скачать книгу бесплатно
Офiцiант немов ошпарений окропом пiдлiтае до пещеноi жiночки, яка обiдае за столиком в ресторанi:
– Ваш чоловiк помер!
Та продовжуе спокiйно обiдати.
– Ваш чоловiк помер! Ви що, не дочули?!
– Чую! Чую! Почекайте, ось я закiнчу обiдати, тодi ви побачите, яка зi мною буде iстерика.
Одна панi за столиком пропонуе цигарки своiм товаркам. Тi по черзi вiдмовляються.
– Дякую, не курю. Запропонуйте господинi, – пiдказуе iй сусiдка.
– Вона курить…
Чоловiка перестрiла циганка i настирно напросилася погадати. Взяла його руку i раптом жахнулася:
– Господи! Тобi жити тiльки до ранку! – вигукнула i втекла.
Чоловiк приплентався додому, зi сльозами на очах розказав жiнцi. Побiдкався, а потiм каже:
– Давай вип’емо, жiнко, i будемо кохатися до ранку!
– Ще чого! Тобi добре, завтра не вставати!
Чоловiк i жiнка вже досить лiтнього вiку якогось вихiдного дня пiсля доброi випивки i вечерi з приводу свята вiдпочивають бiля телевiзора. Жiнка:
– А ти ж менi, чоловiче зраджував! Знаю з ким i знаю коли…
– І ти ж менi зраджувала! Тiльки не знаю з ким i коли. Признайся, жiнко, життя ж бо майже вже прожили…
– Та всього три разочки…
– Коли? Як?
– Пам’ятаеш, як кандидатську захищав i одного голоса не вистачало?
– Угу…
– А пам’ятаеш, як на директора заводу йшов, а секретар райкому був проти?
– Ага…
Мовчанка.
– А третiй раз, жiнко?
– Ну… Це вже за часiв незалежностi… Пам’ятаеш, як у депутати балотувався?
– Так. Ну й що?
– Так тобi ж триста трьох голосiв не вистачало!
В ресторанi на кухню заходить директор, бачить там бiля молодоi куховарочки пожежника i до нього:
– А що тут пожежник робить?
– Слiдкуе, щоб м’ясо не згорiло! – швидко знайшлася куховарка.
Проводжае Іван Настю до хати. Стали бiля яблуньки.
– Закурю та пiду! – каже Іван.
Покурив. Помовчали.
– Закурю та пiду! – каже знову.
Потiм ще раз…
– А в тебе ще багато сигарет? – врештi питае Настя.
Микита добре випив i вдома насварив Ганю. Ганя кричить малому Васильковi:
– Бiжи, синку, до сусiдiв, скажи дядьковi Опанасу, що тато маму б’е, а тiтцi Марii скажи, щоб дала сала, бо нiчим борщ засмажити!
Дiвчина дзвонить по телефону:
– Я по оголошенню. Це ви хочете познайомитись з молодою гарною дiвчиною? Я прийду на побачення. Щоб я вас упiзнала, тримайте в руках жiночу хутрянку 48-го розмiру…
– Панi! – здивовано звертаеться офiцiант до однiеi з вiдвiдувачок, що пильно вдивляеться в бiк головного входу в зал. – Ваш чоловiк тiльки-но сповз пiд стiл!..
– Ви помиляетесь, добродiю! Мiй чоловiк он стоiть бiля входу…
Служба знайомств по телефону у провiнцiйному мiстечку.
– Алло, дiвчино?
– Так.
– А можна з вами познайомитись?
– Звичайно. Тiльки опишiть себе.
– Я невисокого зросту, товстенький, лисуватий…
– Василю, це ти?!
Чоловiк i жiнка посварилися. Жiнка дiстае з футляра скрипку. Чоловiк:
– Ну, добре, добре, не треба! Куплю тобi нову сукню!
У приватне бюро розшуку прийшла молода жiнка:
– Менi здаеться, що мiй жених мае коханку… Я його так люблю! Я себе без нього не мислю!
– Ви хочете, щоб ми прослiдкували?
– Так… Тiльки… Скiльки це буде коштувати?
– Як для вас – 50 доларiв.
– Усього? – жiночка витерла сльози. – Я думала, що це коштуе дорожче.
– Ну то як?
– У такому випадку, я дам вам адресу ще одного… мого жениха…
У барi:
– Любий, а ти знаеш, що коханець твоеi дружини, – приятель коханки мого чоловiка?…
На екзаменi з економiки симпатична дiвчина розповiдае про Адама Смiта i не називае його iменi. Викладач запитуе:
– Як же звали Смiта?
Нiякове мовчання.
– Ну, не хвилюйтеся. Згадайте, як звали першого мужчину, – пiдказуе викладач.
Дiвчина червонiе i тихо шепоче:
– Микита…
Кум запросив куму в гостi. Наливае одну чарку, потiм другу, третю… Через деякий час кума його зупиняе:
– Досить, куме, я вже така, як вам потрiбно…
Двi актриси позують перед фотокореспондентом. Одна шепоче iншiй:
– Вище пiдборiддя! І друге теж…
Режисер провiнцiйноi кiностудii молодiй актрисi:
– Через пару рокiв я гарантую тобi «Оскара»! – А що, коли буде дiвчинка?
Молода вихователька дитячого садка в автобусi привiтно усмiхаеться чоловiковi, який сидить навпроти. Той здивовано пiднiмае брови.
– О, вибачте, менi здалося, що ви один iз батькiв моiх дiток.
Лежать Іван i Марiйка пiд скиртою сiна за селом. На виду жеребець кобилу покривае.
– Іванку, а як вiн дiзнався, що вона хоче?
– Не знаю… По запаху, мабуть…
Ще полежали…
– Іванку, а у тебе, схоже, нежить…
У готелi поруч iз номером шведки поселився iспанець. Увечерi вiн iз пляшкою доброго вина стукае до неi у дверi:
– Хто там?
– Хуан Карлос Марiя Емануель де Сiльва.
– Заходьте. Тiльки по одному, прошу вас.
Жiнка в магазинi хутряних виробiв до продавця:
– Ви вже вибачте, що грошi такi мокрi, – чоловiк так плакав, так плакав, коли iх менi вiддавав!
Вечiр. Кiльцева дорога за мiстом. Бiля дiвчини зупиняеться авто.
– Скiльки?
– Пiв на десяту…
Молодята домовились, що кохатимуться у тi днi тижня, в назвах яких е буква «р».
– Люба, який сьогоднi день?
– Понедрiлок, любий…
Ганя читае збiрник любовноi лiрики. Раптом вона iз здивуванням каже чоловiковi:
– Любий, ти знаеш, що якийсь Петрарка вкрав у тебе вiрша, якого ти менi присвятив два роки тому?
Ревнива дружина щоденно розглядала пiджак чоловiка, i як тiльки знаходила на ньому хоч волосину, зразу ж влаштовувала сцени ревнощiв. Одного разу вона не знайшла нiчого i зразу ж зайшлася:
– До чого ти вже дiйшов! Навiть лисими жiнками не гидуеш!
Приходить жiнка на роботу з пiдбитим оком. Їi запитують:
– Хто це вас так?!
– Чоловiк.
– Але ж вiн учора поiхав у вiдрядження!
