banner banner banner
Жіноча і чоловіча логіка. Анекдоти про жінок і чоловіків
Жіноча і чоловіча логіка. Анекдоти про жінок і чоловіків
Оценить:
Рейтинг: 0

Полная версия:

Жіноча і чоловіча логіка. Анекдоти про жінок і чоловіків

скачать книгу бесплатно

Офiцiант немов ошпарений окропом пiдлiтае до пещеноi жiночки, яка обiдае за столиком в ресторанi:

– Ваш чоловiк помер!

Та продовжуе спокiйно обiдати.

– Ваш чоловiк помер! Ви що, не дочули?!

– Чую! Чую! Почекайте, ось я закiнчу обiдати, тодi ви побачите, яка зi мною буде iстерика.

Одна панi за столиком пропонуе цигарки своiм товаркам. Тi по черзi вiдмовляються.

– Дякую, не курю. Запропонуйте господинi, – пiдказуе iй сусiдка.

– Вона курить…

Чоловiка перестрiла циганка i настирно напросилася погадати. Взяла його руку i раптом жахнулася:

– Господи! Тобi жити тiльки до ранку! – вигукнула i втекла.

Чоловiк приплентався додому, зi сльозами на очах розказав жiнцi. Побiдкався, а потiм каже:

– Давай вип’емо, жiнко, i будемо кохатися до ранку!

– Ще чого! Тобi добре, завтра не вставати!

Чоловiк i жiнка вже досить лiтнього вiку якогось вихiдного дня пiсля доброi випивки i вечерi з приводу свята вiдпочивають бiля телевiзора. Жiнка:

– А ти ж менi, чоловiче зраджував! Знаю з ким i знаю коли…

– І ти ж менi зраджувала! Тiльки не знаю з ким i коли. Признайся, жiнко, життя ж бо майже вже прожили…

– Та всього три разочки…

– Коли? Як?

– Пам’ятаеш, як кандидатську захищав i одного голоса не вистачало?

– Угу…

– А пам’ятаеш, як на директора заводу йшов, а секретар райкому був проти?

– Ага…

Мовчанка.

– А третiй раз, жiнко?

– Ну… Це вже за часiв незалежностi… Пам’ятаеш, як у депутати балотувався?

– Так. Ну й що?

– Так тобi ж триста трьох голосiв не вистачало!

В ресторанi на кухню заходить директор, бачить там бiля молодоi куховарочки пожежника i до нього:

– А що тут пожежник робить?

– Слiдкуе, щоб м’ясо не згорiло! – швидко знайшлася куховарка.

Проводжае Іван Настю до хати. Стали бiля яблуньки.

– Закурю та пiду! – каже Іван.

Покурив. Помовчали.

– Закурю та пiду! – каже знову.

Потiм ще раз…

– А в тебе ще багато сигарет? – врештi питае Настя.

Микита добре випив i вдома насварив Ганю. Ганя кричить малому Васильковi:

– Бiжи, синку, до сусiдiв, скажи дядьковi Опанасу, що тато маму б’е, а тiтцi Марii скажи, щоб дала сала, бо нiчим борщ засмажити!

Дiвчина дзвонить по телефону:

– Я по оголошенню. Це ви хочете познайомитись з молодою гарною дiвчиною? Я прийду на побачення. Щоб я вас упiзнала, тримайте в руках жiночу хутрянку 48-го розмiру…

– Панi! – здивовано звертаеться офiцiант до однiеi з вiдвiдувачок, що пильно вдивляеться в бiк головного входу в зал. – Ваш чоловiк тiльки-но сповз пiд стiл!..

– Ви помиляетесь, добродiю! Мiй чоловiк он стоiть бiля входу…

Служба знайомств по телефону у провiнцiйному мiстечку.

– Алло, дiвчино?

– Так.

– А можна з вами познайомитись?

– Звичайно. Тiльки опишiть себе.

– Я невисокого зросту, товстенький, лисуватий…

– Василю, це ти?!

Чоловiк i жiнка посварилися. Жiнка дiстае з футляра скрипку. Чоловiк:

– Ну, добре, добре, не треба! Куплю тобi нову сукню!

У приватне бюро розшуку прийшла молода жiнка:

– Менi здаеться, що мiй жених мае коханку… Я його так люблю! Я себе без нього не мислю!

– Ви хочете, щоб ми прослiдкували?

– Так… Тiльки… Скiльки це буде коштувати?

– Як для вас – 50 доларiв.

– Усього? – жiночка витерла сльози. – Я думала, що це коштуе дорожче.

– Ну то як?

– У такому випадку, я дам вам адресу ще одного… мого жениха…

У барi:

– Любий, а ти знаеш, що коханець твоеi дружини, – приятель коханки мого чоловiка?…

На екзаменi з економiки симпатична дiвчина розповiдае про Адама Смiта i не називае його iменi. Викладач запитуе:

– Як же звали Смiта?

Нiякове мовчання.

– Ну, не хвилюйтеся. Згадайте, як звали першого мужчину, – пiдказуе викладач.

Дiвчина червонiе i тихо шепоче:

– Микита…

Кум запросив куму в гостi. Наливае одну чарку, потiм другу, третю… Через деякий час кума його зупиняе:

– Досить, куме, я вже така, як вам потрiбно…

Двi актриси позують перед фотокореспондентом. Одна шепоче iншiй:

– Вище пiдборiддя! І друге теж…

Режисер провiнцiйноi кiностудii молодiй актрисi:

– Через пару рокiв я гарантую тобi «Оскара»! – А що, коли буде дiвчинка?

Молода вихователька дитячого садка в автобусi привiтно усмiхаеться чоловiковi, який сидить навпроти. Той здивовано пiднiмае брови.

– О, вибачте, менi здалося, що ви один iз батькiв моiх дiток.

Лежать Іван i Марiйка пiд скиртою сiна за селом. На виду жеребець кобилу покривае.

– Іванку, а як вiн дiзнався, що вона хоче?

– Не знаю… По запаху, мабуть…

Ще полежали…

– Іванку, а у тебе, схоже, нежить…

У готелi поруч iз номером шведки поселився iспанець. Увечерi вiн iз пляшкою доброго вина стукае до неi у дверi:

– Хто там?

– Хуан Карлос Марiя Емануель де Сiльва.

– Заходьте. Тiльки по одному, прошу вас.

Жiнка в магазинi хутряних виробiв до продавця:

– Ви вже вибачте, що грошi такi мокрi, – чоловiк так плакав, так плакав, коли iх менi вiддавав!

Вечiр. Кiльцева дорога за мiстом. Бiля дiвчини зупиняеться авто.

– Скiльки?

– Пiв на десяту…

Молодята домовились, що кохатимуться у тi днi тижня, в назвах яких е буква «р».

– Люба, який сьогоднi день?

– Понедрiлок, любий…

Ганя читае збiрник любовноi лiрики. Раптом вона iз здивуванням каже чоловiковi:

– Любий, ти знаеш, що якийсь Петрарка вкрав у тебе вiрша, якого ти менi присвятив два роки тому?

Ревнива дружина щоденно розглядала пiджак чоловiка, i як тiльки знаходила на ньому хоч волосину, зразу ж влаштовувала сцени ревнощiв. Одного разу вона не знайшла нiчого i зразу ж зайшлася:

– До чого ти вже дiйшов! Навiть лисими жiнками не гидуеш!

Приходить жiнка на роботу з пiдбитим оком. Їi запитують:

– Хто це вас так?!

– Чоловiк.

– Але ж вiн учора поiхав у вiдрядження!