдником пiд напругою.
– При опiках, викликаних електрикою, важливим е вiд’еднати постраждалого вiд джерела живлення (або вимкнути джерело живлення).
– Завжди iснуе можливiсть пошкодження шийного вiддiлу хребта (в зв’язку з механiзмом дii).
Електричнi опiки бувають на поверхнi i в глибинi тiла.
– Знайти точку входу i точку виходу електроенергii. Це важливо, оскiльки вони надають iнформацiю про шлях струму по внутрiшнiм органам.
Небезпечнi локацii i опiки:
– опiки на дiлянцi шиi та обличчя небезпечнi, тому що можуть супроводжуватися дихальними ускладненнями;
– всi опiки на дiлянцi верхнiх повiк, рук, областi таза, мiсць згинання кiнцiвок, кiльцевi ураження кiнцiвок;
– опiки, що перевищують бiльш нiж на 30 % площi тiла, незалежно вiд ступеня.
Оцiнка ураження опiкiв постраждалого:
Для розрахунку площi опiку застосовують спосiб пiд назвою «правило 9 (Уоллеса)»
Класифiкацiя ступенiв
Залежно вiд площi руйнування тканини i глибини опiку визначають такi ступенi опiкiв:
І ступiнь опiкiв
– Бувають тiльки в поверхневому шарi шкiри.
– Проявляються почервонiнням, набряком, болем, ознобом.
– Тепловий опiк – це сонячнi опiки вiд довгого перебування пiд дiею сонця. Тривае 3 – 4 днi, пiсля чого зменшуеться почервонiння, в подальшому замiнюеться коричневою пiгментацiею та вiдлущуеться.
– Не враховуеться при розрахунку площ опiку!
– Специфiчне лiкування (лiкування протягом 7 днiв).
ІІ ступiнь опiкiв
– Являе собою везикули (пухирцi), наповненi жовтуватою рiдиною, що е видiленням плазми кровi.
– Цей тип опiку викликаеться гарячими рiдинами або розжареним металом, якi контактували протягом короткого промiжку часу зi шкiрою.
– Є найбiльш болючими, тому що нервовi закiнчення знаходяться на цьому рiвнi.
– Лiкування протягом 2 – 3 тижнiв, якщо опiк не iнфiкований.
ІІІ ступiнь опiкiв
– Ураження шкiри на всю ii глибину.
– Мiсцями з’являться чорний некроз або пухирi, що мiстять кров.
– Бiль не вiдчуваеться, тому що нервовi закiнчення можуть бути пошкодженi або повнiстю зруйнованi.
3.5.2. Утоплення
– Один iз видiв механiчноi асфiксii, при якому механiчним чинником е будь-яка рiдина (вода, вино, нафта тощо), що потрапляе в дихальнi шляхи.
– Якщо утопленик непритомний та перебувае у водi, необхiдно перевернути його на спину та перевiрити дихання.
– Безпосередньо на березi необхiдно вiдновити прохiднiсть дихальних шляхiв та перевiрити наявнiсть дихання.
– Немае потреби очищувати дихальнi шляхи вiд води (до легень потрапляе невелика кiлькiсть).
Не треба робити натискання на живiт або перевертати головою вниз для видалення води iз легень!!!
– За вiдсутностi дихання необхiдно виконати 5 вдихiв (зняття спазма – механiчноi асфiксii).
– Повторно перевiрити ознаки життя.
– За iх вiдсутностi розпочати СЛР.
– За можливостi максимально швидко застосувати дефiбрилятор.
– У разi появи ознак життя надати стабiльне положення.
Ускладнення:
– пiдвищений ризик гiпотермii, якщо температура води менше 25 °C;
– можливе пошкодження хребта;
– блювота е частим явищем;
– звернути увагу на стороннi тiла.
Немае рiзницi прiсна чи морська вода, утопленик обов’язково госпiталiзуеться!
3.5.3. Загальнi принципи допомоги постраждалим з отруеннями
