скачать книгу бесплатно
– Опанасе, чому цiлiсiнький день з вудкою сидиш? Рибки захотiлося?
– Так, Марiйка оголосила пiст!
– Який пiст?
– Ну, м’яса немае… Так, маленький пiстець…
– Жiнко, листи вiд нашого синочка з Африки про полювання на левiв стають дедалi коротшими.
– О Господи, може хижаки вже наполовину з’iли нашого Ваню!
Взяв Опанас свою донечку на риболовлю. Наловив карасiв та й каже:
– Ну що, будемо збиратися?… А де ж риба?
– Ти ж казав, татусю, що ловиш рибу виключно для задоволення… Ото я всю рибу випустила назад у рiчку, щоб ти мав задоволення знову ii спiймати.
– Тату! – кричить Василько. – Зайчатину iсти будеш?
– Буду! А де вона?
– Бiжiмо до дядька Микити, вона до нього в садок майнула!
– Втpете вже повертаюся з риболовлi, – а пiд лiжком у дружини коханець! – скаржиться pибалка приятелю.
– То що, бiльше не поiдеш ловити рибу?
– Оце сказонув! Пpосто я у лiжка пiдпиляю нiжки…
Поiхали Василь Іванович i Петька в Африку на полювання. Аж за ними погнався слон. Вилiзли на дерево. Слон пiдбiг i почав хоботом дерево трясти.
– Василь Іванович, може у нього на цьому деревi гнiздо?
– Неук ти, Петька! Вони в норах живуть.
Опанас сушить тараню. Повен балкон. Марiйка свариться:
– Вже ж вiд тiеi таранi спасу немае! Увесь одяг смердить! Як ти будеш iсти ту кляту рибу!
– Бiдна на розум ти, жiнко! Хiба ж тараню iдять? Їi нюхають!
– Микито, мiй Сiрко читае газети!
– Знаю! Мiй Бровко менi про це казав.
Сидять три естонцi, батько i двое синiв, ловлять рибу. Зо двi години мовчать. Потiм старший син запитуе:
– Чому це сьогоднi не клюе?
Через годину молодший син:
– Мабуть, погода не та.
Через двi години батько:
– Триндите багато, от i не клюе!
Мисливець сидiв навпроти свого пса i захоплено бурмотiв сам до себе:
– Який у мене розумний пес. Пiдняв зайцiв. Дiстав iх. Дорогу додому знае. Ех! Якби ще вiн умiв розмовляти!
– Обережно! – сказав пес. – Зараз на тебе впаде велика суха гiлляка!
Мисливець вирячив очi i завмер. Гiлка впала i боляче луснула його по головi.
«І що з того, що я умiю розмовляти?» – подумав пес.
Пливе жаба, бачить – карась так лiниво плавае: то одним боком вивернеться, то другим, вистрибне, бульби пускае… Жаба:
– Карась, ти чому тут забавляешся?
Карась:
– Як чому, рибалок чекаю!
– Що, жити обридло?
– Та нi, просто ми з крокодилом на полюваннi – я приманка, а вiн в очеретах заховався…
– Недавно я був у Африцi i винайшов ефективний спосiб полювання на тигрiв! Полювати треба вночi – у них в темрявi очi свiтяться. Залишаеться тiльки добре прицiлитись промiж очей – i тигр наповал!
– І скiльки ж ти iх завалив?
– Жодного. Вони, падлюки, почали ходити парами, i кожен одне око заплющував!
Сидять три браконьери в корчмi i лiниво пивце попивають. Один:
– Я весною за нiч з невода пару мiшкiв риби виймаю!
Другий:
– Ото ще, з неводом возитися, мокнути… Я динамiту кину i мiй човен – риби повен!
Третiй пихнув сигаретою:
– Пацани! Дитсадок! Невiд, динамiт… Он я двi ночi з електроловом пройшов по водосховищу i маемо Мертве море.
– Марiйко, ти, здаеться не доварила цю зайчатину…
– Все по рецепту. Кiло м’яса треба варити годину. А я взяла пiвкiла i варила пiвгодини.
– Микито, клюе?
– Слабенько…
– Ну хоч раз клюнуло?
– Нi-i-i…
– Мiй тато мисливець. Мама каже, що вiн такий сильний вiд того, що харчуеться дичиною.
– Це ще нiчого не значить. Мiй тато рибалка, харчуеться рибою, але плавати досi не вмiе.
Радiсний Опанас забiгае в дiм i з порога:
– Марiйко, я зловив щуку кiлограмiв на 20!
– Тихо ти, моя мама вiдходить!…
Опанас пошепки:
– Теща? Оце поперло!
– Лiкарю, тут така проблема…Коли я повертаюся з полювання, дружина завжди з якимось мужчиною. Тiльки хочу сваритися, вона каже: «Пiди на кухню, попий каву, заспокойся».
– А що ви вiд мене хочете?
– Я просто хотiв дiзнатися, чи не забагато я п’ю кави?
Ловить Опанас рибу. Дивиться – поплавок затремтiв. «Рано пiдсiкати, хай ковтне», – думае. Поплавок вже пiдстрибуе. «Рано, хай ковтне глибше», – думае. Поплавок потонув, вудка – в дугу. Опанас рiзко пiдсiкае i тягне вудку на себе. Черв’як вилiтае з води i репетуе:
– Ти що, заснув? Мене риби ледь не з’iли!!!
– Я свого гончака навчив кататися на ковзанах!
– А хiба це не боксер?
– Нi! Вiн просто ще гальмувати не вмiе.
Риболовля по-схiдному:
– Зухра, кохана, поверни нашу яхту до зграi он тих акул. Гюльчатай, дорогенька, дiстань нашу найбiльшу вудку. Лейла, дiвчинко моя, тебе призначаю сьогоднi головним рибалкою. А ти, Фатiма, провинилася, тож роздягайся – будеш живцем.
– А твiй пес, Опанасе, пiдпускае до себе чужих?
– А то! Бо ж як iнакше вiн iх укусить?
– Уявляеш, приходжу вчора з риболовлi, вiдкриваю шафу, а там голий мужик стоiть!
– А що тут дивуватися, усi баби – таке стерво! Он i моя жiнка…
– Та при чiм тут жiнка?! Я не жонатий!
Душа соболя потрапляе до раю. Святий Петро запитуе:
– Є у тебе заповiтне бажання?
– Хочу мати пальто iз шкiри багатоi панi, чоловiк якоi мене вполював!
Приiхав американець в Украiну, гуляе берегом Днiпра, пiдходить до рибалки, стоiть довгенько, дивиться на мертвий поплавок. Потiм, пiдбираючи слова, запитуе:
– Що… ця… як його… риба не… кусаеться?
– Нi! Їi навiть погладити можна.
– Купи у мене собаку, – каже один мисливець iншому.
– Так вiн же у тебе нiчого не бачить!
– А що, вiн у тебе вишиватиме?
Кожного дня зранку в магазин заходить такий собi чоловiчок i бере ящик горiлки. Заходить вiн у недiлю. Продавець:
– Як завжди, ящик горiлки?
– Нi, сьогоднi три. Ми на риболовлю iдемо.
– Ганю, не буди в менi звiра!
– Ой, не боюся я твого зайця!
Два риболови дiляться секретами:
– Слухай, – каже один, – у меня е гарна прикмета. Коли я вранцi iду з дому на риболовлю, я дивлюся, як спить дружина: якщо на правом боцi, то я закидаю праворуч, злiва – лiворуч, якщо на животi – прямо перед собою.
– А якщо вона спить на спинi?
– Ну… в такi днi я рибу не ловлю.
Заблукав мисливець в пустелi, втомився, вибився з сил, ледве повзе. Раптом бачить – глек. Ну, думае, хоч води нап’юся. Вiдкривае, а звiдти – джин:
– Що тобi, повелителю?
– Додому хочу!
Джин бере мисливця за руку:
– Ходiмо!
