скачать книгу бесплатно
– В мене так: хоч рак, та на тарiлцi.
– Битому собацi кия не показуй.
– У кого чорний усок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому юшки шкода.
– Спить, як полоханий заець.
– То чудо, кум, а не рак: одного рака повна торба й клешня висить!
– Куди б лис не влiз, скрiзь увие.
– Казав окунь карасю: не поспiшай, бо встигнеш!
– Любиш охоту – ходи по болоту!
– І дощ не злякае, як рибалочка чекае!
– Поки зайця заб’ють – вола з’iдять!
– Мiй карасик за твою щуку бiльший – у кожного своя мiрка.
– Бажання мисливця i ведмедя не збiгаються.
– Дай, Боже, пити, та не впиватися, а з риболовлi з рибою повертатися!
– Чим бiльший звiр, тим бiльше на нього мисливцiв.
– Наперед невода рибу не лови.
– Коли мисливець повертае з лiсу i несе гриби, не питай, чи вдалим було полювання.
– Спасибi за рибу, а за раки нема дяки.
– Як малий у зайця хвiст, бiльше не прибуде; як дурив нас хитрий лис, так дурити буде!
– Пошли, Боже, карася i линка, щоб не сварилася жiнка!
– Добрий пес i поганого мисливця умiлим зробить.
– Добре, куме, ось тобi загадка: Сидить баба на iзу, розверзнула ковизу: лiзьте раки-четвертаки – на базар повезу. Що то е?
– Верша! Аж тепер i тобi загадка: Чортове пiр’я i м’ясо занесло. Що то?
– То, куме, качка полетiла собi над озеро пiсля твого невдалого пострiлу! Але не ображайся, я тобi вiрша подарую, «Мисливський романс» називаеться:
Цей недоспiваний романс
Про лiсникову теплу хату,
Куди принiс замерзлу Вас,
Щоб вiд морозу врятувати.
Я пам’ятаю дивну нiч,
Як ми у лiсi заблукали.
І лiсникову теплу пiч,
Що нас до ранку колисала.
Тодi я з Вами був на «ти»,
Я Вас закохано голубив.
У дверi дерлися чорти,
Вовки i тигри шаблезубi…
А ми – в хатинцi лiсника!
І нас тi жахи не лякали.
Ваш теплий бiк… моя рука…
В ту нiч ми спали i не спали…
Цей недоспiваний романс
У кольорах щоночi сниться.
До скону днiв кохаю Вас,
Моя улюблена… рушниця!
– А я тобi, куме, вiршем i вiддячу. Рибальським, про юшку:
Дiд Охрiм до столу сiв:
– От би, юшечки поiв!
