скачать книгу бесплатно
Є безлiч способiв транспортування постраждалого.
Кожен метод повинен враховувати мiсцезнаходження постраждалого, травми, зрiст i вагу постраждалого, необхiдну вiдстань, кiлькiсть осiб, якi будуть виконувати iммобiлiзацiю, наявне обладнання, час.
Рекомендацii:
– вiдкладiть iммобiлiзацiю, якщо це можливо, до прибуття допомоги;
– перед iммобiлiзацiею необхiдно виконати манiпуляцii першоi допомоги, за винятком випадкiв в небезпечному середовищi;
– пояснюйте постраждалому кожен крок, який ви будете робити.
У будь-якому випадку слiд дотримуватися таких правил:
– оцiнити своi фiзичнi можливостi;
– завжди зберiгати рiвновагу;
– пiднiмати або опускати постраждалого за допомогою м’язiв нiг;
– тримати спину прямо;
– тримати руки ближче до тiла;
– перемiщати постраждалого в мiру необхiдностi.
Пiдтримка та перенесення постраждалого в свiдомостi
– Можуть бути використанi краватки, мотузки.
Перенесення на ковдрi або схопивши за одяг
– Коли вага постраждалого бiльше за вагу рятувальника.
– Звернiть увагу на краватки, шарфи, верхнi гудзики.
– Коли постраждалий напiвроздягнений.
Перенесення одним рятувальником
Перенесення двома рятувальниками
3.10. Транспортування постраждалих
Перенесення постраждалих на ношах або жорсткому щiтi при русi по нерiвнiй мiсцевостi або на сходинках (бажано, щоб постраждалого несли три-чотири рятувальники):
– постраждалий транспортуеться ногами вперед;
– при пiдйомi на гору або по сходах – головою вперед.
3.10.1. Положення постраждалого при транспортуваннi в залежностi вiд типу травмування
На спинi:
– гiповолемiчний шок;
– проникаючi поранення живота;
– перелом нижнiх кiнцiвок;
– ушкодження хребта.
В положеннi «жаби»:
– перелом кiсток таза;
– поранення органiв черевноi порожнини.
На животi:
– травми та отпiки спини;
– травми сiдниць;
– травми задньоi поверхнi нижнiх кiнцiвок.
Стабiльне бокове положення:
– без свiдомостi;
– кома;
– отруення;
– часта блювота при черепно-мозковiй травмi;
– iнсульт, напади.
Напiвсидячи та поеднане положення напiвсидячи та «жаби»:
– поранення шиi;
– утруднене дихання, (диспное);
– перелом верхнiх кiнцiвок;
– при пiдозрi на шок, iнфаркт;
– поранення органiв грудноi клiтки.
3.11. Перша психологiчна допомога
Перша психологiчна допомога (далi ППД) – це сукупнiсть заходiв загальнолюдськоi пiдтримки та практичноi допомоги ближнiм, якi вiдчувають страждання i потребу.
ППД надаеться пiсля того, як базовi потреби людини задоволенi. Так, пiсля того, як особа постраждала вiд вчиненого злочину або стала його свiдком, у неi можуть з’являтися проблеми, яких ранiше не було. ППД може надати не лише професiйний психолог, а й iнший спецiалiст, який знайомий з правилами ii надання.
Надаеться ППД у будь-якому безпечному мiсцi за вiдсутностi стороннiх осiб.
Етика надання ППД:
– бути чесним/чесною з постраждалою особою;
– поважати думку постраждалоi особи;
– звiльнитися вiд власних стереотипiв;
– поважати етнокультурнi, гендернi особливостi;
Звернiть увагу, що у чоловiкiв i жiнок можуть бути рiзнi першочерговi потреби в кризовiй ситуацii. Для з’ясування потреб важливо уважно слухати постраждалу особу, нiчого не домислювати i не вигадувати. Важливо пам’ятати, що чоловiки та хлопчики також потребують емоцiйноi пiдтримки! Уникайте зосередження своеi уваги лише на жiнках та дiвчатах.
– не пропонувати жодних матерiальних благ;
– не пропонувати допомогу насильно;
– пояснити, що допомогу можна при бажаннi отримати пiзнiше.
Завдання ППД:
– формувати вiдчуття безпеки, зв’язку з iншими людьми, спокою i надii;
– сприяти доступу до соцiальноi, фiзичноi та емоцiйноi пiдтримки;
– змiцнювати вiру в можливiсть допомогти собi та оточуючим;
– сформувати у людини розумiння того, що надзвичайна подiя, свiдком або учасником якоi вона була, закiнчилась i не становить бiльше загрози.
При наданнi ППД необхiдно дотримуватися таких принципiв:
– захищати безпеку, гiднiсть i права людини (уникати дiй, якi можуть поставити людину пiд загрозу травмуючих впливiв; намагатися захистити ii вiд повторноi фiзичноi та психологiчноi травми; звертатися до людини з повагою; допомагати вiдстоювати ii права та отримувати належну пiдтримку; дiяти в iнтересах особи, якiй допомагаете);
– адаптувати своi дii до культурних традицiй людей, яким ви надаете допомогу;
– бути в курсi iнших засобiв реагування в надзвичайнiй ситуацii (знати, якi заходи реагування вживаються i якi е ресурси для надання допомоги; чiтко уявляти власнi функцii та iх межi); берегти себе.
До оперативних принципiв надання першоi психологiчноi допомоги належать:
1. Дивитися. Коли люди перебувають у стресовому станi, першим корисним кроком буде допомогти iм заспокоiтися, зокрема: знайти безпечне мiсце; говорити м’яко, повiльно та спокiйно; пiдтримувати зоровий контакт: спробувати сiсти поруч з людиною або присiсти перед нею так, щоб ви були на одному рiвнi; перевiрити умови безпеки.
Якщо людина панiкуе чи виглядае дезорiентованою, намагайтеся заохотити ii зосередитися на нетривожних речах у найближчому оточеннi. Наприклад, спробуйте привернути ii увагу до чогось, що ви бачите або чуете, примiром, можете прокоментувати звук або навколишнi об’екти.
2. Слухати. Будьте терплячими i спокiйними, коли ви говорите з людиною, котра знаходиться у стресовому станi. Їй може знадобитися деякий час на те, щоб довiритися вам, особливо якщо вона боiться. Важливо: виявити основнi потреби постраждалоi особи; звертатися до людини з повагою, вiдповiдно до ii культури; назватися; слухати, давши людинi виговоритися; бути делiкатними щодо фiзичного контакту; створити елементарнi комфортнi умови (наприклад, дати води).
3. Спрямовувати. Допомогти людинi емоцiйно подолати складну ситуацiю; надати необхiдну iнформацiю; допомогти зв’язатися з рiдними та/або зi службою соцiальноi пiдтримки. Якщо в людини виникае вiдчуття нереальностi того, що вiдбуваеться, вiдiрваностi вiд оточення, тодi для вiдновлення контакту з навколишнiм середовищем i самовладання попросiть ii: упертися ногами в пiдлогу; допоможiть ii поплескати пальцями або кистями рук по своiх колiнах; звернiть ii увагу на будь-якi нейтральнi предмети навколишнього оточення, якi вона може побачити, почути чи помацати; попросiть розповiсти, що вона бачить i чуе; попросiть ii зосередитися на своему диханнi i дихати повiльно.
4. ПРЕВЕНТИВНІ ПОЛІЦЕЙСЬКІ ЗАХОДИ ТА ЗАТРИМАННЯ ПРАВОПОРУШНИКА
4.1. Перевiрка документiв особи
Порядок проведення перевiрки документiв особи врегульовано ст. 32 Закону Украiни «Про Нацiональну полiцiю».
Полiцейський мае право вимагати в особи пред’явлення нею документiв, що посвiдчують особу, та/або документiв, якi пiдтверджують вiдповiдне право особи, у разi, якщо:
– особа володiе зовнiшнiми ознаками, схожими на зовнiшнi ознаки особи, яка перебувае в розшуку, або безвiсно зниклоi особи;
– iснуе достатньо пiдстав вважати, що особа вчинила або мае намiр вчинити правопорушення;
– особа перебувае на територii чи об’ектi зi спецiальним режимом або в мiсцi здiйснення спецiального полiцейського контролю;
– в особи е зброя, боеприпаси, наркотичнi засоби та iншi речi, обiг яких обмежений або заборонений, або для зберiгання, використання чи перевезення яких потрiбен дозвiл, якщо встановити такi права iншим чином неможливо;
– особа перебувае в мiсцi вчинення правопорушення або ДТП, iншоi надзвичайноi подii;
– зовнiшнi ознаки особи чи транспортного засобу або дii особи дають достатнi пiдстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засiб може бути знаряддям чи об’ектом учинення правопорушення.
4.2. Опитування особи
Порядок проведення опитування особи врегульовано ст. 33 Закону Украiни «Про Нацiональну полiцiю».
Опитування (вiдбiр пояснень) – це спосiб отримання iнформацii про обставини, що пiдлягають доказуванню в кримiнальному провадженi, а також у справi про адмiнiстративне правопорушення.
При опитуваннi особи полiцейський повинен дотримуватись загальних правил спiлкування з громадянами.
Полiцейський може опитати особу, якщо iснуе достатньо пiдстав вважати, що вона володiе iнформацiею, необхiдною для виконання полiцейських повноважень.
Для опитування полiцейський може запросити особу до полiцейського примiщення.
Надання особою iнформацii е добровiльним. Особа може вiдмовитися вiд надання iнформацii. Проведення опитування неповнолiтнiх е можливим лише за участi батькiв (одного з них), iншого законного представника або педагога.
Перед проведенням опитування особи полiцейський роз’яснюе iй пiдстави та мету застосування полiцейського заходу, якщо це не перешкодить виконанню полiцiею повноважень, покладених на неi Законом.
4.2.1. Опитування особи, яка звернулася до полiцii iз заявою про скоене правопорушення
При отриманнi повiдомлення про подiю полiцейськi повиннi з’ясувати у заявника (потерпiлого):
– яка подiя (правопорушення), де i в який час вiдбулася;
– чи е потерпiлi, iх чисельнiсть, в якому вони станi, чи надана iм медична допомога. Якщо заявником е сам потерпiлий, то в нього необхiдно довiдатись, чи не потрiбна йому медична допомога, i вжити заходiв для ii надання (допомогти зупинити автомобiль, вказати адресу лiкувального закладу i т. п.);
– чи вiдомi правопорушники, iх кiлькiсть i прикмети, звiдки прибули, де знаходяться. Якщо вони зникли, то в якому напрямку i на чому (вид транспорту), якими знаряддями i засобами вони користувались при вчиненнi злочину, послiдовнiсть iх злочинних дiй, якi слiди залишили на мiсцi подii, що викрали, прикмети викраденого;
