скачать книгу бесплатно
– Я хочу якнайшвидше!
– Ну, тодi бiжiмо!
– Микито, ходiмо увечерi по рибу!
– Нi, не пiду.
– А що так?
– А менi Ганя вдома пити дозволила.
– Опанасе, що у лiсi на полюваннi головне?
– Туалетний папiр. Особливо у хвойному…
– Микито, ой сон страшний менi приснився!
– Ну?
– Нiби йдемо ми на рiчку, а я рюкзак впустив i пляшка розбилася!
– Ти що?! Та, що я тобi дав?
– Нi. Та, що я купив.
– Фу! На серцi легше стало…
– Опанасе, я ще до нашого весiлля, давно, була з Івановим на охотi…
– Що? З Івановим? На охотi! Та вiн же навiть стрiляти не вмiе! Вiн зайця вiд кабана не вiдрiзняе! Вiн i в слона промаже! Який з нього мисливець?!
– Ну, не знаю… Але йому завжди «охота»!…
Опанас i Микита повертаються з риболовлi:
– Опанасе, ходiмо до мене, вип’емо!
Пiшли. Микита вiдчиняе дверi, йдуть на кухню тихенько, щоб не розбудити Ганю. Раптом Опанас каже:
– Микито, здаеться, з твоею Ганею якийсь мужик лежить!
– Тихо!… Не розбуди!… На трьох не вистачить!…
– Який у Панька добрий мисливський пес! Панько лiзе за качкою в болото – вiн нiкого до рушницi не пiдпустить! Навiть Панька не пiдпустить, поки качку не з’iсть!
– Микито, ти вже годину бродиш пiд берегом…
– Та, вершу вчора поставив!
– А позначив?
– Та, навпроти неi баби Марини коза паслася…
Завзятий мисливець у дверях корчми зiткнувся з мiсцевим лiкарем:
– Знаете, шановний, що я сьогоднi пiдстрелив? – Знаю. Я його вже перев’язав.
Опанас пiзно повертаеться з риболовлi i, звiсно, не тверезий. Ступае обережно, щоб не розбудити Марiйку. Темно хоч в око стрель. Раптом наступае на кота. Кiт верещить. Опанас розгубився, а потiм схопив котяру i радiсно закричав:
– Капосна тварюка! Де ти вештаешся?! Я ж тебе вiд ранку по всiх усюдах шукаю!
Чоловiк продае мисливського пса.
– А як вiн на полюваннi? – запитуе покупець.
– Прекрасно! Я ж його не вперше продаю.
П’яний Опанас сидить на березi рiчки з вудкою. Пiд’iжджае джип, з нього виходять трое крутих мисливцiв, один запитуе:
– Братан, де брiд?
– Прямо, ось тутечки… – махае рукою Опанас, похитуючись.
Джип котиться з берега i зникае пiд водою. Виринають мисливцi, мерщiй до Опанаса:
– П’яндига! Ти навiщо сказав, що тут брiд?!
– Хлопцi, та тут тiльки-но качки по груди пройшли!
– Дядьку, ви солдат? – запитуе Василько.
– Нi.
– То, може, мисливець?
– Нi! А що таке?
– Та… мама каже, що з вас порох сиплеться.
Бiля ставка рибалка до рибалки:
– Микито, чому синець пiд оком?
– А… хай не лiзуть!
Лiкар взяв вiдпустку на тиждень i поiхав на полювання. Повертаеться в лiкарню розчарований.
– Так нiкого й не вбив! – говорить медсестрi.
– Так-так… – кивае та. – Для цього вам краще було б залишитися в лiкарнi.
Хлопцi повернулися з риболовлi. Дiд iх запитуе:
– Ну як, наловили?
– Не знаемо, ще рюкзак не перевiряли!
– …І тодi я кинувся на вовка i одним ударом ножа вiдсiк йому хвiст!
– А чому не голову?
– На той час голову вже вiдтяв хтось iнший…
– Микито! А ти знову нiчого не впiймав! – ущипливо пiд’южуе другана Опанас.
– Е-е-е, Опанасе! У цьому роцi навiть найбiльшi брехуни нiчого не впiймали!
Чукча i геолог пiшли на ведмедя. Дiйшли до барлогу. Чукча взяв довгу палицю i штурхнув у кучугуру. Ведмiдь заревiв i кинувся на мисливцiв. Чукча припустив, геолог за ним, а ведмiдь вже майже на п’яти наступае. Тут геолог згадав про рушницю, зiрвав ii з плеча, розвернувся i з одного пострiлу поклав ведмедя.
Чукча пiдiйшов, похитав головою i сказав невдоволено:
– Поганий з тебе мисливець! Навiщо ти убив ведмедя? Треба було до юрти добiгти, а потiм убивати! Хто його тепер тягнутиме?
Чоловiк приходить з роботи. На столi записка:
«Любий! Я у подруги. Вечеря на плитi. Вудочки на балконi. Якщо щука буде дорожчою вiд п’яти гривень – купи карасикiв».
– Чуеш, Микито, от як вийду я на вовка, сам, один… Жахну з одного ствола – осiчка! Жахну з другого ствола – осiчка!… Що робити?
– Кидай рушницю, Опанасе, сiдай бiгом на землю i скидай штани…
– Не зрозумiв…
– І мокрими штанами вовка по мордi, по мордi!
– Якими мокрими?
– На той час вони вже будуть мокрi…
– Чуеш, Микито, я вчора свою Марiйку брав iз собою на рибалку.
– Ну i?
– Нiхто не клюнув…
Опанас повертаеться з полювання. Назустрiч Петро.
– Опанасе, скiльки зайцiв убив?
– Сiм!
– Так… У день можна ж лише одного…
– Так це ж за дванадцять рокiв!
Приходить Микита додому. П’яний. Кричить з порога:
– Ганю! Смаж рибу!
Ганя тихенько йому:
– Микито, риба вся…
– Смаж всю!
Марiйка рахуе скiльки iй накуе зозуля.
– Ой, Опанасе, вона менi накувала ще цiлих 30 лiт!
Опанас дiстае рушницю.
– Де ця птаха?!
Дружина запитуе у чоловiка:
– А що таке ситуацiя?
– Уяви собi: ти приходиш додому, а я в лiжку з коханкою. Це – ситуацiя.
Дружина:
– А якщо ти приходиш з риболовлi, а у мене коханець?
– Чекай, люба! Це вже не ситуацiя, а проституцiя!
– Тату, ти боiшся вовка?
– Таке скажеш!
– А ведмедя?
– У мене ж е рушниця!
– А-а-а… Ти тiльки маму боiшся!
Микита i Опанас допили другу пляшку – бо не ловиться.
– А у мене дача – три поверхи! – хвалиться Микита.
