скачать книгу бесплатно
– Роздивився я, Опанасе, а лiхтар – не срiбний…
– Ну… 2 кiлограми… Точно!
– Та й свiчка всерединi не горiла…
– Уявляеш, Опанасе, – розказуе Микита, – повертаюся я з полювання, дверi не замкненi, заходжу, чую – в кiмнатi моя з якимось у лiжку бавиться. Так менi прикро стало! Пiшов я на кухню, випив пляшку горiлки, журився-журився… А потiм роздивився – а квартира ж бо не моя!…
У одного рибалки весь час був пристойний улов. Іншi ж нiяк не могли хоч би половину того упiймати, що вiн ловив. Якось той рибалка захворiв i на його мiсце сiв iнший. Але поплавки наче завмерли. Через деякий час iз води висунувся карась i ввiчливо поцiкавився:
– Будь ласка, скажiть, добродiю, а ваш приятель сьогоднi не прийде?
Два дружбани виписалися з психлiкарнi i через деякий час пiшли на полювання на качок. Нiчого не вполювали, повертаються сердитi.
– Не повезло, – каже один.
– «Не повезло, не повезло!» – передражнюе його iнший. – Треба було собак вище пiдкидати!
– Ганю! – каже Микита. – Давай будемо займатися любощами, як риби…
– У водi?!
– Та нi! Мовчки!
Четверо нових украiнцiв пiсля полювання сидять бiля вогнища. Дружно допивають другий ящик пива.
Один вiдiшов до кущiв, тiльки розсупонився по малiй нуждi, аж тут його за пацюрку вкусила гадюка. Вiн мерщiй бiжить до вогню i щосили кричить:
– Дзвонiть по мобiлi лiкарю! Гадюка вкусила за це саме мiсце! Хай каже, – що робити?!
Дозвонилися до лiкаря:
– Слухай, тут братана гадюка вкусила… Що робити?!
Лiкар вiдразу ж:
– Треба жгут накласти i висмоктувати з рани кров, потiм…
Вимкнув мобiлку.
– Що вiн сказав?! – репетуе укушений.
Його дружбан повiльно ховае мобiлку в кишеню:
– Помреш ти, братан…
– Повертаюся одного разу з полювання, втомлений, але задоволений. Раптом мiй пес бере слiд! Ще теплий – тiльки-но пройшов, красунчик! Великий, вiдбитки чiткi… Ну, я по слiду! З ванноi, через весь коридор, до спальнi веде. І хитрить, петляе, заплутуе! У шафi вiдшукав його барлiг двотижневий!…
– Скiльки вчора зловив?
– Трьох коропчукiв. А ти?
– Менше…
– Двох?
– Менше…
– Одного?
– Ще менше…
Летить летюча риба над океаном i думае:
– Як добре, рибалок можна не боятися!
Тим часом з яхти в неi стрiляють з рушницi i збивають. Риба падае вниз i кричить:
– Ти, козел, я ж не пташка, окуляри купи!
– Надiя, куме, – велика сила…
– Ага. Раз клюне – i цiлий день надiешся…
– Марiйко, сьогоднi якийсь нещасливий день! Нiчогiсiнько не вполював!
– Я так собi i думала.
– Чому це?
– Ти до всього ще й гаманець вдома забув…
– Хлопче, де стiльки риби наловив?
– Ідiть лiсом до озера. Побачите стенд «Ловити рибу заборонено». Вiд нього берегом налiво йдiть до стенду «За ловлю риби штраф 500 гривень». Пiд ним i ловiть…
– І ти вiриш, що твiй Опанас був учора на полюваннi?! Та вiн же нiчого не принiс!
– Тому й вiрю!
– Куме, у тебе завжди риба бiльша, нiж у мене! – Так у мене ж руки довшi!
Зайчиха побачила мисливця i кричить зайченятам:
– Мерщiй затулiть вуха! Зараз вiн промахнеться i знову буде лаятись!
– Микито, а чому риба не спiвае?
– А ти спiватимеш, якщо одну лиш воду питимеш?
– Опанасе, як краще стрiляти в зайця: коли вiн бiжить, чи коли вiн сидить?
– Коли вiн висить…
На березi рiчки сидять рибалки – вiд юнака до дiда старого. На другому березi пляж, на який кiлька дiвчат прийшли позагорати. Наймолодший рибалка змотуе вудки:
– Попливу, познайомлюсь.
Трохи старший:
– А я пiду пошукаю човен.
Ще старший:
– А менi i звiдси добре видно!
Вже геть старший:
– Треба буде – самi припливуть!
Дiд:
– Накаркав – уже пливуть!
– Опанасе, оце був на полюваннi. Забив козу. Одним пострiлом попав у вухо i в задню ратицю!
– Смiшно, Микито! Сам подумай, як так могло бути? Що, куля пiшла по колу? От брешеш!
– А я вистрiлив тiеi митi, коли коза задньою ногою чесала собi за вухом!
– Знаете, хлопцi, чому риба не клюе?
– Чому?
– Бо у неi клюва немае!
Заблукали чукчi в тайзi. Один каже:
– Стрiляй, може, хто вiдгукнеться!
Другий стрiляе – нiхто не вiдгукуеться.
– Стрiляй ще!
– Не можу – стрiли закiнчилися.
Опанас i Микита зварили юшку на березi рiчки. Є у них двi миски, одна велика, друга маленька. Микита насипае, подае Опанасовi маленьку, а собi бере велику. Опанас:
– І тобi не соромно? На твоему мiсцi я взяв би собi малу миску, а тобi дав би велику.
– Ну! І зрозумiй тебе пiсля цього! Ти ж з малоi i iси!
Бiля мисливського багаття:
– Інколи пiдпираю паркан i думаю… А iнколи просто пiдпираю паркан… Отаке життя…
Спекотне лiто. Двое риболовiв розговорилися на березi.
– У нас ставочок висох. Ракiв лопатами збирали.
– А у нас ставочок висох, то ракiв граблями згрiбали. Вже варених…
Микита з Опанасом iдуть на полювання. Горiлку мають, треба купити закуску.
– Опанасе, ми встигнемо купити 200 грамiв ковбаси?
– Нi. Вже пiзно.
– А 100 грамiв?
– Мiй човен – найкращий на землi!
– На землi то вiн, може, й найкращий, а от на водi…
– Я, хлопцi, з рушницею об’iздив усеньку Украiну. Де тiльки не бував! Багато побачив, по-пострiляв…
– Це добре!
– Чому б не добре! Кожен куточок рiдного краю знаю!
– Так. Це приемно. Знати в Украiнi всi мiсця до йоти…
– І в Йотi був! Я там тиждень жив, на крижня ходив!
– Дiду, а як ви так невiд плетете?
– Дуже просто…
– Ну, як?
– Беру жменю дiрочок i обплiтаю iх жилкою…
– Полковнику, а коли ви були лейтенантом, яке у вас було хоббi?
– Полювання i жiнки!
– А на кого ви полювали?
– Гм… На жiнок!
