скачать книгу бесплатно
– Нiкому не можна вiрити! Ну, нiкому! Навiть самому собi! Ну, не стримався!
– Що так, Микито? – озиваеться з-пiд вербички Опанас.
– Та я ж тiльки ухнути хотiв…
– Опанасе! Пiшов я учора на полювання, а рушницю вдома забув!
– Ну? А далi?
– Згадав я про тую рушницю, коли Ганнусi зайця принiс!
Поiхав новий украiнець до Єгипту. Сидить на березi Нiлу i ловить рибу. Спека страшна. Нiчого не ловиться. Раптом випливае крокодил i шамкае:
– Спека?
– Ага…
– Пiт очi заливае?
– Угу…
– Може скупаешся?
– Марiйко, як же бувае щастить! З першого пострiлу качку пiдстрелив!
– Чудово!
– Було би чудово, якби не кляте пiр’я! І саме полетiло, i м’ясо за собою понесло…
Опанас ловить рибу. Клюе. Вiн пiдсiкае. Тягне вудку. Перед ним виринае кобила з гачком в губi. Опанас оторопiло:
– Кобило! Ти що?!
Кобила:
– Дiйсно! Що це я?
Бiля вогнища:
– Люблю я синовi спiвати колисковi, – розказуе Микита. – Години до третьоi можу спiвати… А то спiваемо разом з Опанасом i Петром, утрьох…
– У вас пiдвищений тиск, – каже лiкар Микитi.
– Це наслiдки pиболовлi…
– Що ви таке кажете? Рибна ловля, навпаки, заспокоюе…
– Та я ловлю pибу в забороненому мiсцi…
– Нинi пiст, – каже священик Ганi, – не можна iсти нi риби, нi м’яса. І з чоловiком бути не можна…
– З моiм можна! – смiеться Ганя. – Вiн у мене нi риба нi м’ясо.
Марiйка:
– Оце ти потратив суботу й недiлю, щоб зловити п’ять карасикiв?!
Опанас:
– Люба, невже ти думаеш, що задоволення вимiрюеться кiлограмами?
«Ех! Сюди б зо двi гармати!» – подумав генерал, пiсля того, як промазав по зайцю з гранатомета.
В лiтаку пiлот показуе штурману:
– Ондечки, внизу, на березi рiчки, село, в якому я народився. Малим я вудив рибу, дивився на небо i мрiяв стати пiлотом…
– Твоя мрiя збулася. А зараз про що мрiеш?
– Сидiти на березi i вудити рибу…
Лiто. Дачi. Дiвчина приводить до мiсцевого ветеринара пса, якого пом’яв ведмiдь. Той зробив усе необхiдне:
– З вас 100 доларiв!
– Що-о? Тiльки й знаете влiтку по три шкури дерти з дачникiв! Цiкаво, що ви взимку робите, коли нас немае?
– Ведмедiв розводимо.
Дiалог на базарi:
– Риба свiжа?
– Звичайно!
– А чому така крива?
– На поворотi зловили…
Два ведмедi натрапили на хатину лiсника.
Зайшли. На пiдлозi побачили ведмежу шкуру.
– Що це? – запитав один.
Другий поглянув на шкуру, затремтiв i закричав: – Тiкаймо! Це моя теща!
Одна щука запитуе iншу:
– А ти яких бичкiв любиш – у маслi чи в томатi?
– У маслi.
– Тодi попливли до автобази!
– Микито, можна брати мого Василька на полювання. Вiн вже навчився стрiляти, з десяти метрiв у муху на стiнi вцiляе!
– Ага! Я бачив! Муху малюе на всю стiну.
– Чому риби нiмi?
– А ти засунь голову у воду i попробуй що-небудь сказати.
– Микито, розкажи, як ти ведмедицю завалив!
– Як завжди: квiти, шампанське, легенька музичка…
– Слухай, Опанасе, чому жiнки кажуть, що йдуть скуплятися, а самi нiчого не купують?
– А чому ми кажемо, що йдемо на риболовлю, а самi нiчого не приносимо?
Мисливець в ресторанi.
– Хотiлося б дичини. Наприклад, чи е у вас дика качка?
– Немае. Але для вас можемо розiзлити домашню.
Свiтанок. Батько з сином ловлять рибу. Не клюе. Батько каже:
– Синку, там мама нам тiсто давала, дiставай, попробуемо ловити на тiсто.
– Тату, а я з’iв тiсто…
– З’iв то й з’iв, на здоров’я.
Через деякий час батько знову:
– Синку, там мама нам бутерброди з сиром давала, дiставай, попробуемо на хлiб ловити.
– Тату, я з’iв бутерброди…
– З’iв то й з’iв, на здоров’я.
Сидять далi. Вже пiд обiд батько встае, потягуеться:
– Ну що, синку, доiдай черв’ячки, та ходiмо додому…
– Микито, а якщо ти вийдеш на ведмедя?
– Жахну з правого ствола!
– А раптом осiчка?
– Жахну з лiвого!
– А як знову осiчка?
– Бiгом залiзу на дерево…
– А нема дерева!
– Опанасе, ти чий товариш, мiй чи ведмедя?…
– Марiйко, – дзвонить Опанас, – я на тиждень поiду з хлопцями на риболовлю. Кинь менi в рюкзак закидушки, снастi, запаснi жилки, крючки. І не забудь мою рибальську шапочку!
Поiхав. За тиждень повертаеться. Марiйка до нього:
– Як вiдпочив? Багато наловили?
– Класно вiдпочили! Тiльки ти забула покласти мою шапочку!
– Як забула? Я ii в рюкзак на закидушки поклала…
Бiля вогнища:
– Микито, якi тобi жiнки подобаються, тi, що багато говорять, чи навпаки? – А хiба бувае «навпаки»?
Сидять рибалки бiля казана з юшкою.
– Коли я помру, я хотiв би лежати бiля свого дiда…
– А я хотiв би лежати у мавзолеi поруч з Пироговим…
– А я хочу лежати бiля Оксани. Тiеi, що з двадцять шостоi квартири…
– Так вона ж жива!
– А я хiба помер?
– Микито, що з тобою, друже? Погано виглядаеш!
– Ет!… Вчора пiсля полювання недоперепив!
– Не зрозумiв?
– Ну… випив бiльше, нiж мiг, але менше, нiж хотiв…
Приходить Микита з риболовлi. Як завжди п’яний. Ганя веде його до вiкна, показуе:
