скачать книгу бесплатно
Утiм, спочатку я розiбрався iз Рiчардсоном. Перший же удар, який я завдав правою, збив його з нiг. Вiн протримався ще з хвилину, але потiм я вдарив його лiвою, i вiн, будучи дуже високим, опинився на iншiй сторонi рингу.
Наступним був Конрой Нельсон, який багато рокiв тому програв Тревору Бербiку за титул чемпiона Канади. Вiн все ще посiдав друге мiсце у важкiй вазi в Канадi й був мiцним, досвiдченим хлопцем, одним iз тих, кому пощастило мати тiло Адонiса. Усi коментатори думали, що це той хлопець, який нарештi випробуе мене. Я добряче опрацював його в першому ж раундi. Два або три рази вiн мало не впав вiд моiх ударiв. А потiм настав другий раунд i… бум! бум! бум!.. я перiщив його в тулуб, а потiм дав йому правою в голову, зламавши нiс, i потiм лiвим хуком у пiдборiддя вiдправив його в нокаут. Коли реферi зупинив бiй, я ходив рингом, купаючись у захватi вболiвальникiв мого рiдного мiста, розкинувши руки в сторони.
Мiй наступний бiй вiдбувся шостого грудня у Фелт Форум, що на Медiсон-Сквер-Гарден. Приiхали всi моi друзi з Браунсвiла. Проте я був надто зайнятий, щоб серйозно думати про поiздку до Нью-Йорку i гулянки. Я не мiг дочекатися, щоб пройти крiзь усi цi боi й отримати свiй шанс на титул для Каса. Моiм противником того вечора був Семмi Скафф. Мое iнтерв’ю пiсля бою тривало довше, нiж сам бiй. Скафф був незграбним 250-фунтовим селюком iз Кентуккi, i я поклав його двома приголомшливими лiвими хуками по головi, вiд яких його обличчя запливло кров’ю, а нiс добряче пiдрихтувався. Пiсля бою Джон Кондон, редактор вiддiлу боксу в MSG, який робив аналiтичнi коментарi до бою, попросив мене описати типовий день у життi Майка Тайсона.
«Майк Тайсон – це просто працьовитий боець, його особисте життя дуже нудне. Усi тi, хто кажуть, що хотiли б побути на моему мiсцi, усi тi сотнi людей, що говорять таке – вони й на десяту частину не усвiдомлюють цього. Якби вони були на моему мiсцi, то плакали б, мов немовлята. Вони не могли б iз цим впоратися». На мiй наступний бiй ми повернулися в Латам. Це була головна подiя, i арена була повна-повнiсiнька моiми вболiвальниками. Моiм противником був мiцний на вигляд хлопець Марк Янг. Коли ми пiдiйшли до центру ринга за iнструкцiями, я вiдчув його енергiю. Пiд час iнструктажу вам потрiбно дивитися на вашого противника, але це нiчого не означае, це просто показуха. Ти вiдчуваеш цю iхню енергiю вiд iхнього духу, вiдчуваеш iхню душу, а потiм йдеш назад у свiй куток i думаеш такий: «От дiдько» або «Та вiн просто слабак». Того вечора то було бiльше як: «О чорт, вiн йде битися». Кевiн теж це вiдчув.
«Бий його сильними ударами i рухай головою, – сказав Кевiн. – Не забувай рухати головою, вiн йде битися».
Продзвенiв дзвiнок, i вiн швидко вискочив на ринг. Вiн був диким, я став навiшувати йому сильнi удари й рухати головою. Трохи бiльше нiж за хвилину вiн зробив дикий правий випад, я повернувся навколо нього i зробив хитрий сильний правий аперкот, i… бум!.. вiн пiднявся в повiтря i впав обличчям вниз. Рей Манчiнi був спортивним телевiзiйним коментатором, i дуже хвалив моi навички, але вiн вважав, що прийшов час моiм менеджерам пiдiбрати менi для бою когось вартiсного.
Проте Джиммi дотримувався свого плану. За два тижнi я вже був в Олбанi i бився з Дейвом Жако. Вiн мав поважний рахунок у 19:5, з яких 15 перемог були нокаутом, включаючи технiчний нокаут над Рейзором Раддоком. Це був високий худий бiлий хлопець. Вiн не мав вигляд крутого бiйця, хоча й був таким насправдi. Я клав його знову й знову, але вiн постiйно пiдiймався. Суддя зупинив бiй пiсля мого третього нокдауну в першому раундi.
Того вечора я з кiлькома друзями святкував свою перемогу. Наступного ранку, близько восьмоi години, я постукав у дверi Камiлли. Вона вiдкрила, я увiйшов усередину i сiв. Я нiчого не говорив.
– І як воно? – запитала мене Камiлла.
– Усе пройшло добре, але шукав тут того, кого бiльше немае, – сказав я, i сльози покотилися по моiм щокам. – Там не було Каса. Усi кажуть менi, що я все роблю правильно, що я все роблю добре, i нема кому тепер сказати менi, що я зробив не так. Неважливо, наскiльки добре я б виступив, Кас, швидше за все, побачив би, що я зробив щось не так.
Я розповiв про те, як я себе почував, коли у мене брали iнтерв’ю для Sports Illustrated на тому тижнi.
«Я страшенно сумую за Касом. Вiн був моею опорою. Усi тi речi, над якими ми працювали, починають менi даватися. Проте, коли справа доходить до цього, кого це на справдi переймае? Менi подобаеться робити свою роботу, але я не вiдчуваю щастя вiд моеi непереможностi. Я б’юся з усiх сил, викладаюся на повну, але коли все закiнчуеться, немае нi Каса, щоб розповiсти менi, що я зробив не так, нi матерi, щоб показати iй вирiзки з газет».
Я вiдкладав своi почуття в бiк i поринав iз головою в справи. 24 сiчня 1986 року я бився з Майком Джеймсоном. Це був великий iрландець, якому вдалося здобути перемогу над Тексом Коббом i Майклом Доуксом. Менi знадобилося п’ять раундiв, щоб зупинити його, тому що вiн був пiдступним ветераном i знав, коли мене потрiбно затримати. Це було схоже на нудний бiй. Мiй наступний противник пiдняв цю тактику на новий рiвень. Шiстнадцятого лютого я зустрiв Джессi Фергюсона в Троi, штат Нью-Йорк. Бiй транслювали на каналi ABC, i це був мiй перший виступ на нацiональному телебаченнi. Фергюсон став чемпiоном ESPN, коли п’ять мiсяцiв тому побив Бастера Дугласа. Я дивився, як вiн проходжуеться ареною пiсля своеi перемоги на чемпiонатi, i менi дуже хотiлося кинути йому виклик за його пояс. Я бився на розiгрiвi.
Я знав, що це буде важкий бiй. Пiд час iнструктажу вiн навiть не дивився менi в очi. Вiн тримався дуже смиренно i покiрно. Проте вiд нього не вiдходило нi краплi страху чи сумнiву, тож я не збирався застосовувати жодного з моiх скромних бiйся – дивитися – менi – в – очi прийомiв. Я вiдчував, що вiн не може дочекатися моменту, щоб вдарити мене.
Я боровся в рiдному мiстi, i це забезпечувало менi перевагу в багатьох сенсах. Джиммi все ретельно пiдготував для мого першого нацiонального виступу. Вiн змусив нас одягти рукавички вагою вiсiм унцiй – легшi, нiж зазвичай. Ринг, на якому ми боролися, був менший, нiж завжди. І всi офiцiйнi представники були в нашому кутку.
Я почав боротьбу iз жорсткоi атаки в його торс. Проте Фергюсону вистачило майстерностi, щоб втримати мене. Так тривало протягом перших чотирьох раундiв. Утiм на п’ятому я загнав його в кут i зламав йому нiс правим аперкотом. Вiн заледве протягнув до кiнця раунду, i знову потрапив у бiду у шостому раундi. Тодi вiн просто нахабно вчепився в мене i повнiстю проiгнорував команду реферi зупинитися. Справа дiйшла до того, що реферi зупинив бiй. За iронiею, дисквалiфiкацiя зупинила i мою серiю нокаутiв. Але наступного дня мiсцева боксерська комiсiя змiнила результат на технiчний нокаут.
На зустрiчi з репортерами, яка вiдбулась пiсля бою, я випадково заварив скандал. Коли вони запитали мене про перемогу над Фергюсоном пiсля мого аперкоту, я сказав: «Я хотiв ще раз вдарити його по носi так, щоб кiстка його носа провалилась йому в мозок. Я завжди прислухався до порад лiкарiв. Вони казали, що щоразу, коли нiс потрапляе в мозок, шансiв у мого противника вiдразу ж встати жодних».
Репортери смiялися, але, схоже, що це був просто нервовий смiх. Слова, якi я сказав репортерам, були точнiсiнько тими, що повторював менi колись Кас. Я не думав, що сказав щось не так. Ми з Касом завжди говорили про науку калiчити людей. Я хотiв бути зухвалим та зловiсним чемпiоном. Колись я дивився по телевiзору передачi з персонажами комiксiв – людей iкс та мого улюбленого Апокалiпсиса. Апокалiпсис говорив: «Я не просто злий, я е саме зло». Кейтон i Джейкобс хотiли, щоб я був дружнiм та товариським з усiма, але я знав, що людина, яка дружня з усiма – ворог сама собi.
Наступного дня все це лайно через мiй коментар потрапило на вентилятор. Ньюйоркськi газети повиходили iз заголовками «Цей бандит – це справжнiй Тайсон?» Один репортер навiть зателефонував моiй старiй соцiальнiй працiвницi мiсiс Коулман, i вона порадила менi бути чоловiком, а не твариною. Проте менi було однаково. У мене була своя робота. Я не збирався ставати чемпiоном Майком Тайсоном у суперважкiй вазi, удаючи з себе хорошого хлопчика. Я збирався зробити це в iм’я Каса. Моi противники повиннi були знати, що змагаючись зi мною, вони заплатять своiм життям або своiм здоров’ям.
Джиммi та Кайтон пiсля цього спробували заткнути менi рот. Вони доручили Стiву Лотту сказати менi, що говорити пiсля матчу. Джиммi навiть звiльнив iхнього пiарщика через те, що той розiслав ту цитату по всiм каналам. Незабаром пiсля цiеi бiйки Джиммi запросив кiлькох ретельно вiдiбраних репортерiв повечеряти з нами. Там був Ед Шайлер з Associeted Press, i вiн вiдчував, що Кейтоном i Джиммi керуе вiдчайдушне бажання отримати для мене титул до того, як я вплутаюсь у серйознi неприемностi. Проте це було зовсiм не так. Я думаю, вони просто хотiли заробити побiльше грошей, поки могли. У них не було такоi ж поваги до моеi мiсii, як у мене.
Кейтон i всi iншi хотiли вiдбiлити мене вiд iсторii мого дитинства в Бруклiнi й створити навколо мене позитивний iмiдж. Кас знав, що це повна маячня. Вони намагалися придушити мое ество i змусити вiдповiдати iхнiм стандартам. Я ж хотiв, щоб люди побачили дикуна, який був у менi.
Пiсля бою з Фергюсоном ми влаштували вечiрку. Увесь той час я сильно пив. Звiсно ж, я не пив пiд час тренувань, але щойно бiй закiнчувався, наставав час руйнувати себе. Я став справжнiм алкоголiком. Утiм я пив подалi вiд ока всiх засобiв масовоi iнформацii мiста. Ми тусувалися в Олбанi в барi September, що належав моему другу. То було наше улюблене мiсце. Інодi туди приiжджали хлопцi з мiста, iз Бостона чи з Лос-Анджелеса з якихось робочих питань, i вони поводилися як великi шишки, нiби намагаючись розтоптати нас, маленьких провiнцiалiв, тодi ми ставили iх на мiсце, вибиваючи з них все лайно. Я не хотiв учиняти бiйки, не хотiв судовоi тяганини через це, але то були люди, що лiзли битися зi мною у моему закладi. Я пiдбурював бiйку, говорячи речi типу: «Просто дай цьому мудаку. Ким вiн себе уявив?» У нас вдався чудовий день iз тими понаiхавшими.
Мiй наступний бiй був проти Стiва Зоскi десятого березня в Колiзеi Нассау. Зускi нiколи не доводилося програвати в жодному зi своiх попереднiх боiв, але я зробив кiлька аперкотiв у третьому раундi й нокаутував його. Проте я не був вражений своiм виступом. Напередонi я впав зi сходiв у своему голубнику бiля Камiлли й порiзав собi вухо. Зускi кiлька разiв ударив мене по вуху, i воно розпухло пiд час бою, вплинувши на мою рiвновагу. У своему iнтерв’ю пiсля бою я натякнув на своi iншi проблеми.
– Менi не сподобався мiй виступ, – сказав я Рендi Гордону, який освiтлював бiй. – У мене е багато особистих проблем, якi я намагаюся подолати.
Кейтон пiзнiше сказав пресi, що я мав на увазi проблеми з дiвчатами, але це була нiсенiтниця. Тодi у мене ще не було дiвчини. Я просто був у депресii через те, що так багато моiх друзiв iз Браунсвiла було вбито. Це було варварство. Однi моi друзi вбивали iнших за грошi.
Пiсля бiйки один iз представникiв журi помiтив у мене на вусi велику опухлiсть. Тож наступного дня Джиммi попросив спецiалiста оглянути мое вухо, той побачив, що хрящ мого вуха сильно iнфiкований i негайно вiдправив мене на перевiрку до Моунт Сiнай, що на Верхньому Іст-Сайдi. Вiн хвилювався, що я можу втратити вухо, якщо його не лiкувати. Менi сказали залишатися десять днiв у госпiталi й прописали вiдвiдувати два рази на день барокамеру, де менi в хрящ вводили антибiотики.
Лiкарi з Маунт Синай сказали менi, що було б непогано виходити й дихати свiжим повiтрям. Тож щодня пiсля завершення мого другого лiкувального сеансу о третiй годинi дня до мене приiздили Том Паттi та близький друг мого дитинства Дюран i забирали мене на лiмузинi. Ми iхали разом на Таймс Сквер i тусувалися там, фотографуючись з усiма мiсцевими повiями й чуваками, якi робили за грошi туристам фотографii з пiтоном на шиi. Ми йшли в повний вiдрив i веселилися цiлу нiч. О четвертiй ранку я повертався назад до госпiталю, i медсестри починали бiситися. «Це не готель, а госпiталь!» Коли я показав лiкарям своi фотографii з повiями й пiтоном, вони теж розлютилися. «Нi-нi, ми зовсiм не мали на увазi, що ти маеш пiти в загул на всю нiч. Ми мали на увазi пiти вниз посидiти в Централ Парк, подивитись на пташок та бiлочок, подихати трохи свiжим повiтрям».
Це було майже за два мiсяцi до мого бою з Джеймсом Тiллiсом на пiвночi штату Нью-Йорк. Коли настав час бою, я був не в формi через свою хворобу, а також через те, що занадто багато пив i веселився. Бiй тривав десять важких раундiв, i я був просто радий тому, що вiн закiнчився. Один раз я збив його з нiг, i ця обставина, певно, змусила схилитися шальки терезiв на мiй бiк, але вiн був найскладнiшим моiм суперником, зi всiх, що зустрiлись менi тодi. Вiн так мене вiдгамселив, що я навiть не мiг ходити пiсля того бою. Менi довелося залишитися в готелi. Я навiть не мiг доiхати додому. Того вечора я дiзнався, що таке справжня бiйка. Кiлька разiв пiд час бою менi так сильно хотiлося впасти, щоб хоч трохи перепочити, але я продовжував атакувати i утримувати його, намагаючись вiдновити дихання.
Наступного дня Джиммi Джейкобс перейшов до режиму штурму. Вiн сказав пресi: «Цей бiй був для нього просто черговим бар’ером. Тепер же ми побачимо, на що вiн здатен насправдi». Вiн умiв майстерно манiпулювати пресою, не кажучи вже про просту публiку. Вiн i Кейтон органiзували рекламну кампанiю, яка не мала собi рiвних. Жоден актор у свiтi нiколи ранiше не отримував такоi уваги преси. Зараз це роблять усi, але тодi вони були справжнiми новаторами.
Менше нiж за три тижнi я бився в Гарденi з Мiтчем Грiном. Вiн був божевiльним шибздиком. Вiн намагався завдати менi кривди ще до бою, сказавши кореспонденту Daily News, що я дев’ятнадцятирiчний хлопець, який виглядае на сорок рокiв. Коли Марв Альберт запитав мене, чи вдалося Грiну мене образити, я сказав: «Мiтч Грiн – хороший боець, але його рiвня красномовства не достатньо для того, щоб завдати менi болю. Отже, нi».
Це був мiй перший бiй на новому контрактi з HBO, про який для мене подбали Джиммi й Кейтон. І це був справжнiй кайф – уперше битися на великiй аренi в Медiсон-Сквер-Гарден. Утiм, ви б про це не здогадалися з передматчевого iнтерв’ю на каналi НВО. Коли мене запитали, чи насолоджуюся я всiею увагою до мене, славою та багатством, я спохмурнiв. «Люди не захотiли б опинитися на моему мiсцi. Вони кажуть, що я заробляю добрi грошi. Але якби iм довелося пройти через тi речi, через якi проходжу я, вони б заплакали. Це так пригнiчуе. Усi чогось хочуть. Так само важко, як ти працюеш у тренажерному залi, люди працюють, намагаючись забрати у тебе твоi грошi». Тут я говорив просто, як Кас. Ви могли б подумати, що я буду налаштований оптимiстичнiше, адже це був мiй перший раз, коли я виступав хедлайнером у Гарденi.
Грiн був тодi шанованим бiйцем. Вiн був чотириразовим чемпiоном Golden Gloves i залишався непереможеним доти, поки 1985 року не програв бiй за титул чемпiона USBA Тревору Бербiку. Проте я знав, що поб’ю його, щойно вийшов на ринг. Я не вiдчував вiд нього жодноi менi загрози. Боротьба йшла на вiдстанi, але це було нормально. Пiсля бою з Тiллiсом я хотiв навчитися почувати себе бiльш комфортно в бою на десять раундiв. Я знав, що вiн не зможе заподiяти менi шкоди, i вирiшив попрацювати над своею витримкою. Я виграв кожен раунд, i це був не нудний бiй. У якийсь момент я вибив йому з рота капу з мiстком i парою зубiв у ньому. Вiн був гарно покараний. Я був настiльки розслабленим, що мiж восьмим i дев’ятим раундами, коли Кевiн буквально почав бурмотiти менi просто у вухо всiлякi поради щодо того, що я маю бити сильнiше, я злегка поцiлував його.
Пiсля бою я повернувся до свого звичайного зарозумiлого я.
«Не хочу здатися егоiстом, але я дуже легко виграв цей бiй. Я вiдмовляюсь бути побитим. Я нiкому не дозволю встати у мене на шляху», – заявив я журналiстам. Наступною моею метою був Реджi Гросс. Вiн був крутим бiйцем, його називали Спойлером[13 - Спойлер – вiд англ. spoil – псувати – прим. перекл.], тому що вiн попсував настрiй деяким хорошим бiйцям, включаючи Берта Купера i Джиммi Кларка, який був великим американським олiмпiйцем. Цей матч опинився на межi зриву, тому що я тяжко захворiв на бронхiт того тижня. Я страждав бронхiтами все життя i вже звик до них, але того разу то був серйозний випадок. У день бою мене вiдвели до лiкаря, i вiн провiв менi огляд.
– Боюся, менi доведеться вiдкласти цей бiй. Вiн дуже хворий, – сказав доктор.
– Сер, чи можу я, будь ласка, поговорити з вами хвилинку, – запитав Джиммi. Я побачив блиск в очах Джиммi, i вже наступноi митi я боровся на ринзi.
У першому раундi я накинувся на Гросса зi шквалом ударiв, а вiн просто прикривався. Потiм вiн раптово вирiшив обмiнюватися зi мною ударами – мене це цiлком влаштовувало. Вiн накинувся на мене з несамовитими атаками, вiд яких я успiшно ухилився, а потiм я збив його з нiг могутнiм лiвим хуком, потiм я одразу ж збив його з нiг вдруге кiлькома послiдовними ударами. Попри протести мого суперника, реферi зупинив бiйку, адже Грос ледве тримався на ногах i його погляд став просто скляним. «Ти навiть ходити не можеш, а хочеш битися? – сказав реферi.
Моi наступнi два противника, здавалося, були гiршого сорту. Можливо, Джиммi й Кейтон просто хотiли, щоб я виграв ще кiлька боiв нокаутом у першому раундi пiсля цих двох технiчних перемог. Я був вдячний iм за Вiльямса Осiю, але менi знадобилося два раунди, щоб нокаутувати Лоренцо Бойда. Проте мiй блискавичний удар у грудну клiтину з правоi, й наступний за ним могутнiй аперкот, нанесений злiва, змусив натовп вибухнути схвальними криками. За два тижнi я привернув увагу публiки, знищивши за тридцять секунд Марвiса Фрейзера, сина Джо. Я загнав його в кут, де вiн не мiг протистояти моiм ударам, а потiм прикiнчив своiм улюбленим правим аперкотом. Вiн виглядав серйозно пораненим, тому я поспiшив допомогти йому пiднятися. Марвiс менi подобаеться – вiн чудова людина.
Лише кiлька тижнiв до того менi виповнилося двадцять, i я планував стати наймолодшим чемпiоном у надважкiй вазi до кiнця 1986 року. Джиммi i Кейтон поки вели переговори iз цього приводу, а поки у серпнi менi потрiбно було битися в Атлантiк-Сiтi з Хосе Рiбальтою.
Рiбальта був мiцним горiшком, i на вiдмiну вiд Грiна чи Тiллiса вiн завдав менi клопоту. І у нього, схоже, було достатньо сили волi, щоб не дати менi його нокаутувати. Я збив його з нiг у другому i ще раз у восьмому раундах, але вiн пiдводився знову й знову. У десятому вiн впав втрете, а коли пiднявся, я знову повалив його на канати, i реферi зупинив бiй.
Рiбальтi вдалося завоювати повагу натовпу та коментаторiв, але, крiм того, вiн ще й зiпсував мiй вечiр. Пiсля бою у мене було побачення з красивою юною студенткою з Унiверситету штату Пенсiльванiя, з якою я познайомився на столiтнiй рiчницi Статуi Свободи. Ця дiвчина провела мене до самоi моеi кiмнати i почала вже торкатися мене, але я вiдсахнувся вiд болю.
«Гей! Будь ласка, не чiпай мене. Нiчого особистого, але ти повинна пiти просто зараз. Менi просто потрiбно трохи спокою», – сказав я iй. Вона все зрозумiла i поiхала назад до свого унiверситету, але ми надолужили згаяне, коли я побачив ii наступного разу.
Вона була на тому бою i бачила, як мене добряче вiдлупцювали. Менi нiколи ранiше не доводилося стикатися з чимось подiбним. Мене нудило вiд усiх тих ударiв Рибальтi навiть за кiлька годин пiсля бою. Рiбалта i Тiллiс були единими хлопцями, яким вдалося примусити мене почуватися ось так пiсля матчу. Нiколи потiм мое тiло так не болiло пiсля поединку. Проте я пригадую, що читав, як iншi вiдомi бiйцi описували схожi почуття пiсля бою – як розколювалась голова, так нiби вона вже не належить тiлу, тож я вирiшив, що це просто частина того шляху, який менi належить пройти.
Переговори про титульний бiй були у самому розпалi, i Джиммi вирiшив, що я повинен битися у Вегасi, щоб звикнути до нього, перш нiж буду битися там за титул. Ми зупинилися в будинку доктора Брюса Гендельмана, друга Джиммi. Я почав тренуватися в тренажерному залi Джоннi Токко, напредиво запущеному олдскульному спортзалi без жодних зручностей, там навiть не було кондицiонера. Токко був чудовим хлопцем, який дружив iз Соннi Лiстоном. На стiнах висiли фотографii Джоннi й iнших вiдомих бiйцiв минулого.
Одного разу я був у роздягальнi, готуючись до спарингу, коли на мене накотило. Я сказав Кевiну, що менi не подобаеться у Вегасi i я хочу повернутися додому. Насправдi, я занадто хвилювався через майбутнiй бiй. Якщо я не виграю бiй iз Ретлiфом, то не зможу претендувати на бiй iз Тревором Бербiком.
Кевiн вийшов i сказав про це Стiву Лотту. Тож Стiв став перебирати в головi можливi опцii того, що сказав би на його мiсцi Кас? Стiв увiйшов до роздягальнi i постарався триматися на позитивi. «Ти зiрка цього шоу. Ти нокаутуеш цього хлопця за два раунди. Усе буде просто фантастично. Якщо тобi тут не сподобаеться, то ми бiльше нiколи сюди не повернемося, як тобi це?»
У Стiва завжди була чарiвна манера справлятися з рiзними ситуацiями. Звичайно, я не збирався все кидати, менi просто було необхiдно випустити пар. Проте вiн не вмiв дiяти так, як дiяв би на його мiсцi Кас. Кас подивився б на мене i сказав: «Що? Ти боiшся цього хлопця? Цей хлопець просто нiщо. Я поб’ю його замiсть тебе».
Отже, шостого вересня я бився з Альфонзо Ретлiфом, колишнiм чемпiоном свiту у надважкiй вазi. Я не думав, що вiн буде кращим за Рiбальту, i вiн виявився не простим суперником; вiн був жорстким противником. Вегаськi букмекери, схоже, були iншоi думки про це. Вони не приймали ставки на сам бiй, а тiльки на перевагу в п’ять раундiв. Можна подумати, що я сприяв винайденню нового способу робити ставки. До мене такого не iснувало. Я вивiв букмекерську гру на новий рiвень.
Прозвучав дзвiнок до початку бою, i Ретлiв просто взлетiв. Як порiвняти з ним, Мiтч Грiн виглядав одним iз тих пауер волкерiв[14 - Пауер волкер – вид спортивного ходiння з навантаженням вагою – прим. перекл.]. Усе було настiльки швидко, що навiть хлопцi з HBO жартували. «Цiкаво, чи буде вiн використовувати свiй десяти- або дванадцятишвидкiсний велосипед у другому раундi», – сказав Ларрi Мерчант.
Вiн намагався боротися в наступному раундi, але довго не протримався. Я кинув його додолу лiвим хуком, а потiм, коли вiн пiднявся, розбив на друзьки кiлькома ударами його оборону.
«У його велосипеда спустило колесо», – хмикнув Мерчант. Коли Джиммi вийшов на ринг пiсля бою, вiн прокоментував бiганину Ретлiфа. «Я вiдчував, як вiн наганяе вiтер,» – сказав я.
Скоро ми отримали офiцiйне пiдтвердження. 22 листопада 1986 року я мав битися за титул з Тревором Бербiком. У мене було понад два мiсяцi вiльного часу мiж боями, i Джиммi з Кейтоном вирiшили, що непогано було б влаштувати ток-шоу за моеi участi, щоб розрекламувати бiй i просунути мою кар’еру. Я почав з’являтися на Нiчному життi Девiда Бреннера. Девiд був чудовим хлопцем i ставився до мене з неймовiрною повагою. Вiн передбачав, що я стану наступним чемпiоном у суперважкiй вазi, але, як добре не звучало б його передбачення, набагато бiльше для мене важило, коли його iнший гiсть, колишнiй великий чемпiон Джейк Ламотта, сказав теж саме.
– Без сумнiву, вiн – наступний чемпiон свiту в суперважкiй вазi, – сказав Джейк, виходячи i обiймаючи мене. – А якщо вiн не зробить усього як слiд, я його натовчу. Продовжуй у тому ж дусi, друже; ти станеш таким, як Джо Луiс, Марчiано, можливо, навiть краще.
Мое серце забилось сильнiше, коли я почув це.
Тодi Бреннер поставив Джейку запитання, i той дав дуже мудру вiдповiдь.
– Припустимо, Майк стае чемпiоном. Яку пораду ви б йому дали?
– Найкраща порада, яку я мiг би йому дати – це бути постiйно зайнятим справою i поводитися так, наче потрапив на пару рокiв до в’язницi, – сказав Джейк. – Тримайся подалi вiд усього цього смiття. Там дуже багато смiття.
– А чому там обов’язково мае бути смiття? – запитав я.
– На жаль, такi хлопцi, як ти i я, притягують до себе покидькiв, – сказав вiн.
Я брав участь у Шоу Джоани Рiверс. Вона та ii чоловiк Едгар менi подобались. Завдяки iм обом я почував себе дуже добре. Я вiдчував вiд них потiк хорошоi енергii. Це були однi з найкращих моментiв у моему життi. Пiд час нашого iнтерв’ю Джоан запитала мене, чи е у мене якась моя Адрiан, як у фiльмi «Роккi».
– У мене немае дiвчини, – сказав я.
– Коли ти починаеш тренуватися, ти вiдмовляешся вiд сексу? – запитала вона.
– Нi.
– Бачиш, бо мiй чоловiк завжди говорить менi, що вiн на тренуваннi, – хмикнула Джоан.
Я сходив на Шоу Дiка Каветта, i Дiк продемонстрував на менi деякi прийоми айкiдо. Вiн попросив мене взяти його за зап’ястя.
– Вiсiмдесятисемирiчний засновник айкiдо може вирватися з рук найсильнiшоi людини в свiтi, – сказав вiн i зробив ковзний рух, вирвавшись з моеi хватки.
– Але жоден грабiжник не буде тримати тебе в такий спосiб, – запротестував я.
Я поводився на цих шоу настiльки галантно й чарiвно, наскiльки того хотiли Джим i Бiл. Але сам я цього не хотiв. Я хотiв бути лиходiем. Я хотiв стати схожим на футболiста Джима Брауна. Коли я тiльки почав тусуватися в мiських барах, то часто бачив професiйних футболiстiв старшого вiку, якi грали разом iз Джимом Брауном. Вони говорили про нього так, немов вiн був мiфiчною iстотою.
«Гей, якби вiн зайшов сюди i щось би видалось йому не так – запах цього мiсця, музика, яка грае, гучнiсть розмов людей – якби щось просто трiшечки видалось не таким у його головi, вiн би миттю розпочав трощити це мiсце».
Я дослухався до цих розмов i думав собi: «Чорт, було б класно стати таким лихим шибздиком, i щоб люди отак про мене говорили. Якщо Джим може знищити тебе, лише тому що йому не подобаеться запах цього мiсця, то я повинен увiйти i вбити тут шибздика».
Двадцять друге листопада наближалось, i я тренувався все серйознiше. Мiсяць я тренувався в Кетскiллi, а потiм ми переiхали до Вегаса. На самому початку Джиммi i Кейтон дали менi вiдеозапис бою Бербiка проти Пiнклона Томаса, який вiн виграв, щоб стати чемпiоном. Я подивився його i дав вiдгук на нього Джиммi.
«Ця плiвка була в сповiльненiй зйомцi?»
Я був зарозумiлим, але водночас я вiдчував, що мiй час настав. У моiй хворiй уявi всi великi старi бiйцi i боги вiйни мали спуститися на землю i дивитися, як я приеднаюся до iхньоi компанii. Вони благословлять мене i я доеднаюсь до iхнього клубу. Я все ще чув у моiй головi голос Каса, але не як болiсний спогад, а просто як пiдтримку.
«Це саме той момент, на який ми так чекали вiд самого твого чотирнадцятирiччя. Ми знову й знову програвали його в наших фантазiях. Ти можеш битися з цим хлопцем iз закритими очима».
Я знав, що Бербiк був мiцним, жорстоким i сильним у бою, вiн був першою людиною, яка пройшла п’ятнадцять раундiв iз Ларрi Холмсом на захистi титулу. Ларрi вирубав усiх iнших. Я хотiв знищити Бербiка. Тодi всi поставилися б до мене серйозно, адже тодi всi думали, що я борюся з лантюхами i слабаками; вони казали, що цей хлопець не справжнiй боець, вiн просто береться за простi боi, тож мое завдання було знищити цього хлопця. Я хотiв побити його в першому ж раундi – я хотiв зробити йому боляче.
Кевiн i Метт Баранскi були так само впевненi в менi, як i я сам. Ми працювали на повнiй самовiддачi. А я сам робив ще трохи бiльше. Я подивився на своi труси за день до бою i помiтив, що у мене з’явилися видiлення. Я пiдчепив болячку. Я не знав, чи заразився вiд повii або вiд якоiсь брудноi молодоi ледi. Ми жили тодi у будинку доктора Хендльмана, i вiн зробив менi укол антибiотика.
Пiзнiше того ж дня ми зi Стiвом Лоттом узяли напрокат кiлька вiдеокасет.
– Майку, а що Кас сказав би про цього Бербiка? – запитав вiн мене. Це був спосiб Стiва поставити мене на мiсце Каса, примусити мене думати як Кас. Та Стiв не розумiв, що менi не потрiбно примушувати себе думати як Кас; Кас сидiв у мене в головi весь час.
– Вiн сказав би, що цей хлопець просто лантюх, – вiдповiв я. – Просто нiщо.
На зважуваннi я поводився як придурок. Я пронизливо зиркав на Бербiка щоразу, коли вiн опинявся поблизу. Вiн пiдходив, щоб потиснути менi руку, але я повертався до нього i його простягнутоi руки спиною. Коли я помiчав, що вiн дивиться на мене, то гаркав: «Якого хрiну ти вирячився?» Тодi я сказав йому, що збираюся нокаутувати його в два раунди. Вiн позував iз ременем, а я кричав: «Насолоджуйся своiм поясом. Тобi ще не довго його тримати. Вiн буде на талii справжнього чемпiона». Ось таким зневажливим i сердитим я був. З якоiсь причини менi тодi просто не подобався Бербiк. До того ж менi потрiбен був цей пояс. Зеленоокий монстр доеднався до гри.
Також, я гнiвався на тренера Бербiка, Анджело Дандi, який хвалився, що Бербiк поб’е мене. Кас завжди дуже заздрив Дандi, якому дiсталося тренували Алi, адже той мав собi всю увагу медiа. Кас вважав, що вiн цього не заслужив.
«Бербiк володiе хорошим стилем, щоб побити Тайсона, – казав вiн пресi. – Тревор облизуеться при думцi, що нарештi йому не доведеться бiгати за Тайсоном, адже той сам прийшов просто до нього. Тревор мае хороший удар i в нього на рахунку двадцять три нокаути. Вiн упевнений у собi, i я тоi ж думки, що вiн зупинить Тайсона в останньому раундi».
Вночi перед боем я не мiг заснути. Я провiв багато часу, розмовляючи по телефону з дiвчатами, якi мене подобались, але з якими, тим не менше, у мене нiколи не було сексу. Я намагався вiдволiктися вiд думок про бiйку, розпитуючи iх, що вони роблять, але всi вони хотiли говорити лише про бiйку. Потiм я пiдвiвся i почав битися з тiнню у себе в кiмнатi.
У день бою я поiв о першiй годинi трохи пасти. О четвертiй годинi я з’iв бiфштекс. Потiм ще трохи пасти о п’ятiй годинi. У роздягальнi я з’iв батончик «Снiкерс» i апельсиновий сiк.
Потiм Кевiн перев’язав моi руки i надiв рукавички. Пора було йти на ринг. На аренi було холодно, тож Кевiн розрiзав рушник i накинув його менi на шию. На менi були чорнi шорти, в якi я переодягнувся кiлька боiв тому. Менi довелося заплатити штраф у розмiрi 5000 доларiв, оскiльки у чорний колiр одягався Бербiк, але менi було однаково. Я хотiв мати зловiсний вигляд.
Я був тим, хто кинув виклик, тож я мав виходити першим. На мiй вихiд включили пiсню Тото, але в моiй головi грали рядки з пiснi In the air tonight Фiла Колiнза: «Я вiдчуваю цей момент в повiтрi, о Господи/ Я чекав на цей момент усе мое життя, о Господи»[15 - I can feel it coming in the air tonight, oh Lord / And I’ve been waiting for this moment for all of my life, oh Lord.].
Я пролiз крiзь канати i почав ходити по рингу. Я подивився на натовп i побачив Кiрка Дугласа, Еддi Мерфi та Слая Сталлоне. За кiлька хвилин з’явився Бербiк, одягнений у чорну мантiю з капюшоном. Вiн випромiнював упевненiсть i зухвалiсть, але я вiдчував, що все це лише видимiсть та iлюзiя. Я знав, що цей хлопець не збираеться вмирати за свiй пояс.
Алi представили натовпу, i вiн пiдiйшов до мене.
– Надери йому дупу за мене, – сказав менi Алi.
П’ять рокiв тому Бербiк побив Алi, i Алi пiшов пiсля бою на пенсiю, тож я був бiльш нiж щасливий зробити це для нього.
– Це буде нескладно, – запевнив я Мухаммеда.
Нарештi настав час боротися. Продзвенiв дзвiнок, i суддя Мiллс Лейн дав нам знак починати. Я накинувся на Бербiка i почав обсипати його важкими короткими ударами. Я не мiг повiрити, що вiн не рухаеться i не ухиляеться, а стоiть просто передi мною. Я влучив його правою рукою майже на самому початку бою в лiве вухо, намагаючись пробити його барабанну перетинку. Приблизно всерединi раунду я сильно вдарив його жорстким ударом правою. Я накинувся на нього, i до кiнця першого раунду Бербiк здавався контуженим. Вiн зробив кiлька дуже, дуже хороших ударiв.
Я повернувся до свого кута i присiв. Через той укол антибiотика з мене капав пiт, як краплини з морозива Good Humor в липнi. Проте менi було однаково; я був там, щоб прикiнчити Бербiка. Крiм того, один iз моiх героiв, Малюк Шоколад, весь час боровся iз сифiлiсом.
«Воруши головою, не забувай про джеб, – говорив Кевiн. – Ти постiйно б’еш в голову. Лупи його спершу в тiло».
За десять секунд пiсля початку другого раунду я вдарив його правою, i Бербiк впав. Вiн тут же схопився i знову кинувся на мене. Вiн намагався чинити опiр, але його удари були неефективнi.
Коли до кiнця раунду залишалось близько пiв хвилини, я вдарив його правою в корпус, замiсть того, щоб виконати аперкот, а потiм я все ж таки здобувся на аперкот, але промахнувся. Проте я одразу ж зробив удар лiвою i поцiлив йому в скроню. Це була запiзнiла реакцiя, але вiн упав. Я навiть не вiдчував, як завдав цього удару, але вiн виявився дуже ефективним. Вiн спробував встати, але тут же знову впав, i я помiтив, що його щиколотка повнiстю зiгнута.
«Вiн нi за що не встане i не зрiвняе рахунок», – подумав я.
І я мав рацiю. Вiн спробував встати вдруге, але тут же зачепився об брезент i знову впав. Нарештi вiн встав, але Мiллс Лейн обiйняв його i дав йому знак покинути ринг. Цього було достатньо. Я став наймолодшим чемпiоном у надважкiй вазi за всю iсторiю боксу.
– Усе скiнчилося. Ось i все, настала нова ера в боксi, – сказав диктор НВО Барi Уоткiнс.
– Майк Тайсон зробив те, що зазвичай робить Майк Тайсон. Тобто бився, – додав Шугар Рей Леонардо.
