скачать книгу бесплатно
– А у мене – крута машина! – не вiдстае Опанас.
– А я – енергетичний вампiр! – добивае приятеля Микита.
– Круто! – погоджуеться Опанас, наливае з третьоi пляшки i вдумливо запитуе: – А це як?
– А я до сусiдового лiчильника пiдключився!
Лiкар, виiжджаючи до хворих, завжди брав iз собою рушницю. Його запитали:
– Хiба вам для ваших хворих потрiбна рушниця?
– Нi, нi! Вони й так помирають!
– Понедiлок! 13-те! І ти зiбрався на рибалку! – заходиться Марiйка.
– Може хоч сьогоднi тiй рибi не пощастить… – фiлософськи розмiрковуе Опанас.
– Микито, менi треба на зиму хутро!
– Ганю, це неможливо!
– Якщо ти не добудеш менi на зиму хутро, я простуджусь, матиму запалення легень i помру. А вартiсть похорону нинi бiльша, анiж вартiсть хутра.
– Та воно так… Але похорон раз i назавжди…
Микита морозного зимового ранку вийшов половити рибу. Б’е ломом ополонку, аж чуе голос:
– Тут риби немае!
Вiн вiдiйшов трохи далi i знов б’е ополонку. Знову голос:
– Ну, немае тут риби! Не-ма-е!
– А ти хто такий? – пiднiмае голову Микита.
– Директор стадiону!
Опанас повернувся з полювання п’яний як чiп. Натиснув дзвiнок. Марiйка:
– Хто там?
– Колода!
Вона швиденько вiдчиняе, Опанас падае через порiг:
– А тепер – пиляй!
– Опанасе, як сьогоднi водичка?
– Прекрасна! – вiдповiдае Опанас, нанизуючи черв’яка. – Риба нiяк не хоче з неi вилазити!
Бiля багаття:
– Як у мене болiли ноги в 43-му!… А купив 45-й – як на свiт народився!
Опанас ловить рибу. Зима. Холодно. Не ловиться. Наливае Опанас собi чарку. Тiльки зiбрався випити, аж клюнуло. Вiн однiею рукою тримае чарку, другою пiдсiкае. Над ополонкою вискакуе карась, зриваеться з крючка, падае в чарку, б’е хвостом, пiдскакуе i плюхаеться знову в ополонку. Опанас спльовуе, випивае i… починаеться такий кльов, що держись. Риба всяка i немаленька! Ледве встигае Опанас витягати. А за спиною у вiдрi:
– Ну й жучара карась! Казав – наливають, казав – вiдпускають!…
Повертаеться Микита з Бровком iз полювання добряче «загепаний». Ганя свариться.
– Бровко, – каже Микита, – скiльки я пива випив?
– Гав, гав!
– Бачиш, всього два бокали, Бровко не обманюе!
Наступного разу Ганя сама запитуе:
– Бровко, скiльки Микита пива випив?
– Гав, гав!
– А горiлки?
– У-у-у-у-у! – завив Бровко.
– У твiй невiд знову нiчого не попалося?
– Та воно попалося! Але ж не будемо ми водолаза iсти!
– Опанасе, багато дичини цього року?
– Ой багато! І качки, i зайцi…
– Ну, так…
– Але ж дорого!
Сидить чукча, ловить рибу. Поруч випливае американський пiдводний човен.
– Хелло, мiстер! Ви не бачили, куди попливла росiйська субмарина?
Чукча показав пальцем.
– Норд-вест! – командуе американець.
За пiвгодини спливае росiйський пiдводний човен.
– Товаришу, чи не бачив, куди попливло американське судно?
– Норд-вест! – радiсно кричить чукча.
– Ти не мороч голову! Краще пальцем покажи!
Майор:
– Полковник так довго цiлився, що заець сам застрелився…
– Ось, почитай, Ганю про риб, – каже Микита. – Може навчишся у них мовчати.
– Рiдненький! Може б ти повчився у них пити тiльки воду?
– Микито, твiй пес вкрав моi черевики!
– Здурiв, Опанасе? Мiй Бровко нiколи взутий не приходив!
– А чому у вас е тiльки риба, запечена в тiстi?
– А тому, що немае кому ii чистити!
– Був я на полюваннi в Африцi. Одного разу заночував просто неба. Аж тут до мене пiдкрався лев, та так близько, що я вiдчув його дихання на своiй шиi!
– І що?
– Пiдняв комiр…
Ранок. Тиша. На березi рiчки сидять три рибалки. До одного пiдпливае жаба i пошепки запитуе:
– Клюе?
Той (пошепки):
– Нi…
Вона до другого пливе:
– Клюе?
– Нi…
До третього:
– Клюе?
Вiн:
– Т-с-с… Клюе…
Жаба шумно пiдстрибуе, вiдкидаеться на спину i репетуе:
– А менi пофiг! Я тут плаваю!
Бiля вогнища.
– Єдиний наказ, який я готовий виконати в будь-який час дня i ночi без вiдмовок, це – «спи».
Василько приходить до школи. Губи розпухли, нижня аж репнула.
– Що сталося? – запитуе вчителька.
– Та… Вчора з татом на риболовлю ходили… З човна ловили… А менi на губу оса сiла…
– Це вона так тебе вкусила?
– Нi. Не встигла. Тато ii веслом убив!
Прийшов Опанас iз полювання. З порожнiм заплiчником i до того ж п’яний. Марiйка так до нього присiкалась, що загнала на дерево. Вiн звiдти кричить:
– Ти ж знала, який я буваю сердитий! Навiщо було за мене замiж виходити?!
Ранесенько чоловiк вийшов на риболовлю. А на вулицi така вiхола-хурделиця – свiту Божого не видко. Повернувся додому. Тихенько роздягнувся – i в лiжко до жiнки пiд теплий бочок. Жiнка спросоння запитуе:
– Ну що, прийшов?
– Прийшов.
– А мiй пентюх рибу ловити поперся!
Полювали Опанас i Микита. Розiйшлися. Зустрiлися.
– Ну, що вполював?
– Нiчого.
– У мене теж така iсторiя.
– Давай гайнемо на болото, хоч куличкiв устрелимо.
– А дорогу знаеш?
– Зараз розпитаемо. Бабцю, як на болото пройти?
– Пiдете цiею стежкою до села. Бiля крамницi звернете…
– Годi, годi! Нам би тiльки до крамницi дiйти…
Сидить Микита на березi, голим задом поблискуе. Вудки вiдклав, штани у водi квасить i примовляе:
