скачать книгу бесплатно
Кому – модернi кастети,
кому – фотоннi ракети,
Кому – солi до бараболi,
кому – три снопи вiтру в полi,
Кому – пушок на рило,
а дядьковi Кириловi – крила.
Був день як день, i раптом – непорядок,
Куфайку з-пiд лопаток як ножем прошило.
Пробивши вату, заряхтiли радо,
На сонцi закипiли синi крила.
Голоднi небом, випростались туго,
Ковтали з неба сине мерехтiння,
А в дядька в серпi – туга,
А в дядька в серцi – тiнi.
(Кому – долю багряну,
кому – сонце з туману,
Кому – перса дiвочi,
кому – смерть серед ночi,
Щоб тебе доля побила,
а Кириловi, прости Господи, – крила).
Жiнка голосила: «Люди як люди.
Їм доля маслом губи змастила.
Кому – валянки,
кому – мед од простуди,
Кому – жом у господу,
а цьому гаспиду,
прости Господи, – крила?!»
Так Кирило до тями брiв,
І, щоб мати якусь свободу,
Сокиру бруском задобрив,
І крила обтяв об колоду.
Та коли захлинались сичi,
Насмiхалися зорi з Кирила,
І, пробивши сорочку вночi,
Знов кипiли пружинистi крила.
Так Кирило з сокирою жив,
На крилах навiть розжився —
Крилами хату вшив,
Крилами обгородився.
А тi крила розкрали поети,
Щоб iх муза була небезкрила,
На тi крила молились естети,
І снилося небо порубаним крилам.
(Кому – новi ворота,
кому – ширшого рота,
Кому – сонце в кишеню,
кому – дулю дешеву,
Щоб тебе доля побила,
а Кириловi – не пощастить же
отак чоловiковi! – крила).
Балада про соняшник[7 - Програма 11-го класу.]
В соняшника були руки i ноги,
Було тiло, шорстке i зелене.
Вiн бiгав наввипередки з вiтром,
Вiн вилазив на грушу,
i рвав у пазуху гнилицi,
І купався коло млина, i лежав у пiску,
І стрiляв горобцiв з рогатки.
Вiн стрибав на однiй нозi,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце, —
В золотих переливах кучерiв,
У червонiй сорочцi навипуск,
Що iхало на велосипедi,
Обминаючи хмари на небi…
І застиг вiн на роки й столiття
В золотому нiмому захопленнi:
– Дайте покататися, дядьку!
А нi, то вiзьмiть хоч на раму.
Дядьку, хiба вам шкода?!
Поезiе, сонце мое оранжеве!
Щомитi якийсь хлопчисько
Вiдкривае тебе для себе,
Щоб стати навiки соняшником.
Балада про вузлики[8 - Програма 11-го класу (додатково).]
Була колись у мене баба Корупчиха,
Менi i досi ii руки свiтять.
Була баба Корупчиха темна, неграмотна,
Менi i досi ii руки свiтять.
Пекла баба Корупчиха пироги з калиною,
Менi i досi свiт без неi темний.
Хто був голодний – приходив до Корупчихи,
Вона кожного вузликом надiляла.
Хто був холодний – грiвся у Корупчихи
І виносив од леi вузлик у пазусi.
Хто був безсовiсний, той лишався безсовiсним,
А вона кожного вузликом надiляла.
Як насняться менi сни чорнюшi —
Прийде Корупчиха, розв’яже вузлик,
Як насняться менi сни солодкi з калиною,
Прийде Корупчиха, зав’яже iх у вузлик.
Дуже журиться баба Корупчиха в могилi,
Руки iй склали, не може зав’язати вузлика.
Я не вiрю у скатерки-самобранки,
Вiрю у вузлики баби Корупчихи.
Сам iх бачив, сам iх розв’язував
І зав’язав iх навiки у пам’ятi.
А Корупчиха бiлою хустиною запиналася,
Вузлика пiд шию нiколи не зав’язувала.
А ховали ii у позиченiй хустцi,
Бо своi вона у вузлики пов’язала.
Олександр Васильович Ірванець
Нар. 1961 р. (м. Львiв)
Вiрш до рiдноi мови[9 - Не входить у шкiльну програму.]
Як ти звучиш калиново-дубово,
Рiдна моя, моя матiрна мово!
Слово м’яке, оксамитове, байкове.
Слово е дiдове. Слово е батькове.
І Бiлодiдове. І Сивоконеве.
І Чорноволове вже узаконене.
В соннiм спокоi вогонь твiй ледь бився.
Але страху я тодi натерпiвся!
З тоi халепи не вийшли б ми зроду,
Кляпи, здавалось, в ротах у народу.
Та щоб пiдняти тебе iз гробовищ,
Встали до герцю Жулинський, Грабович!
Щоб воскресити тебе з домовини,
В дiло пiшли каменюки й дубини.
Вороне чорний! Даремно ти крячеш!
Рiднее слово жие i е – бачиш?
Рiдна моя, украiнськая мова
Житиме вiчно – кльова, фiрмова!
Олександр Якович Кониський
1836 (с. Переходiвка, Чернiгiвська область) – 1900 (м. Киiв)
Молитва[10 - Програма 6-го класу.]
Боже великий, единий,
Нам Украiну храни,
Волi i свiту промiнням
Ти ii осiни.
Свiтлом науки i знання
Нас, дiтей, просвiти,
В чистiй любовi до краю,
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже единий,
Нам Украiну храни,
Всi своi ласки й щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго свiту, щастя,
Дай, Боже, народу
І многая, многая лiта.
Вiталiй Олексiйович Коротич
© Коротич В., 2011 р.
Нар. 1936 р. (м. Киiв)
Переведiть мене через майдан[11 - Не входить у шкiльну програму.]
(останне прохання старого лiрника)
Переведiть мене через майдан,
Туди, де бджоли в гречцi стогнуть глухо,
Де тиша набиваеться у вуха.
Переведiть мене через майдан.
Переведiть мене через майдан,
Де все святкують, б’ються i воюють,
Де часом i себе й мене не чують.
Переведiть мене через майдан.
Переведiть мене через майдан,
Де я спiвав усiх пiсень, що знаю.
Я в тишу увiйду i там сконаю.
Переведiть мене через майдан.
Переведiть мене через майдан,
Де жiнка плаче, та, що був я з нею.
Мину ii i навiть не пiзнаю.
Переведiть мене через майдан.
