скачать книгу бесплатно
Пароплав тоне. Люди борсаються, чiпляються хто за що може. Жiнка пiдпливае до чоловiка, який тримаеться за дверi з написом «Бар»:
– Я знала де тебе шукати, негiднику!
Журналiст запитуе у вiдомоi актриси:
– Чому ви розлучилися iз своiм чоловiком, ви ж дуже кохали його?
– Цього разу просто за звичкою.
– Жiнко! Приснилося менi, що прийде до мене опiвночi смерть i забере з собою!
– А ти попробуй ii обдурити. Перевдягнися, пострижися, кiнець кiнцем, пiди з дому…
Чоловiк купив джинсовий одяг, поголив голову i пiшов у бар. О 12-й ночi заходить у той же бар смерть, розглядаеться:
– Якщо не знайду цього жлоба, заберу он того, лисого!
Купили дiд i баба свиню. Вигодували. Вирiшили, що пора ii до кабана. Помили, почесали, посадили у вiзок i повезли. Проходить час – нiчого по свинi не видно. Знову повезли. І так кiлька разiв. Одного разу дiд каже:
– Пiди, бабо, подивись, може вона вже того…
Подивилась баба, повертаеться:
– Не знаю того вона чи нi, але вже помилася i у вiзку сидить…
Їде чоловiк на вантажiвцi, коли це при дорозi «голосуе» циганка. Вирiшив пiдвезти, може правду яку скаже. Вже виходити iй, аж вона:
– Слухай, чоловiче, твоя жiнка з сусiдом Іваном тобi зраджуе…
Приiхав чоловiк додому, обiдають iз жiнкою, розказуе вiн iй про циганку:
– Багато чого вона торохтiла, але ж таку цiка-винку про Івана, сусiда нашого, сказала… Тiльки то чоловiче, тобi може й не треба…
– Та ми ж не чужi, скажи! – випитуе жiнка.
– Добре… Сказала, що у Івана пацюрка маленька i тоненька, як олiвчик…
– Ото вже збрехала!
Весна. Сонечко. Подружжя гуляе в парку. Чоловiк увесь час крутить головою, озираеться на всiх дiвчат-студенточок. Дружина терпить, а потiм шепоче:
– Нагулюй, нагулюй апетит, iстимеш все одно вдома…
Їдуть на возi Іван та Марiйка.
– Ой, боюся я з тобою iхати, – каже Марiйка.
– А я такий! – каже Гриць.
– Ти дiвчат дуже любиш…
– А я такий!
– Ще мене згвалтуеш…
– А я такий!
Доiхали до села. Марiйка й каже:
– Якби я знала, що ти такий, так труси б вдягнула, а то комарi всю задницю покусали!
Гiнеколог заповнюе формуляр i говорить, не пiднiмаючи голови:
– Роздягайтеся.
– Як?
– Ну, як вдома.
– Я роздягнулася…
– Лягайте на тапчан.
– Як?
– Ну, як ви вдома спите.
Лiкар пiднiмае голову вiд паперiв:
– Господи! Де ж це ви так спите?!
– Вдома. У нас кiмната два на два…
Повернувся чоловiк з Парижа i каже жiнцi:
– У Парижi жiнки у лiжку з чоловiком голосно кричать!
– Тьху на тебе! – каже Ганя. – Я не гiрше кричати вмiю!
– Покажи!
Лягли. Ганя питае:
– Кричати?
– Чекай.
– Кричати?
– Та зачекай!
– Кричати?
– Кричи вже…
– Ой, лишенько! Грошей немае! Дiти голоднi! Чоловiк п’е-гуляе!!!
Подружжя гуляе у скверику увечерi. Раптом з кущiв виходить огрядний парубiйко, дае ляпас чоловiковi:
– Давай грошi!
Чоловiк дiстае гаманець i вiддае грабiжниковi. Не встиг той зникнути, як дружина залiплюе чоловiковi ляпас в другу щоку:
– Як для нього – ти грошi знайшов, а менi на колготи пожалiв!
Жiнка пiднiмаеться сходами:
– Це другий поверх?
– Нi, третiй.
– А де другий?
– Подумай: вiн ще не знае мене, а вже хоче зi мною одружитися.
– Погодься, доки вiн тебе ще не знае.
Випадково жiноча думка залетiла в чоловiчу голову. Скрiзь понишпорила – нiкого! Раптом бачить – назустрiч мiсцева думка летить.
– Стiй! А де всi?
– Як де? Усi нашi вже внизу!
Прапорщик з дружиною дивляться передачу «Здоров’я». Показують хворого на апаратi з якоюсь рiдиною з органiзму.
Прапорщик:
– Якщо я коли-небудь захворiю i буду так лежати, ти, будь ласка, не давай менi так лежати i виключи кнопку!
Дружина встала, вiдiбрала пиво i виключила телевiзор.
Щоб зрозумiти i поцiнувати смак шоколадноi цукерки, чоловiк iсть ii цiлою, а жiнка пiдкусюе i дивиться, що всерединi.
– Нiбито все гарно склалося: на роботу влаштувалася, купила чудовий автомобiль, грошей зiбрала для поiздки за кордон, а тут тобi раз – i 70 рокiв…
Зайшла я пiсля роботи до подруги поплакатися на життя… Всю нiч не спали – реготали до самого ранку!
Логiка чоловiча
Дiд i баба вечеряють. Раптом дiд – лусь! – бабку по лобi ложкою. Баба аж пiдскочила:
– Ти здурiв, старий?!
– Як згадаю, що не дiвчиною тебе взяв, серце кров’ю обливаеться!
Стоять Петро i Настя бiля плоту.
– Глянь! – каже Петро. – Яке небо зоряне! Он та зiрка, то – ти!
– Гарно, Петре… – зашарiлася Настя.
Постояли. Петро покурив.
– Аж дивись, Настю, а он та зiрка, поруч, то – я!
– Так, Петре…
Ще Петро покурив. Помовчали.
– А бачиш, зiрочка на зiрочку впала? Бачиш, бачиш, зiрочка на зiрочцi?!
– Бачу!
– То я на мопедi.
Чоловiк зробив жiнцi сюрприз – наварив картоплi. Зустрiчае ii на кухнi. Жiнка пiдходить ближче, принюхуеться:
– А чому це твоя картопля горiлкою тхне?
Чоловiк вiдступив два кроки:
– А зараз?
Оженився Іван на рудiй некрасивiй Мотрi.
– Іване, – запитують хлопцi, – навiщо ти таку некрасиву жiнку вибрав?
– Е-е-е, хлопцi! Якби вам моi очi, то вона б вам сонцем свiтила б!
Заховав Опанас вiд Марiйки троячку. Вранцi кинувся – нема. Взяв гуску, продав, увечерi приходить напiдпитку.
– Чоловiче, а де наша гуска? – з пiдозрою до нього Марiйка.
– Полетiла у теплi краi! А як будеш по кишенях шастати, i коза в лiс пiде…
Провiв Микита Оксану додому. Постояли, помовчали.
– Пiду я, – каже дiвчина.
