banner banner banner
Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок
Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок
Оценить:
Рейтинг: 0

Полная версия:

Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

скачать книгу бесплатно

– Опанасе, чому цiлiсiнький день з вудкою сидиш? Рибки захотiлося?

– Так, Марiйка оголосила пiст!

– Який пiст?

– Ну, м’яса немае… Так, маленький пiстець…

– Жiнко, листи вiд нашого синочка з Африки про полювання на левiв стають дедалi коротшими.

– О Господи, може хижаки вже наполовину з’iли нашого Ваню!

Взяв Опанас свою донечку на риболовлю. Наловив карасiв та й каже:

– Ну що, будемо збиратися?… А де ж риба?

– Ти ж казав, татусю, що ловиш рибу виключно для задоволення… Ото я всю рибу випустила назад у рiчку, щоб ти мав задоволення знову ii спiймати.

– Тату! – кричить Василько. – Зайчатину iсти будеш?

– Буду! А де вона?

– Бiжiмо до дядька Микити, вона до нього в садок майнула!

– Втpете вже повертаюся з риболовлi, – а пiд лiжком у дружини коханець! – скаржиться pибалка приятелю.

– То що, бiльше не поiдеш ловити рибу?

– Оце сказонув! Пpосто я у лiжка пiдпиляю нiжки…

Поiхали Василь Іванович i Петька в Африку на полювання. Аж за ними погнався слон. Вилiзли на дерево. Слон пiдбiг i почав хоботом дерево трясти.

– Василь Іванович, може у нього на цьому деревi гнiздо?

– Неук ти, Петька! Вони в норах живуть.

Опанас сушить тараню. Повен балкон. Марiйка свариться:

– Вже ж вiд тiеi таранi спасу немае! Увесь одяг смердить! Як ти будеш iсти ту кляту рибу!

– Бiдна на розум ти, жiнко! Хiба ж тараню iдять? Їi нюхають!

– Микито, мiй Сiрко читае газети!

– Знаю! Мiй Бровко менi про це казав.

Сидять три естонцi, батько i двое синiв, ловлять рибу. Зо двi години мовчать. Потiм старший син запитуе:

– Чому це сьогоднi не клюе?

Через годину молодший син:

– Мабуть, погода не та.

Через двi години батько:

– Триндите багато, от i не клюе!

Мисливець сидiв навпроти свого пса i захоплено бурмотiв сам до себе:

– Який у мене розумний пес. Пiдняв зайцiв. Дiстав iх. Дорогу додому знае. Ех! Якби ще вiн умiв розмовляти!

– Обережно! – сказав пес. – Зараз на тебе впаде велика суха гiлляка!

Мисливець вирячив очi i завмер. Гiлка впала i боляче луснула його по головi.

«І що з того, що я умiю розмовляти?» – подумав пес.

Пливе жаба, бачить – карась так лiниво плавае: то одним боком вивернеться, то другим, вистрибне, бульби пускае… Жаба:

– Карась, ти чому тут забавляешся?

Карась:

– Як чому, рибалок чекаю!

– Що, жити обридло?

– Та нi, просто ми з крокодилом на полюваннi – я приманка, а вiн в очеретах заховався…

– Недавно я був у Африцi i винайшов ефективний спосiб полювання на тигрiв! Полювати треба вночi – у них в темрявi очi свiтяться. Залишаеться тiльки добре прицiлитись промiж очей – i тигр наповал!

– І скiльки ж ти iх завалив?

– Жодного. Вони, падлюки, почали ходити парами, i кожен одне око заплющував!

Сидять три браконьери в корчмi i лiниво пивце попивають. Один:

– Я весною за нiч з невода пару мiшкiв риби виймаю!

Другий:

– Ото ще, з неводом возитися, мокнути… Я динамiту кину i мiй човен – риби повен!

Третiй пихнув сигаретою:

– Пацани! Дитсадок! Невiд, динамiт… Он я двi ночi з електроловом пройшов по водосховищу i маемо Мертве море.

– Марiйко, ти, здаеться не доварила цю зайчатину…

– Все по рецепту. Кiло м’яса треба варити годину. А я взяла пiвкiла i варила пiвгодини.

– Микито, клюе?

– Слабенько…

– Ну хоч раз клюнуло?

– Нi-i-i…

– Мiй тато мисливець. Мама каже, що вiн такий сильний вiд того, що харчуеться дичиною.

– Це ще нiчого не значить. Мiй тато рибалка, харчуеться рибою, але плавати досi не вмiе.

Радiсний Опанас забiгае в дiм i з порога:

– Марiйко, я зловив щуку кiлограмiв на 20!

– Тихо ти, моя мама вiдходить!…

Опанас пошепки:

– Теща? Оце поперло!

– Лiкарю, тут така проблема…Коли я повертаюся з полювання, дружина завжди з якимось мужчиною. Тiльки хочу сваритися, вона каже: «Пiди на кухню, попий каву, заспокойся».

– А що ви вiд мене хочете?

– Я просто хотiв дiзнатися, чи не забагато я п’ю кави?

Ловить Опанас рибу. Дивиться – поплавок затремтiв. «Рано пiдсiкати, хай ковтне», – думае. Поплавок вже пiдстрибуе. «Рано, хай ковтне глибше», – думае. Поплавок потонув, вудка – в дугу. Опанас рiзко пiдсiкае i тягне вудку на себе. Черв’як вилiтае з води i репетуе:

– Ти що, заснув? Мене риби ледь не з’iли!!!

– Я свого гончака навчив кататися на ковзанах!

– А хiба це не боксер?

– Нi! Вiн просто ще гальмувати не вмiе.

Риболовля по-схiдному:

– Зухра, кохана, поверни нашу яхту до зграi он тих акул. Гюльчатай, дорогенька, дiстань нашу найбiльшу вудку. Лейла, дiвчинко моя, тебе призначаю сьогоднi головним рибалкою. А ти, Фатiма, провинилася, тож роздягайся – будеш живцем.

– А твiй пес, Опанасе, пiдпускае до себе чужих?

– А то! Бо ж як iнакше вiн iх укусить?

– Уявляеш, приходжу вчора з риболовлi, вiдкриваю шафу, а там голий мужик стоiть!

– А що тут дивуватися, усi баби – таке стерво! Он i моя жiнка…

– Та при чiм тут жiнка?! Я не жонатий!

Душа соболя потрапляе до раю. Святий Петро запитуе:

– Є у тебе заповiтне бажання?

– Хочу мати пальто iз шкiри багатоi панi, чоловiк якоi мене вполював!

Приiхав американець в Украiну, гуляе берегом Днiпра, пiдходить до рибалки, стоiть довгенько, дивиться на мертвий поплавок. Потiм, пiдбираючи слова, запитуе:

– Що… ця… як його… риба не… кусаеться?

– Нi! Їi навiть погладити можна.

– Купи у мене собаку, – каже один мисливець iншому.

– Так вiн же у тебе нiчого не бачить!

– А що, вiн у тебе вишиватиме?

Кожного дня зранку в магазин заходить такий собi чоловiчок i бере ящик горiлки. Заходить вiн у недiлю. Продавець:

– Як завжди, ящик горiлки?

– Нi, сьогоднi три. Ми на риболовлю iдемо.

– Ганю, не буди в менi звiра!

– Ой, не боюся я твого зайця!

Два риболови дiляться секретами:

– Слухай, – каже один, – у меня е гарна прикмета. Коли я вранцi iду з дому на риболовлю, я дивлюся, як спить дружина: якщо на правом боцi, то я закидаю праворуч, злiва – лiворуч, якщо на животi – прямо перед собою.

– А якщо вона спить на спинi?

– Ну… в такi днi я рибу не ловлю.

Заблукав мисливець в пустелi, втомився, вибився з сил, ледве повзе. Раптом бачить – глек. Ну, думае, хоч води нап’юся. Вiдкривае, а звiдти – джин:

– Що тобi, повелителю?

– Додому хочу!

Джин бере мисливця за руку:

– Ходiмо!