скачать книгу бесплатно
Вона (засинаючи):
– Почекай, почекай. Зараз поiзд рушить, тодi…
У зброярню заходить пещена жiночка:
– Менi потрiбна зброя!
– Яка?
– Надiйна. Щоб не було осiчки.
– Для захисту?
– Нi, для захисту я винайму адвоката.
– Може, вiзьмете двостволку?
– Навiщо? Ви що, думаете, у мене два чоловiки?
Михась повернувся пiзно вночi додому i застав дружину з незнайомим чоловiком.
– Що це таке?! – кричить дружина. – Де ти тиняешся до пiвночi?
– А хто цей чоловiк? – запитуе Михась.
– Не вiдволiкайся вiд теми, – зупиняе його дружина. – Вiдповiдай на питання!
– Допоможiть! – кричить дружина приборкувача левiв, вискочивши на вулицю. – Лев вирвався iз клiтки i напав на мого чоловiка! Вiн його зараз розiрве! Вхiд пiвтора долари!
У квартирi задзвонив телефон. Жiнка бере слухавку.
– Скажiть, господар вдома?
– Немае.
– Тодi передайте йому, що телефонував його друг.
– Друг? – дивуеться жiнка. – Ви, мабуть, помилилися номером, це квартира податкового iнспектора.
Петрова дивиться на себе у дзеркало i бурмоче:
– Так йому й треба, цьому Петрову.
Ганi не везло вже 20 рокiв. Чоловiки неодноразово знайомилися з нею, прогулювались, ходили до кiнотеатру i навiть гостювали в неi. Але… Перший же вiзит чомусь виявлявся i останнiм. А потiм, коли вона телефонувала йому на роботу, було противно чути: «Якщо це Ганя, то мене немае…» Бiдна дiвчина просто не знала, що робити. Макiяж, аеробiка i музичнi вправи приносили тiльки попереднiй успiх. Чоловiки западали на неi всюди – в автобусi, в метро, на роботi, на ранковiй пробiжцi. Квiти, ресторан, навiть поiздка за кордон. Але… Все це до першого вiзиту додому!.. «Вибач, люба, у мене багато роботи!» Ось i сьогоднi, дивлячись як симпатичний Степан Микитович, навiть не роздягнувшись, залишив торт i квiти у прихожiй, раптом згадав про якусь термiнову нараду i вилетiв на сходи. Ганя побiгла за ним, намагаючись зрозумiти, затримати, запитати, пояснити… А за нею у прочиненi дверi побiгли усi ii тридцять кiшечок…
Застав чоловiк коханця дружини i б’е його… Дружина у вiдчаi:
– Що ти робиш, Іване?! Це ж батько твоiх дiтей!..
Майор застав дружину з коханцем. Витягуе пiстолет: «Пiшли!» Коли вийшли на вулицю, чоловiк пропонуе коханцю:
– Я вистрелю два рази – i падаемо. До кого першого моя дружина пiдбiжить, той з нею i залишиться.
Жiнка чуе два пострiли, дивиться у вiкно i кричить:
– Іване, вилазь iз шафи, обидва застрелилися!
Пiсля шлюбноi ночi Хайм розчаровано дiзнався, що Сара – не дiвчина. Вiн гнiвно:
– Сарочко, як, ти вже з кимсь була до мене?!
– Слухай, Хайм, ми ж не в пустелi живемо: тут завжди були люди i будуть люди…
Молодий чоловiк пiдшукав собi порядну дiвчину. Одружився. Перед першою шлюбною нiччю вiн виходить iз ванноi i бачить, що його дружина вже лежить впоперек лiжка.
– Зразу видно, що порядна дiвчина, навiть не знае, як лягти…
– А вас хiба зрозумiеш, – вiдповiдае та, – один каже – так лягай, iнший – так.
У Катерини помер чоловiк. Пiсля похорону молоду вдову проводжае подруга.
– Бiдна, ти тепер будеш зовсiм одна. Чоловiк, якого ти чекала щовечора, вже не прийде…
– О, це не вперше. Але тепер я хоч буду знати, де вiн проводить нiч.
Начальник вмовляе секретарку переспати з ним. Вона вiдповiдае:
– Нi. По-перше, я ще дiвчина. По-друге, менi мама не дозволяе, а по-трете, у мене пiсля цього голова болить.
Гарненька секретарка – молодому клерку:
– Я, звiсно, могла б вам розповiсти, як я добилася прибавки до зарплатнi, але не думаю, що вам це допоможе.
Грузин просить дiвчину:
– Покажи нiжки вище колiн – дам п’ятдесят гривень!
Показала.
– А покажи ще вище – дам сто гривень!
Показала.
– Вiддайся! Скiльки вiзьмеш грошей?!
– Як з усiх – десять гривень.
Професор на лекцii довiрливо каже студентам:
– Жiнку дуже важко задовольнити сексуально. Я, наприклад, знаю лише одну.
– Хто вона? – запитують студенти.
– Ви скажiть краще, хто вiн? – запитують студентки.
Стоiть Іван-царевич на роздорiжжi, напис на каменi читае:
«Направо поiдеш – коня втратиш. Прямо поiдеш – голову втратиш. Налiво пiдеш – додому не повертайся. Василiса».
Їхали у поiздi в одному купе доярка i гарна молода жiнка. Доярка в захопленнi вiд прикрас на жiнцi. Дiаманти, перли, золотi каблучки…
– Яка краса!
Красуня iз зневагою:
– Дрiбницi. Всього двi ночi кохання…
Доярка iз заздрiстю дивиться на хутро. Краля:
– Всього тиждень кохання…
Пiсля поiздки доярка повернулася до себе в село. Нiч. Хата доярки. Обережний стукiт у дверi. Доярка:
– Хто там?
Тихий голос:
– Це я, бригадир Федiр!
Доярка:
– Йшов би ти, Федоре, зi своiми карамельками…
Став частенько Адам зникати ночами. Єва запитуе:
– Адаме, а до кого це ти весь час бiгаеш?
– Єво, так на свiтi ж немае бiльше жiнок!
Однак Єва щовечора перераховувала його ребра.
В магазинi меблiв жiнка просить показати iй високу шафу. Продавець запитуе:
– У вас що, стеля висока?
– Нi, сусiд.
Сiм’я купуе квартиру. Чоловiк запитуе у дiвицi-менеджера:
– Квартира тиха?
– Дуже тиха! Попереднього господаря застрелила дружина, нiхто навiть не почув!
Центр мiстечка. Клуб. Танцi вже почалися. Пiдходить дiвчина. Хлопець до неi:
– Чому запiзнюемося, дорога?
– Я не запiзнююся. Я працюю тут цiлодобово. І зовсiм не дорога…
Юнак бачить попереду дiвчину iз симпатичними сiдничками. Наздоганяе ii, зазирае в обличчя i розчаровано каже:
– Якби ж ти була така гарна на вид, як iззаду, я б тебе розцiлував.
– Цiлуй туди, де я гарна!
Розмовляють двi розвiдницi:
– Сьогоднi я пересплю з цим дипломатом, i вiн розповiсть все, що менi потрiбно.
– А якщо не розповiсть?
– Ну, тодi хоч пересплю.
В купе поiзда сидить молодичка. Заходить молодий чоловiк, сiдае навпроти, дивиться на жiнку i жуе жуйку. Жiнка говорить:
– Даремно ви намагаетесь зi мною познайомитись, я абсолютно нiчого не чую.
Одна дама зажурено повiдомляе подрузi:
– Як тiльки по телевiзору почали демонструвати стару версiю «Тарзана», мiй чоловiк не мiг вiд нього вiдiрватися. І закiнчилося все тим, що вiн утiк з дому iз якоюсь мавпочкою…
Хлопець пiдходить до дiвчини на танцювальному майданчику:
– Ви танцюете?
– Танцюю, спiваю, малюю, люблю кiшок… – Ти що плетеш?!
– Плету, в’яжу, вишиваю хрестиком…
На пляжi чуеться жiночий зойк:
– Рятуйте, допоможiть, потопаю!.. Та нi, не ви, а он отой блондин у синiх трусиках!..
Вродлива дiвчина плаче бiля ворiт вiйськкомату.
– Що, жениха в армiю забрали? – запитуе прапорщик.
– Ага… Усiх трьох… – схлипуе красуня.
