скачать книгу бесплатно
Свонсон вiдкрив справу Бредшоу i кiлька хвилин вивчав ii, перш нiж поглянути на в’язня.
– Бачу, що вас засудили до шести рокiв за дезертирство. Я ранiше такого не зустрiчав, – зiзнався вiн.
– Так, сер, – пiдтвердив Гаррi, не бажаючи гаяти жодноi митi дорогоцiнного часу.
– Тiльки не запевняйте, що невиннi, – продовжив Свонсон. – Лише один iз тисячi може бути таким. Всi факти свiдчать проти вас.
Гаррi кивнув.
– Але якщо будете поводитися належним чином, – Гаррi згадав про вбиральню, – i це не спричинить якихось проблем, то не бачу причин, щоб вас тримати тут аж шiсть рокiв.
– Дякую, сер.
– У вас е якiсь захоплення? – поцiкавився байдужкувато Свонсон.
– Читання, мистецтвознавство та хоровий спiв, сер.
Начальник подивовано зиркнув на Гаррi: чи той часом не знущаеться з нього? Вiн вказав на рамку, що висiла на стiнi за його робочим столом, i запитав:
– Можете доповнити нижнiй рядок, Бредшоу?
Гаррi вгледiвся у цитату: «Своi очi я зводжу до гори, звiдки прийде менi допомога». Вiн мовчки подякував паннi Елеонор Е. Мандей, за години, якi провiв на ii хорових заняттях.
– «Менi допомога вiд Господа, що створив небо й землю!» Псалом сто двадцять перший[3 - Книга псалмiв. Переклад Івана Огiенка.].
Начальник усмiхнувся.
– Скажiть, Бредшоу, хто вашi улюбленi автори?
– Шекспiр, Дiккенс, Остiн, Троллоп i Томас Гардi.
– Хiба жоден iз наших землякiв недостатньо хороший для вас?
Гаррi мало не вилаявся вголос, припустившись такоi очевидноi помилки. Вiн поглянув на заповнену книжкову полицю.
– Авжеж, – сказав вiн. – Вважаю Скотта Фiцджеральда, Гемiнгвея та О. Генрi незрiвнянними, а Стейнбека – найкращим сучасним письменником Америки.
Вiн сподiвався, що правильно вимовив це iм’я i поклав собi прочитати «Про мишей i людей», перш нiж наступного разу зустрiнеться з начальником.
Посмiшка знову з’явилась на вустах Свонсона.
– Яку роботу вам призначив Геслер? – запитав вiн.
– Прибирання крила. Хоча я хотiв би працювати в бiблiотецi, сер…
– Он як? – здивувався начальник. – Тодi дiзнаюся, чи е там вакансiя…
Господар кабiнету щось занотував у блокнотi, що лежав перед ним.
– Дякую, сер.
– Вас повiдомлять про це сьогоднi ж, – сказав начальник, ховаючи теку.
– Дякую, сер, – повторив Гаррi.
Вiн швидко пiшов до дверей, усвiдомлюючи, що на нього витратили бiльше часу, нiж стандартно вiдведенi п’ять хвилин. Як тiльки вiн вийшов у коридор, черговий провiв його до крила. Гаррi був удячний, що Геслера нiде не було видно, а прибиральники вже перебралися на другий поверх на той момент, коли вiн знову до них приеднався.
Задовго до того, як пролунав сигнал до обiду, Гаррi вже був виснажений до краю. Вiн став у чергу до казанiв i виявив, що Квiнн уже прилаштувався за прилавком, обслуговуючи в’язнiв. Чимала порцiя картоплi та вареного м’яса одразу ж потрапила у миску Гаррi. Вiн сидiв сам-один за довгим столом i поглинав iжу. Клiфтон мрiяв, щоб Геслер бiльше не з’явився цього дня, iнакше доведеться повертатися назад до вбиральнi…
Чергування Геслера вже закiнчилося, коли Гаррi збирався до роботи. Отож iнший наглядач послав новачка мити туалети. Гаррi провiв решту дня, пiдмiтаючи коридори та випорожняючи смiттевi баки. Єдине, про що вiн думав, було те, чи дав начальник вказiвку перерозподiлити його до бiблiотеки.
Якщо цього не станеться, Гаррi сподiвався хоча б на роботу при кухнi.
Коли Квiнн повернувся до iхньоi камери по обiдi, вираз його обличчя не залишив Гаррi сумнiвiв, що вiн не приеднаеться до Квiнна.
– Було одне вакантне мiсце на миттi посуду… – почав той.
– Може, я? – спохопився Гаррi.
– Але коли пан Сiдделл назвав твое iм’я, Геслер його одразу ж вiдхилив. Сказав, що тобi доведеться прибирати крило щонайменше три мiсяцi, перш нiж вiн розгляне можливiсть переведення на кухню…
– Що не так iз цим чоловiком? – вiдчайдушно запитав Гаррi.
– Подейкують, що вiн намагався стати офiцером вiйськово-морського флоту, але не склав iспит i був змушений влаштуватися на тюремну службу. Отож за наслiдки мае вiдповiдати лейтенант Бредшоу…
4
Увесь мiсяць Гаррi провiв, чистячи вбиральнi блоку А. І лише тодi, коли в крилi з’явився iнший новак, Геслер нарештi звiльнив його вiд цих обов’язкiв i заповзявся робити пекельним життя iнших.
– Цей клятий чоловiк, вiн псих! – лаявся Квiнн. – Сiдделл був ще готовий запропонувати тобi роботу на кухнi, але Геслер наклав на це вето.
Гаррi нiчого не сказав.
– Але не всi новини такi поганi, – додав Квiнн, – бо я чув, що Ендi Саваторi, заступника бiблiотекаря, випускають дочасно. Його мають звiльнити наступного мiсяця. Але головне – схоже, нiхто не претендуе на ту роботу.
– Дiкiнс мiг би, – буркнув Гаррi собi пiд нiс. – То що треба робити, щоби ii отримати?
– Нiчого. Намагайся створити враження, що ти не зацiкавлений. Адже Геслер не на твоему боцi…
Наступний мiсяць здався iще довшим, нiж попереднiй. Гаррi вiдвiдував бiблiотеку по вiвторках, четвергах i недiлях мiж шостою та сьомою. Але старший бiблiотекар Макс Лойд не давав йому жодних пiдстав вважати, що саме Клiфтон стане його заступником. А Саваторi мовчав як риба, хоча вiн явно щось знав.
– Не думаю, що Лойд захоче, щоб я йому допомагав, – зауважив Гаррi пiсля того, як одного вечора загасили свiтло.
– Лойд i не може хотiти, – пояснив Квiнн. – Це вирiшуе начальник.
Але Гаррi не мав певностi.
– Пiдозрюю, що Геслер iз Лойдом працюють у парi, щоб домогтися, аби я цю роботу не отримав…
– Кажеш – пара? А що це нагадуе? – сказав Квiнн.
– Параноiка…
– Атож, це саме те, ким ти станеш, хоча й не впевнений, що воно означае.
– Страждання вiд необгрунтованих пiдозр, – пiдказав Гаррi.
– Не можна сказати краще!
Гаррi не був упевнений, що його пiдозри були безпiдставними. Але за тиждень Саваторi вiдвiв його убiк i пiдтвердив найгiршi очiкування.
– Геслер подав три кандидатури на розгляд начальниковi, i твого iменi в списку немае.
– Це гаплик! – Гаррi тупнув ногою. – Тепер буду чистити вбиральнi до кiнця своiх днiв…
– Не обов’язково, – заперечив Саваторi. – Приходь до мене за день до того, як мене випустять.
– Але тодi вже буде пiзно…
– Не думаю, – сказав Саваторi, але не пояснив, чому. – Тим часом уважно вивчай кожну сторiнку оцього…
І вiн передав Гаррi важкий фолiант у шкiрянiй оправi, який рiдко покидав бiблiотеку.
?
Гаррi вмостився на горiшне лiжко i вiдкрив обкладинку тюремного статуту на двiстi сiмдесят три сторiнки. Ще не дiйшовши до шостоi сторiнки, вiн узявся робити виписки. А задовго до того, як вирiшив переглянути фолiант удруге, в його свiдомостi почав визрiвати план…
Клiфтон знав, що йому дуже бракуе часу, й усi дii треба ретельно вiдпрацювати, особливо коли вiн опиниться на сценi пiсля того, як пiднiмуть завiсу. Вiн збагнув, що не зможе здiйснити свiй план до звiльнення Саваторi. Окрiм того, уже призначать нового заступника бiблiотекаря…
Коли Гаррi провiв генеральну репетицiю в тишi iхньоi камери, Квiнн заявив, що вiн не лише параноiк, але й не сповна розуму, i запевнив, що його другий виступ буде вже на самотi…
?
Щомiсяця по понедiлках уранцi начальник в’язницi обходив кожен блок. Отож Гаррi знав, що йому доведеться чекати ще три тижнi пiсля звiльнення Саваторi, перш нiж той дiйде до блоку А. Свонсон завжди тримався одного i того ж маршруту, й в’язнi знали, що якщо турбуються про власну шкуру, краще зникнути з поля зору, щоб не трапитися йому на очi.
Коли Свонсон пiднявся на останнiй поверх блоку того ранку понедiлка, Гаррi вже чекав, щоб привiтати його зi шваброю в руцi. Геслер прошмигнув позаду начальника i помахав кийком, застерiгаючи, що коли Бредшоу дороге його життя, краще вiдiйти убiк. Та Гаррi не рушив iз мiсця, не залишаючи начальниковi iншого вибору, як зупинитися перед несподiваною завадою.
– Доброго ранку, сер, – привiтався Гаррi, нiби вони часто зустрiчалися один iз одним.
Свонсон здивувався, що зiткнувся вiч-на-вiч iз в’язнем. Та i ще бiльше здивувався, коли той до нього озвався. Вiн уважнiше придивився до Гаррi.
– Бредшоу, чи не так?
– У вас гарна пам’ять, сер.
– Я також запам’ятав ваш iнтерес до лiтератури. І був здивований, що ви вiдмовилися вiд посади заступника бiблiотекаря.
– Менi нiколи й не пропонували цю роботу, – зауважив Гаррi. – Інакше я прийняв би ii з радiстю, – додав вiн, вочевидь неабияк здивувавши начальника.
Тодi Свонсон звернувся до Геслера:
– Ти ж менi казав, що Бредшоу вiдмовився вiд цiеi роботи…
Гаррi не дав часу вiдповiсти Геслеру.
– Можливо, це я винен, сер. Адже не знав, що потрiбно подавати заявку на посаду.
– Зрозумiло, – кивнув начальник. – Тодi це все пояснюе. І можу додати, Бредшоу, що новий працiвник не знае рiзницi мiж Платоном i Плутоном.
Гаррi усмiхнувся. Геслер усе ще мовчав.
– Гарна аналогiя, сер, – похвалив Гаррi, перш нiж начальник вирiшив iти далi.
Але Клiфтон ще не все сказав. Вiн чекав, що Геслер от-от вибухне, i хутко вийняв конверт iз куртки i передав його начальниковi.
– Що це? – пiдозрiливо запитав Свонсон.
– Офiцiйне прохання звернутися до колегii, коли вони щоквартально вiдвiдуватимуть в’язницю наступного вiвторка, що е моiм правом згiдно з тридцять другою статтею Кримiнального кодексу. Я також надiслав копiю цього прохання своему адвокату, пану Сефтону Джелксу.
Уперше начальник виглядав стривоженим, а Геслер ледве стримувався.
– Ви будете скаржитися? – обережно запитав начальник.
Гаррi пильно поглянув на Геслера, перш нiж вiдповiсти:
– Згiдно зi статтею один-один-шiсть статуту, я маю право не розголошувати членам тюремного персоналу причин, чому хочу звернутися до ради, i впевнений, що й ви це знаете, сер.
– Так, звiсно, Бредшоу, – зронив начальник, розгубившись ще дужче.
– Але я маю намiр, крiм усього iншого, повiдомити колегii про прерогативу, яку ви надаете залученню лiтератури та релiгii до нашого повсякденного життя.
– Дякую, Бредшоу, – сказав вiн. – Це дуже люб’язно з вашого боку.
– Побачимося пiзнiше, Бредшоу, – прошипiв Геслер крадькома.
– Буду з нетерпiнням цього чекати! – гукнув Гаррi наостанок, аби Свонсон мiг його почути.
?
Протистояння Гаррi з наглядачем стало головною темою розмов серед в’язнiв у черзi за вечерею. А коли Квiнн повернувся з кухнi пiзнiше того вечора, то попередив Гаррi, що в блоцi припускають, що як тiльки вимкнуть свiтло, Геслер швидше за все його закатрупить.
– Я так не думаю, – спокiйно заперечив Гаррi. – Розумiеш, звинувачення про порушення правил виникае лише тодi, коли вiн мае справу з боягузом.
Квiнна, здавалося, вiн не переконав.
Гаррi не довелося довго чекати, щоби довести свою версiю, бо як тiльки свiтло вимкнулося, дверi камери вiдчинилися, i досередини увiрвався Геслер, розмахуючи кийком.
– Квiнне, геть звiдси! – гукнув вiн, насуваючись на Гаррi.
