banner banner banner
Сатирикон. Поезії
Сатирикон. Поезії
Оценить:
Рейтинг: 0

Полная версия:

Сатирикон. Поезії

скачать книгу бесплатно


Вiн прозирав глибиннi моi аннали.
Іронiзував з автокефального Спаса, йдучи.
Вiн знав – мене теж вони зачинали,
Петлюрiвцi з куркульками на печi…

Стоiть в павутиннi i все мене манить
В проломi розчахнутих навпiл дверей.
Облогом стоять за ним вiршi й романи, —
Украiнськоi лiтератури великий еврей…

«Вiчна вкраiнська робота…»

Вiчна вкраiнська робота —
Нумо, не збийтесь з ноги!
Стали за ротою рота:
Шибздики косять снiги.

Стали полки за полками,
Снiг той скиртують в стоги.
Скирти зростають з вiками.
Нумо, не збийтесь з ноги!

Армii шибздикiв косять.
Фронтом стоiть вереда.
Як зародило в покосах —
Зрада, облуда, бiда!

Хто там стоiть охоронцем?
Де ж та весна молода?
Але вже сонце, вже сонце
З юним мечем вигляда.

Трудяться в празник i в будень —
Вiчнi вкраiнськi труда!
Що з того буде, що буде?
Буде велика вода…

В. К. Черняку

То йде пресвiтлий вiн,
мов день,
Черняк Паскальович
Монтень,
То суне чорний,
як москаль,
Черняк Монтеньович
Паскаль.
Та афоризмiв мчить рiка
В Монтеньовича Черняка,
Не схибить в цiль
його рука —
Паскальовича Черняка.
До слави тiнь
його звика —
В Кириловича Черняка…

Остання пелюстка

Остання пелюстка —
i лiто сказало: прощай!
Прощай, мое лiтечко,
все ти менi у соломi.
Вдивляюся в риси
такi золотi i зникомi.
Так що ж менi лишиш —
хiба лише липи на чай.
Остання пелюстка вже
впала, немов не була.
Вже хустка жовтава
сповила манiрницю липу
Й стару сокорину,
що повна шеберхоту й скрипу.
Пора вже летюча – усе е
подоба крила.
Куди ж летимо на своему
останнiм крилi,
Святi й дурнуватi, ошатнi,
пихатi i голi?!
Вже ми набулися на цiй
божевiльнiй землi.
Хай iншi збуваються —
долi iм, а не юдолi!..

Труднощi

У великих живих поетiв
Дуже важко шукати живу поезiю
Особливо в останнiх
живих публiкацiях
У мертвих великих поетiв
Живу поезiю шукати легше

Кольчуга

Соловей куе у лузi
А зозуля на умi
Чи то Кучма у кольчузi
Чи кольчуга у Кучмi
Свiт зриваеться в напрузi
Ми ж зриваемось в ярмi
Чи то Кучма у кольчузi
Чи кольчуга у Кучмi
Що ж катюзi по заслузi
Та ж весна iде к зимi
Чи то Кучма у кольчузi
Чи кольчуга у Кучмi
Без iдилiй без iлюзiй
Чи ж дотямимо самi
То ж не Кучма у кольчузi
У кольчузi ми самi

Сахара пiд Киевом

Грандiозна пустеля
Киiв наш облягае —
Чи розпродав Засуха,
Чи запродав Дагаев
Плавнi цi поднiпровськi,
Цi заплави з качками…
Двометрова Сахара
Крижаними пiсками
Засипае бобрiв,
І куниць, i рибину,
І тебе ось засипле —
Дурнувату людину.
Навезуть тут чорнозем,
Десь здеруть, наче шкiру,
На догоду тобi,
І менi, бузувiру.
А Днiпро, наш калiка,
Ще подиха два днi,
І ми здохнем з тобою
На сухiм його днi…
Сучий сину, отямся!
Президенте, спини
Цю нахабну руiну
Із твоеi вини,
Бо ж Засуха засушить,
Бо ж Дагаев догне
І Днiпро, i Вкраiну,
І тебе, i мене…

Метелики в NY

І нiчого на свiтi не сталося
Над поверженими хмарочосами
Над румовищем скла i бетону
Два бiлi як свiт метелики
Один одного перепурхують

Удар Миколи Лукаша

Кия бiльярдного ти чiпко брав у руку,
Мов велетенську ручку так тримав,
І бив прицiльно в лузу, як в розпуку,
Бив переможно пальцями трьома.

Дворукi пiднiмали вгору руки,
Аплодували за хльосткий удар.
І ти собi плескав, тепер дворукий,
Рука ж поранена. То ж не бiльярд – кошмар.

О Дон Кiхоте кролевецький! Де ти нинi,
Наш домiношнику, спiлчанський бомже наш.
Бомжуе пiвкраiни на Вкраiнi,
Тепер ти був би звичний наш типаж.

На тому свiтi що п’ете з Вiйоном,
Із Лоркою на що ти тратиш свiй запал?..
Ти Моцартом в нас був. Не був куйоном.
Режим поволi трутки пiдсипав.

Прийду довчитись. Бо навчався мало.
Та все ж твоiм ударом часом б’ю.
А скiльки нинi в тебе друзiв стало,
Не можу дотовпитись на краю…

В часи Баха i Скарлаттi

Веронiцi Маковiй

Середнiй клас в перукарнi слухае клавесин
І черги своеi чекае грае як сукин син
Товпляться всi до майстра добре вiн завивае
А дурному простолюду сучка хай завивае
Краще Бах чи Гендель а може таки
Скарлаттi
Дами i дамськi угодники музику слухати радi
Це вам не футбол з телевiзора
чи всяка майбутня бридня
Клавесини стоять в перукарнях
виховують iх щодня
По струнах гусяче пiр’ячко нiжно так до душi
Як взявся уже обiймати то сучий сину души
Дами виходять завитi в любовi несамовитi
Кавалери за ними полюють кiгтями сойку
на вiттi
Клавесини у перукарнях органи гудуть
у соборах